Іспанія – СРСР: шанс Сталіна відігратися за російські поразки

Рівень зради в суспільстві зашкалював. Гроші проїдалися швидше, ніж зароблялися. Відстала, переважно аграрна, економіка важко зводила кінці з кінцями. Загальний рівень життя іспанців був нижчим ніж в історичних конкурентів Франції чи Англії.

Читайте також: Оточена ворогами: як Україну розділили Росія та Польша

У битві за свідомість перемагав протест. Дався взнаки важкий період Великої Депресії, який вдарив по людях на всіх континентах. Світ ще не знав про трагічні наслідки кровожерливих комуністичних режимів, тому в моду легко прийшли анархісти, марксисти і комуністи.

Додаткову напругу підсилювали баски і каталонці, які добивалися більшої автономії. Іспанія буквально тріщала по швах. Радикали доповнювали свою агітацію терактами і політичними вбивствами. За півстоліття в Іспанії відбулося 43 військові перевороти і 104 зміни урядів. Але знаковим став 1931 рік, коли до влади прийшли соціалісти.

Перші рішення глави тогочасного уряду Нісето Самори – скасування монархії і перерозподіл фінансоутворюючих галузей. І це був перший дзвінок про небезпеку надто радикальних змін. Його вдалося приглушити.

Нісето Самора

Іспанія в ті часи була не стабільною країною: ні політично, ні економічно. Народ був неосвіченим. Вони просто вірили у те, що їм говорили. У них не було можливості перевірити інформацію. І вони робили те, що їм говорили політичні або релігійні лідери,
– заявив онук учасників війни в Іспанії 1936-1939 років Рікардо Парамо.

Цілком прийнятні зміни, які піднімали соціальну планку розвинув до абсурду наступник Самори – Мануель Асанья. Під удар потрапили церква і військо, які були елітою країни з великою підтримкою населення.

Армія це взагалі була держава в державі й правим вдалося переманити на свою сторону майже всю армію десь на 80%. Крім авіації і морського флоту, які залишилися вірними республіці,
– пояснив історик Юрій Гудименко.

Щоб ослабити касту військових Асанья скоротив кількість офіцерського корпусу, а найвпливовіших командирів вислав подалі від військових академій і боєздатних частин на периферію. Майбутній лідер повстанців Франциско Франко опинився на Канарсьикх островах.

Франциско Франко

Замість Національної Гвардії, де також вистачало критиків нової влади, уряд створив Штурмові Дружини. Гардіас де Асальто набрана виключно з прихильників соціалістів і комуністів. Почистивши силове крило від опонентів, уряд зайнявся придушенням невдоволених. Реформи ліваків були болісні для більшості консервативного суспільства Іспанії, то ж роботи силовикам вистачало.

З іншого боку влада ігнорувала скарги на свавілля своїх прихильників, напади на храми, духовенство і вірян. Іспанію охопила хвиля жорстокості. Вуличні сутички, в яких ніж під ребро можна було схопити посеред білого дня лише за іншу політичну позицію.

Це може комусь не подобатися, але я не буду говорити про ті події з "Вікіпедії". Мені це не потрібно. В моїй родині про це говорили свідки тих часів. Мої дідусь і бабуся говорили одне – вони завжди боялися опинитися під тиранією лівих,
– розповів онук учасників війни в Іспанії 1936-1939 роки Рікардо Парамо.

Останньою краплею стало політичне вбивство нардепа-монархіста Клаудіо Сотело. Його арештували вдома під покровом ночі 13 липня. За кілька годин суперечка з поліцейськими закінчилася плачевно, бо Сотело застрелили приставивши пістолет до потилиці. Акцію протесту проти політичного терору поліція розстріляла. А через три дні почався бунт армії.

Спочатку все нагадувало вже звичні для Іспанії військові перевороти, які не зачіпали ширших верств населення. Перша фаза повстання охоплювала тільки збунтовані війська в Мароко, трохи на Півдні Андалусії і на Півночі в Наваррі.

Іспанія розділилася фактично на дві частини. Східна частина, розвинуті міста, Барселона, Валенсія, Мадрид – залишилися з республікою. А праві отримали контроль над центральною і Західною Іспанією,
– пояснив журналіст Денис Самигін.

