Інформаційна війна триває: що не так із російськими блогерами, які "підтримують" Україну

Початок повномасштабного вторгнення Росії створив глобальний злам у розумі багатьох українців, які ніколи не бачили війну та вважали, що з окупантами треба шукати компроміси. Кремлівська пропаганда втратила свій величезний вплив на наше суспільство, через що склалося враження, що інформаційну війну Росія вщент програла.

Дивіться також Росіяни збираються повністю перекрити сполучення між селами та містами на окупованій Херсонщині

Частково так і є, але перемога України на цьому поприщі є виключно тактичною. Інформаційні атаки не зупинялися ані на мить, а стратегічно у цій війні росіяни почали просуватися вперед.

Ідея "не таких росіян" залишається актуальною

Достатньо проаналізувати тренди ютубу, аби зрозуміти, що ніяка інформаційна війна ще не виграна. Українці досі дивляться відео Юрія Дудя, а в ефірах наших національних каналів прогнозують цьому "лібералу" посаду російського президента. Попри те, що цей самий блогер та журналіст роками насаджує ідею "братніх народів" та всіляко допомагає пропагандистській машині промивати мізки молоді. Зокрема – українській молоді.

Згадати лише його випуск з Івангаєм, коли Дудь вирізав всі згадки про Голодомор та про кривавість радянського режиму. У своєму крайньому фільмі російський пропагандист показав, як росіяни допомагають українським біженцям за кордоном. При цьому головним наративом продукту було те, що "братні народи посварили політики", що існують "не такі росіяни, які страждатимуть від санкцій ні за що".

Таку саме небезпеку являють собою "колишні ФСБшники" та "колишні" ставленики путінського режиму. Навіть ті, хто вже давно отримав європейські чи американські паспорти та нібито перебуває в опозиції до кремлівського фюрера. Так, вони роками розповідають про кривавість диктатури в Росії, критикують владу, як тільки можуть. Але паралельно з цим вони набувають неабияких зв'язків та набивають собі велику аудиторію в Україні. Такі собі "консерви", які відкривають у потрібний момент.

Наприклад, Юрій Швець, який за часів СРСР був майором КДБ. Має майже 900 тисяч підписників та вихід на багатьох американських політиків, понад три місяці перед війною він вкрай розумно розповідав про те, наскільки правильними є дії керівництва нашої держави, аж поки не настав час зробити потужний інформаційний вкид.

Посилаючись на статтю CNN, в якій не було жодного слова про розкрадання, Швець розповів про те, що в Україні буцімто розпродають гуманітарку зі США, а польові шпиталі та інше вкрай необхідне обладнання "не доходить до передової". Розгін подібної "зради" був вкрай успішним та призвів до певного розколу в нашому суспільстві.

До "не таких росіян" можна сміливо додавати всіх представників "опозиційного" політикуму типу Навального. Всі його твіти про те, як замість джавелінів американці мали б надати гроші його фонду, наративи про Крим та всі спроби вдавати з себе антипод кремлівській владі націлені на те, аби створити ілюзію здорового та відокремленого від російської влади суспільства. Над реалізацією приблизно таких завдань працюють й журналісти, що цілими редакціями переїхали з Росії до Європи.

Серед сотень нібито притомних текстів та новин вони пишуть одну – дві з потрібними наративами. До них належить і Марина Овсяннікова, яка зараз працює у німецькому виданні Die Welt. Зрежисований виступ цієї пропагандистки на головному каналі країни-агресорки призвів до величезних дискусій серед менеджменту іноземних компаній на тему, чи треба їм виходити з російського ринку.

Втім, найбільш епічним виглядає поява в українському медіапросторі терориста та імперця Ігоря Гіркіна. Вислови цього вбивці почали розповсюджувати у багатьох наших спільнотах у телеграмі, а також у деяких ЗМІ ще до початку війни. Дивитися цього ката почало багато українців. Мовляв, "треба знати, що там відбувається", а це – альтернативна версія.

Найбільш безглуздим є розповсюдження відео зі словами "Гіркін підтвердив, що на Донбасі мобілізують людей з інвалідністю". ГУР, СБУ, та сотні журналістів вже майже 3 місяці пишуть про масову мобілізацію в ОРДЛО навіть важкохворих, але, виявляється, українцям було потрібно підтвердження цього від Гіркіна? Навіщо легалізовувати вбивцю в українському інформпросторі? Зараз він каже ті речі, які хочуть почути наші громадяни, які є напівправдою. Але незабаром від нелюда можна буде почути якийсь вкид типу "угруповання ЗСУ оточене та знищене", що українці можуть прийняти за правду.

Росіяни йдуть в активний наступ 

Аналізуючи публікації багатьох ЗМІ, пости у соцмережах, можна дійти висновків, що російські інформаційні війська перейшли з оборони у наступ. Вони ведуть боротьбу за розуми українців. І цілком можуть перемогти завдяки старому та перевіреному наративу про "не таких росіян". Нам треба припинити споживати російський продукт.

На жаль, наразі залишається лише констатувати, що українське суспільство вимагає, аби Німеччина "злізла з газової голки", але при цьому само не може відмовитися з російського продукту, вірить у "ліберальних та добрих росіян" та радо несе їх у наш інформаційний простір.