Як чиновники повертають Україну в часи СРСР

Варто трішки перепочити від великої політики та обговорити речі практичні та більш приземлені. Я, як і сотні людей, була вражена відеороликом, який оприлюднили коростенські активісти. Людей обурив цинізм коростенських чиновників, які організували свято для незрячих з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю. Були вітання, танці, музика, дорогі гості, тости від них із побажаннями здоров’я та відчуття огиди.

Читайте також: Коли не можна "порішати", треба дискредитувати: як у гру проти НАБУ вступила "не ангел Діна"

До речі, гості були непересічні – сам міський голова Коростеня Володимир Москаленко, нардеп від "Блоку Петра Порошенка" Володимир Арешонков, начальник місцевого управління праці та соцзахисту Володимир Єсін.

Високопосадовці на відзначенні Дня людей з інвалідністю

Ну, звісно, від цих людей й залежать долі інвалідів. Треба догоджати – вирішили у місцевому осередку УТОГ. Свято проходило у веселій невимушеній обстановці. Усі присутні дивились концерт – виступали місцеві співаки, дитячі танцювальні колективи, а у перервах поважні гості піднімали рюмки за здоров’я присутніх.

Читайте також: Що насправді стоїть за викривальними заявами Луценка

До речі, ніхто із запрошених VIP-персон увагу на контраст у сервіровці столів під час заходу не звернув. А ось так пафосно в дусі радянської преси про захід відвітували на офіційному сайті Коростеня. Про VIP-столи, звісно, ані слова. Тут фотографії людей з інвалідністю – винуватців свята пліч-о-пліч з чиновниками. Замітку завершує пафосний допис.

Маємо надію, що кожний з нас не лише раз на рік буде згадувати про людей з особливими потребами, аби висловити їм свою повагу та підтримку, а щодня допомагатиме тим, хто так цього потребує.

Повагу та підтримку купка чиновників і справді продемонстрували на найвищому рівні. Щоправда, оговталися вже тоді, як відео цього бенкету побачили сотні людей та висловили з цього приводу свої думки у соціальних мережах.

Частування до Дня людей з інвалідністю

Першим махати кулаками після бійки, тобто вибачатись, заходився народний депутат Володимир Арешонков. Мовляв, був у статусі гостя та не зміг критикувати господарів, що запросили за багатий стіл. Але тепер відчуває дискомфорт та сором за ситуацію, в якій опинився не з власної волі. Висновки зробив, добрячий життєвий урок із цього усвідомив.

І по суті, Арешонков був єдиним, хто публічно зреагував на суспільний осуд. Сам мер Коростеня, який теж сидів за панським столом на святі, про інцидент не обмовився ані слова. Схоже, для нього це цілком нормальний розклад. Або ж промовчати та залягти на дно – найпростіший спосіб уникнути зайвих розмов. Навряд чи цей інцидент вплине на світогляд мера та ставлення до містян.

Володимир Москаленко вже 20 років на посаді міського голови Коростеня. А про його радянські погляди не знає хіба лінивий. Ну, на Житомирщині так точно. Ні для кого не секрет, що Володимир Москаленко – затятий комуніст. Тож, певно, радянські традиції готовий підтримувати навіть у таких ситуаціях.

До речі, побувавши у Коростені, можеш відчути, ніби промандрував машиною часу. Про це ми вже розказували в одній з програм "ЦРУ". Тоді йшлося про активний супротив тамтешніх чиновників декомунізації міста. І саме мер Володимир Москаленко виявив найбільший супротив перейменуванню радянських назв вулиць та знесенню комуністичних пам’ятників. Тягнув із виконанням закону так довго, наскільки міг. Але ж закон є закон. Щось треба було робити. Тож сам Москаленко і вигадав, як його обійти. Зробили все ідеально: під егідою громадських слухань та думки коростенців вирішили, що будуть робити із проблемними об'єктами.

Читайте також: Вибіркова люстрація: кому з прокурорів часів Майдану вдалося врятуватися

Їх таки перейменували, але на свій лад і уникли "ленінопадів". Приміром, замість того, щоб знести, наприклад, пам'ятник комсомольцям його перейменували у пам'ятник "Молоді ХХ століття", пам'ятник залізничникам, що в 1917 році починали революційний страйк, перейменували у пам'ятник "Залізничникам від вдячних містян". Перед винахідливістю коростенської влади можна зняти капелюха.

Звісно, лишити радянські назви вулиць та "пірувати" на цинічному VIP-обіді – не одне і те саме. Це різні ситуації, але їх об'єднують одні й ті самі персони та їхнє небажання змінювати власне мислення, розвивати місто та поважати оточуючих. На жаль, багато міст у регіонах ще досі лишаються оповиті радянщиною, а Коростень, зауважу – це лише трохи більше 100 кілометрів від столиці.