Кривавий конфлікт у Мексиці: сапатисти підняли на повстання індіанців найбіднішого штату
У середині 1990-х люди в чорних масках, які називали себе сапатистами, підняли на повстання індіанців найбіднішого мексиканського штату Чіапас. Корінні жителі країни виступили проти уряду, вимагаючи конституційно закріпити їхні права.
Джерело: "Конфлікти" на 24 каналі
У перший день 1994 року вулиці ключових міст Чіапаса – одного із найбідніших штатів Мексики – заполонили озброєні люди у балаклавах-пасамонтанах та з червоними пов'язками на шиях. Вони іменували себе сапатистами.
Читайте попередній випуск Обіцяли свободу від комунізму: як Угорська революція обернулась терором
Назва перегукувалася з народними повстаннями в Мексиці на початку XX століття під керівництвом Еміліано Сапати. Він став національним героєм, скинувши місцевого диктатора Діаса.
Еміліано Сапат / Фото neomexicanismos
Бунтівники в Чіапасі виступили проти дій мексиканського уряду. Спротив був пов'язаний з прийняттям законів, що дозволяють купівлю-продаж земель селянських общин. Повстанці вимагали припинити утиски корінного населення цього регіону – індіанців, і конституційно закріпити їхні права.
"Рано-вранці, тільки почало світати, я підійшов до сходів і побачив внизу 20 сапатистів зі зброєю. Я відчинив їм двері і запросив всередину. Зайшов їхній командир, одягнений у капелюх із кольоровими стрічками і чорну маску. Він сказав: "Ми хочемо захопити Сан-Крістобаль, але будемо просити уряд не скидати бомби на місто", – розповів священик з єпархії Сан-Крістобаля падре Гонсало Ітуарте.
Все про лідера повстанців Субкоманданте Маркоса
Уся країна обговорювала загадкову особистість лідера повстанців – Субкоманданте Маркоса. Завжди у камуфляжі та в пасамонтані, часто із люлькою в зубах, харизматичний бунтівник створив образ такого собі сучасного Зорро. Алюзія на благородного персонажа додавала йому медійної впізнаваності і допомагала здобувати нових симпатиків.
Субкоманданте Маркос / Фото onpress
Свідомо чи ні, прийом Маркоса запозичили у Європі у XXI столітті. Зокрема, маску використовував командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко. Її носили й російські активістки з Pussy Riot. Звісно, їхні цілі відрізнялися від мети Субкоманданте. Та й, зрештою, вони таки розсекретили свої обличчя.
Грамотна вимова і ґрунтовні аргументи видавали в Маркосі освічену людину, яка не вписувалася у звичні рамки неотесаного темного злидня, що хоче комунізму. Ідеолог повстанців навмисне назвав себе лише "заступником", аби підкреслити повагу до "справжніх командирів" Че Гевари і Сапати.
Реального імені Маркоса не знає ніхто. Найімовірніше, це мексиканський професор філософії Рафаель Гільєн. Субкоманданте – майстер створювати "картинку" для медіа. Для підсилення образу борця за справедливість любив носити зі собою примірник "Дон Кіхота" Сервантеса. Володіючи кількома мовами, був своєрідним перекладачем між індіанцями, урядом та міжнародною спільнотою.
Це не ми підняли землю. Це земля чекала приводу, щоб встати. Завдання сапатистів – пояснювати людям реальність. Так, ніби світ – це кімната з дверима і вікнами, а народи самі мають право вирішити, які двері обрати,
– казав Субкоманданте Маркос.
Попри те, що Маркос став поп-зіркою для сучасних прихильників лівих ідей, сапатисти не є комуністами чи анархістами у традиційному розумінні. Субкоманданте трансформував спадок, який дістався йому від Маркса, Леніна і Че Гевари, приправивши характерними для Центральної і Латинської Америки ідеями визволення.
Мета сапатистів
Сапатисти не мають на меті ліквідувати державний інститут. Навпаки, бачать у ньому бар'єр, який захищає від глобалізму. Також не планують об`єднуватися у політичну силу.
"Ми думаємо, що для того, аби почати змінювати світ – можна організуватися, не приходячи до влади і не командуючи зверху. Ми думаємо, що ключ до вирішення – в організації людей зі самого низу. Саме у такий спосіб треба рухатися до поставлених цілей", – запевняв Субкоманданте Маркос.
Повстання сапатистів / Фото themilitant
Ґрунт для повстання сапатисти почали готувати ще у 1980-х. Невелика група студентів-метисів, серед яких і Маркос, пішли у гори Чіапасу, аби покращити рівень життя індіанців і закласти "партизанське вогнище". Вони наслідували Че Гевару і Кастро, які творячи свій міф, несли в одній руці зброю, а в іншій – книгу.
