Летальна зброя: панацея чи шантаж Росії з боку США?

Що означає приїзд західних високопосадовців і як це може вплинути на Росію – в матеріалі сайту "24".

Українська криза як фактор небезпеки для всього світу

Приїзд Меттіса, спецпредставника США по Україні Курта Волкера та ще кількох міністрів оборони і закордонних справ західних союзників України, безумовно, можна вважати сигналом чіткої підтримки України в боротьбі з російським агресором. За словами військового експерта Олега Жданова, це свідчення того, що Вашингтон дає чітко зрозуміти Москві: Україна – сфера інтересів Штатів.

Сполучені Штати будуть здійснювати тиск на Росію аж до загрози застосування військової сили. Тому і йдуть розмови про передачу Україні летальної зброї, щоб Росія пішла з Донбасу,
– вважає Жданов.

Вперше в параді в Україні взяли участь армії країн НАТО

Справді, у Вашингтоні все частіше лунають заяви про те, що Україна має реальні шанси на отримання летальної оборонної зброї. Зокрема, глава Пентагону Меттіс заявив, що можливість поставок летальної зброї активно розглядається. Міністр оборони США пообіцяв поінформувати держсекретаря і президента США, в якому напрямку він рекомендує рухатися в цьому питанні. Волкер, який є прихильником надання зброї, в інтерв'ю Financial Times зазначив, що адміністрація Дональда Трампа серйозно взялася за питання про надання летальної зброї Україні.

Читайте також: Сподіваюся, що у нас хороші відносини з Росією, – Трамп

Поки що США надаватимуть Україні допомогу в оборонному секторі на суму 175 мільйонів доларів, і вже є відповідне рішення. Про це в Києві повідомив Джеймс Меттіс.

З іншого боку, деякі спостерігачі більш обережно оцінюють значення візиту Меттіса та інших чиновників з країн ЄС. На їхню думку, причина не стільки в тому, що вони переймаються долею України, а тим, що Росія несе реальну загрозу східноєвропейським країнам. Зокрема, це стосується військових навчань РФ у Білорусі "Захід-2017", що відбудуться на початку вересня. На думку військового експерта Дмитра Снєгирьова, країни Прибалтики – ахіллесова п’ята НАТО.

Військові навчання в Білорусі і одночасно в російському Калінінграді – загроза вздовж польсько-литовського кордону, і в НАТО це зрозуміли. Росія демонструє, що Захід повинен залишити Україну в зоні її впливу, а у відповідь Москва не чіпає Прибалтику,
– зауважує Снєгирьов.

Читайте також: Військові навчання "Захід-2017" можуть стати "троянським конем" для Білорусі, – експерт

Журналіст Віталій Портников у виданні "Грані" зазначає: українська криза і явне небажання Росії сприяти її врегулюванню почали відбиватися на безпеці світу в цілому – і Сполучених Штатів зокрема. Ось чому американський міністр з'явився в Києві. Адже до агресії Росії Україна і її безпека ніколи не були в центрі уваги США.

"В тому-то і фокус, що американці проявили реальний інтерес до України тільки в результаті путінських дій. Більшість українців задумалися про НАТО тільки в результаті путінських дій. Цю мишоловку Путін і Шойгу спорудили своїми власними очманілими ручками. І домоглися свого: міністр оборони Росії дивиться на "братську Україну" крізь приціл, а міністр оборони США обговорює з українським керівництвом поставки зброї", – пише Портников.

Запізніла летальна зброя

Експерти відзначають один важливий момент: Javelin – не панацея для перелому ситуації на сході України. Це лише стримуюче озброєння, яке буде запобігати активним діям проросійських терористів і спробам просуватися вглиб Донбасу. До того ж, ці комплекси Україна не має права розміщати безпосередньо на лінії зіткнення.

Як зауважує політичний аналітик Інституту світової політики Микола Бєлєсков, у кращому випадку ми отримаємо кілька сотень протитанкових ракетних комплексів, але позитивний ефект буде не надто великий. Це сприятиме стабілізації ситуації на лінії розмежування, якщо Росія вдасться до застосування бронетехніки.

Javelin були потрібні в 2014-му. Нині є власні розробки – "Скіф"

Політичний експерт Тарас Чорновіл в інтерв’ю телеканалу "Еспресо" відзначив: ця зброя була дуже потрібна Україні в 2014 році. Тоді ми б врятували неймовірну кількість людей, адже з боку Росії йшли танкові атаки. Сьогодні, за його словами, в української армії є хороша стрілецька зброя. І наразі нам потрібні радіотехнічні комплекси. І, як говорить політолог, вочевидь, саме про неї і говорив Меттіс, коли заявив про рішення щодо поставок на суму 175 мільйонів доларів.

Більш категоричної думки Дмитро Снєгирьов. Експерт переконаний, що Україна цілком може випускати свої аналоги протитанкової зброї – "Скіф", яку Петро Порошенко презентував ще в 2015 році, і яка в 14 разів дешевша і краща.

В Javelin дальність ураження 2,5 кілометри, і він пробиває броню 0,7 метра. У "Скіфа" дальність – 5,5 км і пробиває 1,1 метра. Тому варто було кошти з рахунків Януковича направити не на будівництво "Стіни", яка нікому не потрібна, а на переоснащення і випуск вітчизняної протитанкової зброї. За два роки можна було вже налагодити серійний випуск,
– наголосив Снєгирьов.

