"Подушка" на перший час: коли працівник має право на вихідну допомогу після звільнення
Між працівниками та керівництвом часто виникають спори при звільненні щодо виплати вихідної допомоги. Верховний Суд сформував позицію, до якої мають дослухатися українці, аби проводити звільнення правомірно.
Чи зобов'язаний працедавець виплатити допомогу при звільненні працівника
Кодекс законів про працю України гарантує грошову допомогу звільненому працівнику в кількох випадках. Для цього застосовується стаття 44 кодексу, яку роботодавці можуть трактувати неправильно. Про основні проблеми розповіли фахівці Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.
Безпосередньо в день звільнення працедавець має сплатити визначений розмір вихідної допомоги, якщо працівника "скоротили", компанію закрили чи реорганізували, або коли працівник законно відмовляється від роботи. При цьому стаття передбачає й інші випадки, коли гроші виплачуються одразу після повідомлення про звільнення.
За таких умов розрахунок із працівником проводиться одразу. Верховний Суд зазначає, що невиплата вихідної допомоги – це порушення трудових прав працівника.
Норми статті 44 КЗпП застосовується й коли питання щодо вихідної допомоги не регулюється іншим спеціальним законом.
Але судді відокремили важливий нюанс. Якщо людину звільнили, щоб перевести на іншу посаду, то фактично вона не залишилася без роботи, тому права на отримання вихідної допомоги в неї немає.
Така виплата має надаватися лише для матеріальної підтримати працівника, доки він займається пошуком роботи.
Експерти радять уточнювати три питання перед звільненням: чи є в людини підстава для виплати вихідної допомоги, яким є її розмір та чи можливо провести розрахунок одразу в день звільнення.
Нагадаємо, навіть воєнний стан не забороняє звільнення працівників, але воно має відбуватися лише на підставах, передбачених законодавством. Працівника можуть звільнити як за власним бажанням, так і з ініціативи роботодавця.
Під час воєнного стану роботодавець також може звільнити працівника, який перебуває на лікарняному або у відпустці. Виняток становлять відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, а також відпустка для догляду за дитиною до трьох років. При цьому датою звільнення вважається перший робочий день після завершення лікарняного чи відпустки.
Загальне правило передбачає, що працівник повинен попередити роботодавця про звільнення за два тижні. Проте закон визначає низку випадків, коли відпрацьовувати цей строк не потрібно.