Пара усиновила хлопчика з ДЦП, маючи 4 біологічних дітей: зворушлива історія

Проєкт 24 каналу та благодійного фонду "Рідні" розповість про позитивний досвід усиновлення 10 сімей, приклади яких надихають. Дивіться програму в ефірі телеканалу щопонеділка о 19:30. Про історію сім'ї Яким із Борислава, що на Львівщині, – читайте далі.

Читайте перший випуск програми Стали батьками двічі за кілька місяців: вражаюча історія пари, яка 10 років не могла мати дітей

"Завжди було страшно – а як я зможу вибрати?"

В Оксани та Богдана Яким є 4 біологічних дітей. Також вони усиновили одну дитину – Дмитра, у якого діагноз ДЦП. Зараз йому вже 17 років. Оксана розповіла, що сама виросла у великій сім’ї.У неї 4 сестри і 5 братів, саме тому до великої сім'ї ставиться нормально.

Сім'я Яким / Фото з сімейного архіву

Оксана Яким: Коли навіть я була дівчиною, я слухала по радіо таку програму – "Державні діти". Мене завжди ця тема торкалася. Тільки мені завжди було страшно. А як я зможу вибрати?

Сім'я не шукала Дмитра. У них народжувались свої діти, в будинку панувала радість і щастя. Однак в один момент пара зрозуміла, що може зробити так, аби на 1 сльозу та на 1 горе у світі стало менше.

"Діти позитивно реагували навіть попри свою підліткову необізнаність"

Пара заздалегідь підготувала своїх дітей та повідомила про рішення усиновити дитину. Вони хотіли знати думку кожного на рішення про велике бажання всиновити Дмитра. Для старшого сина Богдана ця новина була радісною, адже він виростав тільки з сестрами і йому завжди хотілося мати ще брата.

Донька Марина: Це були радісні емоції. Така приємність. Ми з нетерпінням чекали. Він дуже люблячий, в нього дуже велике серце. І він, мабуть, з першого погляду викликає до себе таку прив'язаність. Він є дуже щирий, він є дуже добрий. Працьовитий. Він жертовний.

Діти позитивно відреагували попри свою підліткову необізнаність, як зазначила Оксана.

Оксана та Богдан Яким / Фото з сімейного архіву

"У всіх було "німе" питання – для чого?"

Однак у рідних була інша реакція.

Оксана Яким: Звичайно, всі з такою пересторогою (сприйняли новину про усиновлення – 24 канал). Німе питання у всіх було: "Для чого вам це?»

Рідні вважали, що Оксана та Богдан роблять неправильний крок. Вони нібито прийняли неправильне рішення, адже в них є свої біологічні здорові діти, тому для чого обтяжувати життя клопотами.

Дмитро з мамою / Фото з сімейного архіву

Донька Марина: Були такі, які казали, що батьки молоді, вони могли ще народити здорову дитину. "Для чого вам чужа дитина, а ще й неповноцінна?"

Коли везли Дмитра додому, він боявся дерев за вікном

Пару попереджали, що наслідки синдрому ДЦП можуть бути різні. Їм стверджували, що може бути мовлення на побутовому рівні і затримка психомоторного розвитку.

Оксана Яким: А з іншого боку – а хто з ним на іншому рівні розмовляв, окрім як їсти, спати, подивитись мультик? Ми коли його везли додому, а за вікном дерева ж рухаються. Він ховав голову і казав: "А ті дерева на нас не впадуть? Це так, як рибку взяти з акваріума і пустити у відкрите море.

Після усиновлення Дмитро побачив зовсім інше життя / Фото з сімейного архіву

Коли Дмитра принесли до нового дому, то він не розумів, що відбувається.

Мене на руках занесли і мені все було не знайоме, я не знав, що робиться. Було незвично,
– розповів Дмитро.

"Діти ставали іншими, вони мусили Дмитру допомагати"

Спочатку Дмитро не міг ні сидіти, ні стояти. Він лежав на підлозі з зігнутими на колінах руками і міг лише тягнути себе по підлозі, як зайчик. Оксана та Богдан стали іншими після усиновлення. Змінились і їхні діти.

Богдан Яким: Діти ставали іншими, тому що його стан для дітей був таким, що вони змушені були йому допомагати. Можливо, спочатку так, через "не хочу", але пізніше це стало звичним явищем.

Дмитро та його брат Богдан / Фото з сімейного архіву

Діти звикли, що спочатку їм потрібно було думати про те, що він може сам зробити. І допомогти йому в тому, чого потребував.

