Жінка опікувалася чужим будинком 10 років: чому суд не дозволив оформити право власності

Жінка хотіла оформити на себе будинок, яким опікувалася 10 років

Коли власники покинули сусідський будинок, жінка вирішила, що буде за ним доглядати. Так протягом кількох років вона доглядала за господарством і навіть сплачувала комунальні послуги. Проте цього виявилося недостатньо, щоб офіційно володіти будинком. Про це йдеться в матеріалах справи 950/190/25.

Дивіться також Купівля квартири має додатковий 1%: що має знати покупець перед угодою 

У цьому спорі важливим виявився той факт, що жінка знала власників і навіть свого часу хотіла придбати житло. Хоча сусідка й заявляла про бажання викупити будинок, але відповідних договорів ніхто не підписував. При цьому син власниці дозволяв користуватися житлом, доки він сам перебував у Києві.

На руках у жінки також була будинкова книга та технічний паспорт на житло. У ньому також дозволили зареєструвати доньку сусідки. Тобто в позивачки були всі підстави вважати, що вона має право на володіння будинком за набувальною давністю.

У 2025 році справа рухалася до покупки будинку. Жінка передала сину власниці 400 доларів, що підтверджувалося розпискою. Але далі ніяких юридичних дій сторони не робили. Тож жінка вже через суд хотіла визнати за нею право власності на будинок і земельну ділянку, що передбачається статтею 344 Цивільного кодексу України.

Що вирішили в судах?

Суд першої інстанції та апеляція визнали, що визнати право жінки на володіння будинком не можна, бо у справі не дотримано норми добросовісності заволодіння майном. Отримати будинок за набувальною давністю можна, якщо особа на момент його отримання не знає і не повинна знати, що не має підстав для набуття права власності. 

Але позивачка свідомо зверталася до суду, бо фактично вже володіла майном і мала намір його придбати. Тобто майно вона мала за згодою власника, а не самостійно й добросовісно ним заволоділа.

Практика Верховного Суду також показує, що за таких умов жінка не може отримувати право власності за набувальною давністю. Лише факт того, що позивачка користувалася будинком, не є визначальним.

Суд також уточнив, що правовий статус земельної ділянки, її площу, межі та наявність відповідних прав власник не уточнював. Тому задовольнити визнання права власності на земельну ділянку також не дозволялося.

Тож апеляційна скарга залишилася без задоволення, а жінка не мала жодних прав на володіння будинком і земельною ділянкою.

Чи можна припинити право співвласника?

Паперового документа на квартиру чи будинок не завжди достатньо, щоб підтвердити право власності. Якщо нерухомість не внесена до Державного реєстру речових прав, під час продажу, дарування чи оформлення спадщини можуть виникнути проблеми. Юристи радять перевірити, чи зареєстроване житло в реєстрі, а за відсутності запису – провести державну реєстрацію. 

Українське законодавство допускає припинення права власності без згоди іншого співвласника, але лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо житло повністю знищене й це підтверджено документально, один зі співвласників може самостійно звернутися до суду. Після рішення суду зміни вносяться до Державного реєстру речових прав.