Під прапори Франциско Франко стали 58 тисяч армійців, 68 тисяч жандармів, 7 тисяч моряків на 16 військових кораблях. Республіканці виставили майже 800 тисяч ополченців і 13 тисяч моряків. Та понад 30 кораблів і 12 субмарин. Комуністів підтримали сепаратисти. Баскам і Каталонцям республіканці обіцяли незалежність, але внутрішнім конфлікт не залишився.

Вони звернулися по допомогу до Німеччини та Італії, які залюбки погодилися виділити фінансову та військову допомогу. Армія посилилася і почала завдавати лівакам таких дуже сильних і серйозних ударів,
– повідомив історик Юрій Гудименко.

Республіканці не укривали зв’язків із Комінтерном, який офіс і центр прийняття рішень мав у Москві. За відмашкою Кремля комуністичні партії у Франції, Угорщині, Чехословаччині, Польщі і звісно ж в СРСР агітували кидати все і йти рятувати республіку.

Це був тріумф Комінтерну, тисячі добровольців з усього світу стікалися в Іспанію на базу Інтернаціональних бригад в Альбасете.

Серед багатонаціональної збірної Інтербригад була і рота Тараса Шевченка. Радянська пропаганда виокремлювала її у складі Польської Бригади імені Домбровського. Мовляв, що це українські комуністи із буржуазної території Польщі відгукнулися на допомогу іспанським пролетаріям. Насправді українці були в складі угорського батальйону Ракоші, німецько-полському батальйоні Чапаєва і канадському батальйоні Маккензі-Папіно.

Рота Тараса Шевченка

Насправді, почалася нова спроба Москви експортувати революцію на багнетах руками багатонаціональної армії чужинців. З іншого боку для Сталіна це був шанс відігратися за поразки російських проектів у минулому. В 20-му провал нападу на Польщу, у 23-му крах німецької революції, в 27-му фіаско планів розвернутися в Англії після розвалу англо-російського комітету єдинства і вимушена втеча "совєтів" з Китаю після програшу від армії Чан Кай Ши.

Менш ніж за місяць після вибуху повстання в Іспанії, по радянських містах покотилися мітинги на підтримку республіки. В Мадрид першими прибули чекісти під прикриттям журналістів. Зокрема кореспондент Правди Міхаіл Кольцов і група операторів. Через три тижні їх кінохроніки з фронту вже показували в радянських кінотеатрах.

Міхаіл Кольцов

До середини вересня перші сторінки радянської преси були присвячені іспанській війні. Різника України Владімір Антонова-Овсеєнка призначили генеральним консулом Каталонії. Пік радянської участі в Іспанській Громадянській припав на період між жовтнем 1936 і червнем 1937 року. За ці дев'ять місяців Москві вдалося зламати наступ франкістів.

Допомога ця була дуже різною і на різних етапах, хоча головною напевно була допомога так званого московського золота. Це золотий запас привезений до Москви, яким Іспанська республіка розраховувалася за зброю і за якусь іншу допомогу,
– додав історик Юрій Гудименко.

Військово-повітряні сили Червоної Армії, у складі винищувачів I-16 і бомбардувальників СБ, дозволили республіці повернути перевагу в небі. А механізовані підрозділи радянської регулярної армії, у складі яких були на той час технологічно вищі танки Т-26, зупинили переможний марш франкістів столицю Мадрид. Згадки про іспанську компанію залишилися у відомих кінохітах радянської доби.

Руку допомоги повстанцям простягає Гітлер і Мусоліні. Німеччина відправляє 600 літаків і 200 танків Стільки ж літаків прилетять з Італії.

Смерть збирала жнива не лише на полях бою. Комуністи, як це було під час російської революції, окупації України, чи потім в Катині запустили маховик репресій. Вершителями правосуддя по республіканці ставали вчорашні невдахи люмпени. Духовенство лінчували просто на вулиці.

Читайте також: Українська революція 1917-1921 років: найважливіші події, які змінили історію

Показовою стала оборона Алькасару – фортеці в місті Толедо. В мурах середньовічного замку забарикадувалися до тисячі прихильників повстанців. Наказ вибити бунтарів отримав 8-митисячний корпус республіканців з артилерією і авіацією. Спочатку червоні взяли в заручники сім'ї повстанців, і спробували шантажем змусити здати Алькасар. Після цього кілька десятків заручників із сімей захисників форту розстріляли.