НРК вже працюють без людей: співзасновник Rovertech здивував деталями
Наземні дрони замінюють людей у найнебезпечніших зонах й на лінії фронту. Вже зараз один робот може тримати позицію, яку раніше обслуговувала ціла група військових.
Співзасновник компанії Rovertech Борис Дрожак пояснив 24 Каналу, що повна автономність поки недосяжна, але вектор очевидний – поступове витіснення людини з лінії вогню.
Дивіться також: "Такого не було кілька років"․ Інтерв'ю з Максимом Жоріним про секрет успіхів ЗСУ та закінчення війни
Як нові технології змінюють сучасне поле бою?
За словами Дрожака, людина в кілзоні вже не є ефективним бойовим елементом, і це потрібно визнати. Замість того щоб ставити військових під удар FPV-дронів, там мають працювати машини: сенсори, дрони, автоматизовані системи. Логіка одна – чим далі відсунути людину від лінії вогню, щоб зменшити втрати.
На початковій стадії без людського обслуговування, змін і керування майже неможливо обійтися без людей. Але під час багатьох операцій вже зараз використовуються ці дрони. Ми вже замінили розмінування, ми замінили логістичні операції,
– сказав Дрожак.
Український наземний роботокомплекс "Змій" вже автоматично прокладає проходи через річки. Ударні НРК із важким озброєнням, зокрема з кулеметом Браунінг М-2, здатні самостійно утримувати позиції, замінюючи не одного бійця, а цілу групу.
"Раніше, щоб утримувати цю ж позицію з кулеметом, треба було багато людей. Потрібні були військові, які б обслуговували позицію. А тепер роботи можуть підвозити їжу, боєприпаси. Це величезна зміна. Іноді достатньо одного-двох роботів, бо їм не потрібна їжа та вода. Їм потрібно приїхати, відпрацювати, повернутися на обслуговування, пройти ротацію. Але головне – вони не люди", – пояснив співзасновник компанії.
Чи справді роботи можуть замінити військових на полі бою: дивіться у відео
Що ще відомо про розробки українського ВПК?
Україна впроваджує амбітну стратегію створення власного зенітно-ракетного комплексу, прагнучи скоротити стандартний цикл розробки з 7 – 10 років до рекордного одного року. Цього можна досягти завдяки модульному підходу, подібному до конструктора: українські інженери розробляють власну ракету, а західні партнери забезпечують технологічну підтримку, надаючи радари, системи управління та пускові установки.
Наразі ключовим завданням є фіналізація інтеграції всіх компонентів та проведення випробувань для отримання офіційних показників ефективності.