Ернесто Че Гевара та Фідель Кастро / Колаж 24 каналу
Тубільці ділилися із партизанами скромною їжею та дахом над головою. Натомість метиси захищали їх від нападів "білих гвардій" землевласників-латифундистів, давали ази освіти і вчили самозахисту. Ті кілька студентів заклали початок Сапатистської Армії Національного Визволення, яка за 10 років переросла у кількатисячну військову формацію.
Багато країн Латинської Америки на той час були охоплені "лівими" революціями:
- Нікарагуа;
- Сальвадор;
- Гватемала.
За приклад у них були Куба і "рай" комуністів за океаном зі столицею в Москві.
► Що відомо про штат Чіапас
Чіапас – штат на південному сході Мексики із населенням приблизно 4 мільйона людей. Чверть із них – чистокровні індіанці, здебільшого нащадки майя.
Тут вирощують 35% всієї мексиканської кави і виробляють половину обсягів гідроелектроенергетики. Штат є цінним джерелом деревини, меду, сільськогосподарської продукції. Місцевий колорит і природа приваблюють численних туристів.
Зверніть увагу Вивертало хребет і виламувало кістки: в СРСР жорстоко лікували від хвороби, якої не існує
Та попри весь потенціал Чіапаса, у 1990-х рівень життя тут був одним із найнижчих у країні. 80% мешканців жили впроголодь, половина страждала від нестачі питної води, а рівень дитячої смертності був найвищим у Мексиці. Малеча помирала від хвороб, які у світі давно навчилися лікувати запалення легень, дизентерії, тифу та малярії.
"Індіанці були скромними, не говорили іспанською. Тільки своїми мовами, а жителі міста визначали ціну за їхні товари. Що може бути несправедливішим? Звідки вони знали справжню вартість? Раніше тільки метиси могли ходити тротуарами. І так у всьому, багато поганого тоді коїлося", – розповів житель Сан-Крістобаля Франциско.
Причина повстання сапатистів
Сірником, через який повстання врешті спалахнуло, стало підписання NAFTA – Північноамериканської угоди про вільну торгівлю між Канадою, США та Мексикою. Її мета – створити спільний ринок на двох материках. Це специфічний договір, адже між економіками Мексики та 2 інших партнерів існувала глибока прірва.
Якщо Штатам і Канаді NAFTA обіцяла вільний рух товарів і послуг, то мексиканці були нажахані. Вони боялися, що їхні природні ресурси будуть нещадно експлуатувати, а їх самих використовувати як дешеву робочу силу.
Вся Мексика здавна була великим угіддям зі своїми наглядачами і мажордомами. Це феодальна структура, де до президента і губернатора ставляться як до командирів, а вони керують країною і змушують працювати для чужої вигоди,
– зазначив правозахисник Джордж Сантьяго.
Дата, коли підписали NAFTA, була зручною для початку повстання ще й тим, що офіційна влада аж ніяк не сподівалася на бунт після святкування Нового року.
До теми Болючі уколи та садистські знущання: моторошні спогади катувань у психлікарнях СРСР
Масштабний спалах протесту
Наймасштабнішими були бойові дії у туристичному місті Сан-Крістобаль. Партизани захопили телеграф і розіслали повідомлення про оголошення війни федеральній владі Мексики. Уже наступного дня урядові війська зайшли у Сан-Крістобаль та інші міста, які встигли зайняти повстанці. По бунтівниках вдарила авіація та бронетехніка.
Сили були нерівними. Загони, які кинули, щоб зупинити заколотників, нараховували до 17 тисяч військових. Сапатистів було лише приблизно 4 тисячі. Вони були погано озброєними. Дехто мав у руках лише мачете. За офіційною версією мексиканського уряду, придушення повстання обійшлося без людських жертв. Та це спростовують документальні кадри.
Протести спалахнули масштабно / Фото socialistalternative
За приблизними підрахунками, загинуло до 150 людей. Також міжнародні правозахисні організації звинувачують Федеральну армію в нападах на працівників "Червоного хреста" і журналістів.
Ми й не могли уявити, що влада так себе поведе. Багато людей було вбито. Ми ніколи не знали точної цифри. Вся Мексика була шокованою. У повстанцях ми побачили гідних людей, які боролися за свої права і краще майбутнє,
– зауважив священик з єпархії Сан-Крістобаля падре Гонсало Ітуарте.
По усій країні сотні тисяч людей вийшли на вулиці, закликаючи уряд зупинити кровопролиття. 12 січня 1994 року сторони припинили вогонь і розпочали тривалі переговори, що завершилися через 2 роки підписанням домовленостей Сан-Андреса. Тубільцям обіцяли збереження природних ресурсів в межах землі, яку вони використовують. Та автономію і право на самовизначення у межах держави.
Чим все закінчилось – дивіться у програмі.