Син Богдан: Я допомагав, тому що перший час він зовсім був немобільний. На руках (носив – 24 канал) на 2 поверх чи десь в машину. Відвезти, привезти назад.

"Дмитро став 30-м внуком у моїх батьків"

Навіть коли батько приходив втомлений з роботи, все одно після вечері ще годину робив фізичні вправи з Дмитром. Він розтягував його м'язи кожного дня.

Богдан Яким: Це фізичні навантаження, які ми старалися робити. Це елементарні вправи. Був плач, сльози. Ми розуміли, що це потрібно. В нас не виходило і були у відчаї. Як далі? Він не мав координації, він не міг сидіти на кріслі, не міг ложку взяти до рук.

Батько щодня займався з Дмитром фізичними вправами / Фото з сімейного архіву

Пара завжди, як усі звичайні люди, хвилювалась за стан Дмитра. Вони завжди думали, що буде, якщо хлопець ніколи не зможе ходити. Однак згодом заспокоювались.

Оксана Яким: Приходила така думка: а в будь-якому випадку, що він втратить? В нього буде мама, тато, баба, дідо. Він став 30-м внуком в моїх батьків.

Батькові довелося підлаштувати будинок під потреби сина. Все подвір'я залили бетоном. У будинку немає коврів, щоб Дмитро не зміг зашпортатись та впасти. Також зробили додаткові поручні на сходах, щоб хлопець міг легко підійматися на 2 поверх.

Хлопець володіє англійською, адже їздить у США

Дмитро щороку їздить у Сполучені Штати Америки. Саме тому йому вдалось дуже добре вивчити мову.

Дмитро: В США мені все подобається. Найбільше те, як люди спілкуються з іншими. Ставлення.

У хлопця є улюблена бейсбольна команда в Америці – Saint Luis Cardinals. У 2019 році здійснилась його мрія – потрапив на їх гру та сфотографувався з гравцем команди.

Дмитро з кумиром / Фото з сімейного архіву

Дмитро повністю самостійний

Саме високий рівень медицини і небайдужість багатьох людей допомогла Дмитру покращити свій стан.

Оксана Яким: У США йому дали шанс на краще життя. ДЦП не виліковується, але покращити його стан і якість його життя вони змогли.

Богдан Яким: Зрозуміло, що прийшлось йому немало перетерпіти, тому що були операції, реабілітація і на сьогодні він, ми можемо сказати, самостійний хлопчик, який повністю себе сам забезпечує.

Дмитро витримав багато операцій / Фото з сімейного архіву

Дмитро зранку встає трохи швидше, ніж інші. він робить вправи, вмивається, снідає і йде в школу. Це не легко, адже у школі немає умов для дітей з ДЦП. Однак Дмитро вирішив, що ходитиме у навчальний заклад, як усі діти.

Дмитро: До мене всі ставляться дуже гарно і всі завжди готові допомогти. Ніхто ніколи не ігнорує і не проходить повз.

Все, що я роблю в житті – все мені приносить радість,
– сказав Дмитро.

Хлопець у майбутньому планує працювати з дітьми. Найбільша мрія – з дітьми з особливими потребами.

"Бог говорив до сім'ї, в якій я зараз є. Це невипадково"

У сім'ї впевнені, що реалії нашої країни не дозволяють зробити долі таких людей завжди щасливими. Саме тому сім'я – це їх добре майбутнє.

Я думаю, що це невипадково. Бог ніби говорив до сім'ї, в якій я зараз є,
– запевнив Дмитро.

Оксана Яким: Ти не можеш змінити країну, ти не можеш змінити долю тисяч дітей, які сидять в інтернатах. Але реально ти зміг змінити долю цієї дитини. Мені здається, що це є багато – він став частиною твоєї сім'ї. Де було 4 тарілки борщу, там стало й 5. Я вважаю, якщо ми змогли життя його змінити, то варто було жити. Варто було через це пройти.

Дмитро впевнений, що потрапити у сім'ю Яким йому допоміг Бог / Фото з сімейного архіву

Зверніть увагу! Консультацію щодо усиновлення ви можете отримати на сайті Ridni.org.ua або зателефонувавши на гарячу лінію благодійного фонду – 0800 300 484.

Благодійний фонд "Рідні" надає інформаційну та психологічну підтримку щодо процесу усиновлення. При потребі, юридичні партнери Фонду надають правову допомогу у процесі усиновлення. Фонд в жодному разі не займається посередницькою діяльністю та не заміняє функцій держави у процесі усиновлення (удочеріння).