Головним апологетом дружби з північним сусідом став Володимир Винниченко. Тоді, щоб не провокувати Леніна, Перша Українська Республіка оголошує нейтральний статус і розпускає армію.
Читайте також: Українська революція 1917-1921 років: найважливіші події, які змінили історію
Як наслідок – зупиняти наступ червоних головорізів на Київ доводиться дорогою ціною. Під Крутами бойове хрещення проходять гімназисти та кадети, які заповнюють прогалини в боєздатних частинах. Герої Крут хоч і не зупинили остаточно наступ червоної орди на Київ, все ж вибили час на переговори у Брест-Литовську.
Бій під Крутами
У березні підкріплені частинами союзників війська УНР починають українську Реконкісту. На початку квітня українці повернули владу в Києві, потім у Катеринославі та Олександрівську, сьогодні це міста Дніпро і Запоріжжя. Армія УНР просувалася на південь до Криму.
Війська УНР просувалися на південь
Взяти півострів одразу було важко. Єдиний перехід на Перекопі був добре укріплений "червоними". Але міцний горішок творчо розколов колишній Юнкер, ветеран Першої світової війни Петро Болбочан. Втім зірка 35-літнього автора "кримського дива" не на довго затрималася на небосхилі. На початку 1919 року війська під командуванням Балбочана не змогли втримати удару більшовиків на Харків і Полтаву. До пошуку винних за провал східного фронту додався конфлікт із тиловим командуванням.
Петро Болбочан постійно критикував дії керівництва та політиків. Він фактично працював на розкол української армії, яка довіряла йому більше,
– згадав історик та блогер Юрій Гудименко.
Особливо Болбочан критикував ліваків з оточення Петлюри за тяжіння в сторону Москви. Закони воєнного часу такого не вибачали. Одного із найавторитетніших командирів армії УНР арештували за підозрою у перевороті й розстріляли.
Полковник армії УНР Петро Болбочан
Драматизму ситуації додавала участь у цих подіях командира гайдамацького полку Омеляна Волоха. На словах патріот, поранений багнетом у боях за Київ з матросами Муравйова, саме він арештував Болбочана. Під час м'ясорубки 1919 року, українські частини опинилися у так званому трикутнику смерті.
Трикутник смерті
Внаслідок внутрішніх та зовнішньополітичних провалів Україна опинилася повністю оточена ворогами. Українська армія, як і вся Україна, була оточена Польщею, Румунією, Росією, більшовицькою та білогвардійською арміями, махновськими загонами тощо,
– зазначив Юрій Гудименко.
Але й у цих важких умовах було місце блискучим стратегічним операціям. Зокрема у липні та серпні 1919 року, під час походу на Київ – Одесу. Тоді при взятті вузлової станції "Вапнярка" блискучий приклад мужності проявили бійці третьої стрілецької дивізії армії УНР, яка за ті бої стала "залізною" і отримала першою серед частин армії УНР бойовий прапор. Далі були легендарні битви "зимового походу".
Бойовий прапор армії УНР
На жаль, відданість і патріотизм часто-густо йшли у розріз зі стратегічною необхідністю підтримувати державність.
Конфліктність між владою і польовими командирами була дуже поширена. Отаманщина, яка не визнавала влади Директорії, повністю або частково,
– зауважив голова ГО "Центр мілітарної історії" Василь Павлов.
На початку 20-х років Симон Петлюра зробив ще один ривок, аби відвоювати втрачені рубежі. Польща в обмін на Галичину і Волинь допомогла повернути Київ. 25 квітня 1920 року польські війська і дві українські дивізії, сформовані у польських таборах з полонених старшин і вояків армії УНР, почали відвойовувати Україну. У травні в Києві відбувся спільний парад переможців.
Але армія вже була знекровлена й закріпитися їй на довго так і не вдалося. Потужний контрудар більшовиків призвів до відступу далеко на захід. З 29 по 31 серпня козаки Марка Безручка допомогли врятувати Польщу від "червоного потопу", зупинивши Будьонного і Тухачевського під Замостем.
Читайте також: Індо-пакистанська війна: історія конфлікту та найвідоміші бої
А через кілька місяців Польща пристала на пропозицію Росії провести спільний кордон по Збручу. Перемир'я, укладене у Ризі, позбавило Україну останнього союзника. Антанта відмовляла в допомозі, схиляючись на сторону російського "білого" руху, країни четвертного союзу заліковували поразку у Першій світовій війні.
21 листопада 1920 року, під ворожим обстрілом, останні українські частини перейшли річку Збруч й опинились в Галичині, де були інтерновані польською владою. Останнім ривком був партизанський рейд 1921 року – Другий зимовий похід був розгромлений в бою поблизу Коростеня 17 листопада.