Утративши ногу, без знеболювальних малював карту для групи: історія "Ліса" з "Артану"
Головне управління розвідки за час війни стало легендою, за його карколомними операціями стежить весь світ. Звісно, поки що не можна дізнатися деталі про роботу розвідників, але їхні історії дуже цінні.
Про подвиг побратима розповів Андрій Мельник, командир взводу спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України "Артан", відомий за позивним "Фаворит". У цивільному житті чоловік був радником мера Василькова та зміг налагодити оборону міста в перші дні війни. Повний текст інтерв'ю читайте в матеріалі 24 Каналу "Ми робимо те, що ворог не здатен уявити"․ Інтерв'ю з офіцером спецпідрозділу ГУР МО "Артан".
Дивіться також Проривні операції: Буданов розповів, як Україна використовуватиме танки Abrams
Доки його несли, малював маршрут для групи
Під час однієї з операцій без ноги залишився інженер "Ліс".
Він підірвався на міні, але сам зміг надати собі першу допомогу, а доки його несли, малював маршрут, яким група могла пройти далі, аби виконати задачу. Він не думав про ногу, що йому боляче, а допомагав групі. При цьому не приймав знеболювальних, аби мати незатуманений розум. Його позивний "Ліс". Людина з великої літери,
– розповів Андрій Мельник.
Також офіцер поділився деталями внутрішньої кухні розвідки. За його словами, для поранених намагаються знайти місце в "Артані", зокрема працю інструкторами. "За великим рахунком, у всіх вже рівень знань та досвіду такий, що можна навчати", – говорить "Фаворит".
З пораненими та родинами загиблих спілкуються спеціально закріплені за тією чи іншою родиною люди, які займаються цією роботою. Родинам загиблих збирають кошти, вони завжди можуть звернутися до відомства з усіх питань.
Що найважче в роботі розвідника
Дуже важко ховати побратимів. "У нашому підрозділі дуже маленький відсоток втрат, але жертв, на жаль, на війні не уникнути. Це найважче", – каже "Фаворит".
Є і фізичні труднощі.
Це рух. На собі постійно несеш багато всього. Наприклад, треба з оперативною групою опинитися за сім чи 10 кілометрів від того місця, де перебуваєш зараз. На тобі 40 – 60 – 70 кілограмів спорядження. Банально пройти таку дистанцію вже важкувато, а якщо перебіжками, під обстрілом, то треба мати, знаєте, гарну фізичну форму,
– ділиться чоловік.
Відбудувати на зло ворогам
Бойовий офіцер поділився своїми думками щодо того, що буде після війни.
За його словами, коли бачить ущент зруйновані міста, хочеться скорішої перемоги, зробити місце, де колись був населений пункт, ще кращим, ніж було. Він сподівається, що Україна зможе здійснити швидкий якісний стрибок, відновить міста із новими підприємствами, переорієнтує економіку. Але висловлює побоювання, що це буде кінець не війни Росії проти України – може закінчитися лише певний етап бойових дій.
Але й від того, на чому закінчаться бойові дії. Чи це буде кінець війні, чи просто її етапу.
Навіть якщо так станеться, що бойові дії призупиняться, маємо "наростити м'язи", зупинити корупцію. Не забувати про помилки, яких припускалися всі роки,
– підсумував Андрій Мельник.