Ходити по стінах чи стелі - людина про це може хіба мріяти

5 березня 2011, 17:19

Здійснити це реально лише за допомогою спеціальних кріплень та страховки.

Хоча багато тварин у світі прекрасно обходяться і без додаткового приладдя. Для людини ж таке можливе хіба що в кіно.

Чи не усі комахи здатні рухатися у будь-якому напрямку так, ніби закон всесвітнього тяжіння на них не поширюється. Ясна річ, їхні лапки задумані Творцем так, щоб опиратися гравітації.

Розглядаючи під мікроскопом жука, бачимо - його лапки вкриті безліччю ложкоподібних волосинок. Та чи у всіх комах так є?

Звичайна хатня муха - справжній мастак "всюдилазіння". Цікаво, скільки ж сили у цих мініатюрних ніжках. У мух дуже міцні лапки. Розглянемо ось цю - вона катається, наче на каруселі. Навіть коли диск, на якому сидить муха, швидко крутиться, її лапки твердо стоять на поверхні.

Щоб збити муху з ніг, диск потрібно розкрутити до 476 обертів на хвилину. Для наступного досліду науковець пожертвував волосиною. Один її кінець приклеїли до мухи. На іншому - сенсорний прилад вимірює силу, яку комаха докладає, щоб відірватися.

Наша піддослідна - ніби справжній Геркулес! Людині довелося б докласти силу у 400 кг, щоб не втратити рівновагу. Лапки мухи також вкриті маленьким волосинками.

Науковці тепер знають про волосяний покрив на лапках жуків та мух. Однак мандри стелею комах все ще залишаються для них загадкою.

“Проблема у тому, що природні системи є настільки комплексними, що ми можемо осягнути лише структуру, але все ще не можемо зрозуміти за яким принципом все відбувається”, - каже науковець Станіслав Горб.

Якщо порівняти комах, виявиться - чим більшими є їхні розміри, тим густіший волосяний покрив. Цей момент - ключовий.
Науковці перевірять цю теорію на виді, представники якого можуть виростати до 40 см завдовжки.

Ця ящірка може з легкістю маневрувати навіть найгладкішою поверхнею. 20 "пальців-присосок" роблять її своєрідним чемпіоном. Щоб зсунути з місця цю істоту, доведеться добряче попітніти. Це майже те саме, що підняти 40 кг.

Що найбільше вражає - так це те, що ця невеличка ящірка вправно перебирає ногами та бігає, коли їй заманеться. Чи насправді вона переміщається за тим самим принципом, що й комахи?

Під мікроскопом бачимо, що це дійсно так. Ця ящірка має куди більше волосся на ногах, ніж мухи чи жуки. Фактично по півмільйона на кожній з лап. При цьому кожна волосинка ділиться на ще дрібніші. То чи були б ми спайдерменами, якби мали достатньо волосся на ногах?

“Ми не знаємо, що запропонують технології майбутнього, але вже сьогодні можемо з впевненістю стверджувати, що з теоретичної точки зору спайдермен таки можливий”, - каже науковець Станіслав Горб.

Порівняння показують, що чим більша і важча тварина, тим тоншими мають бути волосинки і густішим волосяний покрив.

Але це не пояснює, чому істоти можуть кріпитися до стелі. Відгадка криється у кінчиках волосин. Вони настільки тонкі, що між ними і поверхнею залишається простір лише на кілька атомів. Ці атоми тримаються стіни силою Ван дер Ваальса.

Атом складається з ядра та негативно заряджених електронів.
Якщо негативні частинки перейдуть на одну сторону, інша отримає позитивний заряд.

Зв’язок Ван дер Ваальса відбувається, коли негативно заряджені частинки одного атома зустрічаються з позитивними іншого. Вони взаємно притягуються: лапа ніби прилипає до стелі. Чим більше волосин, тим сильнішим є цей зв’язок. Якби ми мали достатньо волосяного покриву на стопах, ми б змогли ходити по стінах і стелі без страховки.