Ми знали точно, що сім'я роз'їжджається, – українська співачка розповіла про вимушену еміграцію

У такій ситуації опинилася й українська співачка NAVKA (Марина Тимофійчук), яка була змушена виїжджати з Києва, роз'їжджатися з сім'єю та їхати за кордон з двома дітьми.

Читайте Про підтримку, пошуки житла та роботи: історія українки, яка через війну виїхала до Польщі

Далі – пряма мова.

Ми знали точно, що наша сім'я роз'їжджається

Коли почалось повномасштабне вторгнення в Україну, ми перебували у Києві. І виїхали звідти через кілька днів, оскільки знали точно, що не хочемо застрягати в заторах. А ще, в день, коли ми виїжджали, ми знали точно, що наша сім'я роз'їжджається, тому що чоловіку прийшло мобілізаційне, оскільки він офіцер запасу. Ми вирішили, що нам з дітьми буде безпечніше їхати в Чернівці, до батьків.

Близько десяти днів я займалась в Чернівцях волонтерством: допомогала переселенцям і у волонтерському центрі закривала певні потреби по військових. Потім мені якось в один день подзвонили троє різних людей з трьох різних країн, знайомі мої, і почали дуже активно запрошувати до себе. Я категорично відмовилась, тому що в мої плани точно не входило переїжджати закордон.

Пройшло ще трошки часу і я зрозуміла, що дітям потрібно навчатись, онлайн-уроки у них не проводились нормально, тому що, звісно, вчителі не могли під обстрілами проводити навчання. Це стало найголовнішою причиною, чому я поїхала закордон, хоча з самого початку я до останнього вірила, що зможу їх самих відправити й повернутись.

Але країна, яку ми обрали – це Німеччина. Тут дуже жорсткі закони з приводу того, що діти мають завжди бути під опікою і їх не можна залишити навіть на день, так щоб це було непоміченим, які б чемні й самостійні діти не були. І це може мати негативні наслідки.

Марина з дітьми / Фото надані сайту 24 каналу

Мені подзвонила одна волонтерка, яка сказала, що от, через дві години буде їхати Андреас, теж волонтер, який з Дрездена, привезе у Чернівці гуманітарку і потім поїде назад. Запитала, чи я досі хочу відправити дітей. Я кажу, що дітей вже самих не буду відправляти, треба мені теж їхати. Я мала всього дві години на збори й ми зовсім не готувались, ніхто не був готовий до того, що ми поїдемо і батьки не були готові, відповідно, і не було у нас довгого стресу. Кордон перетнули швидко, тому що це була волонтерська машина, далі нас довезли до Сучави, звідти сіли на автобус, який віз до Дрездена.

В Дрездені переночували у школі, десь там може сто людей ночувало на розкладачках. Весь цей час хтось пропонував щось поїсти, хоча ми з собою і так взяли їжу і кошти. Всі, хто приїжджає, настільки оточені увагою, що я була в захваті, якщо чесно.

Цікаво Випили горілку, все потрощили та злякалися робота-пилососа: як росіяни хазяйнували у Гостомелі

З Дрездена наступного дня я поїхала в місто Брауншвейг, звідки мене забрав мій знайомий – Томас, жінка якого є також чернівчанкою. Наразі ми живемо в невеличкому селищі (чи то хуторі), неподалік від Брауншвейгу.

Власник квартири дав ключі від машини і сказав: "Користуйся"

Для українців в Німеччині потяги безплатні. Все абсолютно просто, ти кажеш, що ти з України й показуєш паспорт, і вони тобі дають квиток, куди ти хочеш їхати. В плані допомоги українцям, які виїхали, Німеччина – просто супер, тут допомога на дуже високому рівні.

NAVKA з дітьми виїхала до Німеччини / Фото надані сайту 24 каналу

І ми тут робимо все, для того, щоб Німеччина була такою ж активною в допомозі українським військовим, тому що для мене і для таких як я, значно важливіше, щоб наші кохані, наші домівки були збережені, щоб ми туди повернулися. Тут можуть бути суперумови, суперкомфортно, але все одно у нас є ціль відбудовувати Україну. Тому діти мають вчитися у розвинених країнах з нормальними цінностями, без стресів, щоб повернутися в Україну і саме їх попереду чекає розбудова України.