Тому, як наголошує військовий експерт, просити в США треба не Javelin, а системи ППО, які нам дійсно потрібні, бо небо в нас не прикрите. А, як свідчить практика військових конфліктів, спочатку працює авіація, щоб звести на нуль зусилля противника.

При цьому Дмитро Снєгирьов не поділяє думку політиків і експертів щодо того, що США надасть Україні летальну зброю. За його словами, у США про це вже говорять два роки. А Меттіс і Волкер лише повторюють те, що було сказано раніше: "зацікавлено" розглядають це питання.

Надання летальної оборонної зброї Україні – фактичний шантаж Росії з боку США. За стільки часу у Вашингтоні вже повинні були б ухвалити якесь рішення. Вашингтон розуміє, що в такому випадку стає третьою стороною конфлікту з усіма випливаючими наслідками. Тому, швидше за все, летальне озброєння не нададуть,
– переконаний Снєгірьов.

Умовна антипутінська коаліція і намагання Москви заморозити конфлікт

Як вважає блогер Кирило Сазонов, під час параду в Києві, де взяли участь 11 держав, ми стали свідкам неформальної альтернативи блоку НАТО, що складається зі східноєвропейського блоку, Туреччини, США, Канади і Великобританії.

Пройшов парад збройних сил фактично нового геополітичного оборонного Альянсу. Показова демонстрація нового неформального об'єднання військового потенціалу країн Східної Європи, Великобританії, США і Канади виглядає куди переконливіше, ніж заяви НАТО, який втратив здатність до різких рухів. У Москві істерика. Париж, Берлін і Брюссель зберігають заклопотане мовчання,
– пише Сазонов.

Чи можна назвати це антипутінською коаліцією? І так, і ні. З одного боку, вперше за роки незалежності України в параді беруть участь представники стількох армій. З іншого, більшість із них – стабільні союзники США. Але представників Німеччини і Франції – двох найпотужніших країн ЄС – не було.

Ангела Меркель на порозі парламентських виборів, тому не хоче робити різких кроків. До того ж, міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель знову заговорив про поетапне зняття санкцій з Росії, якщо Москва виконуватиме Мінські угоди. Німеччина дуже зацікавлена в поновленні співпраці з РФ. Еммануель Макрон навпаки – щойно став президентом і не поспішає вв’язуватися в гру США, якщо не бачить у цьому конкретної вигоди. І ці розбіжності не на руку Україні, оскільки Кремль їх використає під час переговорів "нормандської четвірки".

Незважаючи на санкції, у Путіна і Суркова є чимало планів для шантажу Заходу

Крім того, скільки б країн не брали участь у військовому параді, Росія так просто з Донбасу не піде. Кремль хоче "заморозити" конфлікт, і про це вже зрозуміли у Вашингтоні. За словами Курта Волкера, Росія намагається "заморозити" конфлікт на Донбасі та вже розплачується за це політично. РФ, говорить він, загрожує економічна і дипломатична ізоляція.

Як зазначає Снєгирьов, Волкер сказав те, що й так давно всі знають.

Слова Волкера лише підтверджують, що РФ не збирається іти з Донбасу і не розглядає жодних шляхів врегулювання конфлікту. Кремль хоче, аби в Україні тривав постійний військовий конфлікт, була постійна зона напруги, щоб унеможливити наш вступ в НАТО і ЄС,
– переконаний експерт.

Олег Жданов також вважає, що Путіна влаштовує варіант виконання Мінських домовленостей без виведення російських військ. Тому що це федералізація України і вплив Росії на нашу зовнішню політику.

Путін не виведе війська з тимчасово окупованих територій Донбасу. Але він може піти на сценарій, схожий на той, який зараз Москва реалізує в Білорусі, і як це було в Криму – російські війська заходять без розпізнавальних знаків. Російські військові можуть одягнути "шеврони" "Д/ЛНР" і сказати, що це сили самооборони або безпеки. І таким чином залишаться на Донбасі,
– зауважує Олег Жданов.

Водночас, наголошує він, США не влаштовує сценарій Росії – тобто надання особливого статусу Донецькій і Луганській областям, тому що це федералізація України, яка призведе до втрати контрою США щодо нашої держави. Як говорить Олег Жданов, в такому випадку США не зможуть взяти під контроль нашу газотранспортну систему – останній шлях російського газу в Європу.

Ситуація неоднозначна. На думку Миколи Бєлєскова, РФ, по суті, вже вичерпала усі наявні інструменти впливу на поведінку України, але так її і не змінила. США так само зіштовхуються із дилемами – які саме інструменти іще пробувати застосовувати щодо Кремля (звичайно, без того, щоб самим влізти у війну) для зміни в конструктивний бік російської позиції щодо врегулювання конфлікту, а головне, чи таке застосування буде ефективним в плані зміни поведінки Москви.

Тому, незважаючи на таку активізацію США щодо вирішення конфлікту в Україні, не варто очікувати найближчим часом локалізації ситуації на Донбасі. США почали щодо Росії велику гру, в яку буде втягнуто багато держав. Застосовуватимуть різні інструменти, однак надання Україні зброї – останній козир. До того Захід випробує всі методи, щоб усмирити Росію.

Але Кремль до такого звик і відповідає не тільки посиленням ескалації на Донбасі, але й інформаційною війною в західних країнах. І це дає певний ефект. Західні суспільства не хочуть Третьої світової, якою їх лякають апологети Росії. В результаті конфлікт на Донбасі продовжується, а Москва використовує його для постійних торгів і шантажу Заходу, вимагаючи не вигідних для України компромісів.

Читайте також: День Незалежності: про злами і нові виклики для Української держави