30 жовтня 1961 – вибух "Цар-бомби": навіщо СРСР підірвав найпотужнішу ядерну зброю в історії
Штучне сонце спалахнуло над крижаною пустелею архіпелагу Нова Земля 30 жовтня 1961 року – сліпуче світло від нього зафіксували за тисячу кілометрів. Це був день, коли людство зазирнуло у безодню абсолютного самознищення, випробувавши термоядерний пристрій безпрецедентних і жахливих масштабів.
Ударна хвиля від того інженерного монстра тричі обігнула нашу планету, а велетенська грибоподібна хмара пробила стратосферу і сягнула висоти понад 60 кілометрів. Цікаво, що за цим апокаліптичним актом руйнування стояла геть не військова необхідність, а цинічний політичний розрахунок радянського керівництва. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Навіщо Хрущову знадобився ядерний монстр, непридатний для реальної війни?
Щоб зрозуміти мотиви створення "Цар-бомби" (офіційна назва виробу – АН602), необхідно зануритися у параноїдальну атмосферу Холодної війни початку 1960-х років. Станом на 1961 рік Радянський Союз катастрофічно відставав від Сполучених Штатів за кількістю ядерних боєзарядів та засобів їх доставлення. Американське Стратегічне авіаційне командування мало абсолютну перевагу, здатну перетворити територію СРСР на попіл у разі глобального конфлікту. Микита Хрущов, усвідомлюючи цю слабкість, вирішив компенсувати кількісне відставання безпрецедентним психологічним терором.
Осінь того року стала піком геополітичної напруги. У серпні світ шокувало зведення Берлінського муру, що розділив Європу навпіл, а у жовтні у Москві проходив XXII з'їзд КПРС, який називають кульмінацією хрущовської "відлиги". Саме до цього партійного зібрання радянський лідер наказав підготувати вибух, який мав змусити Захід здригнутися. Початковий проєкт передбачав потужність у 100 мегатонн у тротиловому еквіваленті, але навіть радянські вчені жахнулися можливих масштабів радіоактивного зараження – і потужність зменшили вдвічі, також замінивши уранову оболонку на свинцеву, що зробило бомбу відносно "чистою".
З військового погляду "Цар-бомба, 27-тонний металевий циліндр завдовжки 8 метрів, була абсолютно марною. Жодна міжконтинентальна балістична ракета того часу не могла підняти таку вагу. Бомба була настільки гігантською, що не поміщалася у бомбовий відсік навіть найбільшого радянського стратегічного бомбардувальника Ту-95В – довелося зрізати стулки люка і підвішувати її напіввідкритою. Це була зброя не для поля бою, а інструмент глобального шантажу, покликаний продемонструвати Вашингтону, що одна радянська бомба здатна стерти з лиця землі найбільші мегаполіси світу разом із їхніми передмістями.
Якою була "Цар-бомба" – найбільша бомба, яка будь-коли детонувала: дивіться відео BluePawPrint
Як відбувся найстрашніший експеримент в історії та якими були його наслідки?
Уранці 30 жовтня 1961 року модифікований бомбардувальник під командуванням майора Андрія Дурновцева піднявся у повітря з аеродрому на Кольському півострові, взявши курс на полігон Сухий Ніс в Арктиці. Екіпаж розумів, що виконує місію, з якої може не повернутися – інженери давали їм лише 50% шансів на виживання. Скидання відбулося з висоти 10 500 метрів – щоб літак встиг відлетіти на безпечну відстань, бомбу оснастили гігантською парашутною системою у 800 кілограмів завважки, яка мала уповільнити падіння. І об 11:32 за московським часом на висоті 4000 метрів над землею спрацювали детонатори.
Те, що сталося далі, перевершило найгірші очікування – вогняна куля діаметром близько 8 кілометрів розширювалася з такою швидкістю, що ледь не досягла поверхні землі, перш ніж почати підійматися. Спалах був настільки інтенсивним, що міг спричинити опіки третього ступеня на відстані 100 кілометрів. У селищі Сєвєрний за 55 кілометрів від епіцентру були повністю знищені всі дерев'яні та цегляні будівлі. Електромагнітний імпульс іонізував атмосферу настільки, що радіозв'язок в Арктиці зник на майже цілу годину.
Літак Дурновцева, який встиг відлетіти на 39 кілометрів, миттєво провалився на тисячу метрів униз, коли його наздогнала ударна хвиля, але пілоту дивом вдалося відновити керування. Потужність вибуху склала від 50 до 58 мегатонн – це у понад 3000 разів потужніше за бомбу, скинуту на Хіросіму. Сейсмічну хвилю, згенеровану вибухом у повітрі, зафіксували станції по всьому світу.
Певною мірою Хрущов свого досяг – світ налякався, але разом із самим СРСР. У 1963 році відбулося підписання Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою. Навіть один із головних творців бомби, фізик Андрій Сахаров, був настільки вражений наслідками свого творіння, що згодом став найвідомішим радянським дисидентом і борцем за ядерне роззброєння.