Лопатою по дефіциту

«Чому позабуті традиційні українські цінності? Не треба скиглити, треба брати лопату і годувати свою сім’ю» - так Микола Азаров порадив українцям добувати собі дешеві продукти. Якби ще наш прем’єр показав на власному прикладі, як треба копати ту городину – ціни б йому не було.

Але важко уявити Миколу Азарова, чи когось з урядовців, які порпаються на грядках. З лопатами їх можна побачити хіба що під час показового садіння дерев раз на рік . І це в кращому випадку. От Ющенко любив садити дерева. Хто до нього не приїжджав – кожному одразу вручав лопату і саджанець. Ну хоч дерев насадив – і на тому спасибі.

Але щось я від теми відійшла… У тому, що Азаров заганяє нас на городи немає нічого дивного. Чого ще можна було чекати від людини, яка більшість життя прожила в Радянському Союзі. От там дачні господарства процвітали – кожен свідомий громадянин мав клаптик землі, на якій вирощував собі овочі та фрукти. Інакше прожити було важко, бо ніхто ніколи не знав, що завтра буде дефіцитом. У плановій економіці не завжди все йшло за планом.

Щось подібне відбувається і зараз в нашій країні. Ціни стрибають, продукти зникають один за одним: то борошна нема, то гречки (До речі, хто з’їв китайську гречку, яка їхала в Україну? Вона ж так і не прибула до Одеси…), то вже пшоно пропадає…

Мабуть, доведеться таки засукати рукави і взяти в руки лопати. Якщо не всім, то більшості, бо вижити на одну лишень зарплату зараз справді важко. Шикуймося в чергу за земельними ділянками. Бо якщо сам про себе не подбаєш, то ніхто про тебе не подбає . Принаймні, влада точно – Азаров чесно і відверто дав це зрозуміти.