Томас і Марина, які мене кликали сюди, попри те, що перший раз у телефонній розмові від мене почули категоричне "ні", що я не збираюсь нікуди переїжджати – проігнорували мою відповідь. Вони сказали власнику квартири ще почекати, забронювали її й сказали, що я приїду. Минув десь тиждень, я їм написала: "В мене є можливість виїхати сьогодні, я буду у вас через день, чи їхати?" Вони мені написали: "Так, квартира весь цей час чекала на тебе. "

Я живу у малесенькому селі, де немає ні магазину, ні школи. Спочатку це було для мене шоком, тому що я звикла до активності, але я не встигла зависнути в такому стані: одного дня до мене прийшов власник квартири, дав ключі від машини, і сказав: "Користуйся". Це дуже сильно розв'язало руки, адже у Німеччині зручна логістика.

Марина з дітьми / Фото надані сайту 24 каналу

Ми всі прекрасно розуміємо, що війна закінчиться не скоро

90% німців, з якими я стикаюся, – це ті, хто бажає допомагати українцям, хто вважає, що українцям треба допомагати зброєю, хто вважає, що уряд Німеччини робить недостатньо. Всі вони абсолютно підтримують мою риторику. Тому зараз є величезний шанс зустріти в Німеччині дуже крутих людей, які не просто солідарні з Україною, не просто виступають за мир, а й від свого уряду вимагають більшої військової підтримки нашим воїнам.

В той же день, коли мені дали машину в користування, я поїхала в місто, яке розташоване за 20 кілометрів від мене, називається Брауншвейг, щоб допомогти перевантажити з причепа гуманітарну допомогу, яка мала їхати в Україну. Потім ми поїхали у величезний волонтерський центр, куди приносять німці допомогу, а волонтери її сортують. Коли я приїхала, волонтери були дуже змучені, тому що працювали без вихідних. Тому що я зайшла саме в такий момент – між нами закріпився зв'язок, ми з ними дуже подружилися.

Спочатку я прийшла їм дякувати за те, що вони допомагають українцям, а далі кожен, кому я намагалась десь у чомусь допомогти, підтримати, почав допомагати мені. Вони шукали для мене концерти та розповідали про мою творчість – як результат, десь через два тижні у мене було два концерти. Один в старому графстві, місті Луклум, це недалеко від мого дому, там ми зібрали 2 тисячі євро. Інший в місті Ґеттінґен, там зібрали 3 тисячі євро, й ось, кілька днів тому був концерт у місті Брауншвейг.

Співачка у волонтерському центрі / Фото надані сайту 24 каналу

Ми доносили свої меседжі, які треба доносити Європі, тому що не всі в Європі розуміють, що це насправді війна за людяність, яка просто відбувається на території України, і в разі того, якщо Україна не витримає, то Росія нападе на Польщу, на Німеччину. Це розуміють не всі, і ми це доносимо максимально.

На останньому концерті теж зібрала 2 тисячі євро, і я планую далі продовжувати робити такі концерти й відгукуватись на пропозиції всіх активістів, де б вони не були. Раніше, всі зібрані кошти йшли на медичні потреби, але зараз мені чоловік написав, що їм також дуже потрібні позашляховики.

Тому я розумію, що наступні мої кроки в організації збору коштів, концертів, якихось ярмарків, будуть для того, аби забезпечити хлопців автомобілями.

Актуально Шматком авіабомби наскрізь пробило хату: українка розповіла про другий день народження

З приводу повернення в Україну, то ми вирішили, що поки мій чоловік і продюсер виконують важливі бойові завдання на Півдні, то я мушу залишатися тут, в безпеці, і в мене є моя зброя – пісні, і я мушу воювати на цьому фронті.

Як би не хотілось, як би не сумувалось за домом, я точно не займаюсь самообманом, що ми тут на трішечки, що війна закінчиться через тиждень чи через місяць. Ми всі прекрасно розуміємо, що війна закінчиться не скоро. Війна закінчиться тоді, коли в Росії закінчиться ресурс, а ресурсу наразі в неї ще дуже багато.

Тому, я як не планувала їхати в Німеччину, так я і не планую їхати в Україну. Цей момент, коли настане, тоді він настане. Не займаюсь плануванням, роздумами, витрачаю свою енергію на справи, які принесуть користь Україні. Я сподіваюсь, що той момент, коли ми переможемо російських окупантів, наближається з кожною нашою справою. А ми переможемо однозначно.

Також за темою – Росія вночі гатила по школах на Чернігівщині: дивіться відео