"Кредит довіри закінчився": Сікорський поставив під сумнів слова Путіна
Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що право Росії говорити про захист прав національних меншин не може бути виправданням для військової агресії. За його словами, Москва неодноразово використовувала подібні аргументи, виправдовуючи свої дії.
Чому словам Путіна більше не вірять?
Сікорський нагадав про історичні приклади російської агресії, зокрема участь СРСР у нападі на Польщу в 1939 році разом із нацистською Німеччиною. На думку польського міністра, твердження про те, що Росія нібито лише "приходить на допомогу" національним меншинам, не відповідають реальності.
Окремо польський міністр звернув увагу на події 2014 року, коли Росія окупувала Крим. Він зазначив, що тодішні заяви Кремля про непричетність російських військових до подій на півострові стали одним із прикладів, через які довіра до російських запевнень була підірвана.
І коли він (Путін, – 24 Канал) каже, що не збирається атакувати нас, чи можемо ми вірити людині, яка заявляє, що це не його люди вдерлися в Крим? Вони (росіяни, – 24 Канал) заявляли: "У нас немає жодного наміру вдертися в Україну". Це проблеми лідера, у якого закінчився кредит довіри,
– зазначив Сікорський, наголошуючи на суперечності між заявами Кремля та його попередніми діями.
Таким чином, польський міністр пов'язує нинішні побоювання щодо можливого розширення російської агресії з попереднім досвідом взаємодії з Кремлем. На його думку, заяви російського керівництва про відсутність планів щодо нападу потребують оцінки з урахуванням уже здійснених Росією військових дій.
Чи може Росія атакувати НАТО?
Водночас Сікорський зазначив, що прямий напад Росії на НАТО був би надзвичайно ризикованим рішенням для Кремля. Він звернув увагу на значну економічну перевагу країн Альянсу над Росією.
Для Путіна було б божевіллям нападати на НАТО. Зрештою, наш ВВП у 25 разів перевищує російський. Але чи було розумним рішенням нападати на Україну?
– наголошує голова МЗС Польщі.
Польський міністр також наголошує на важливості того, щоб країни НАТО враховували не лише публічні заяви російського керівництва, а й військові можливості та поведінку Росії. Саме в цьому контексті він говорить про необхідність зберігати готовність Альянсу до потенційних загроз.