Мінські угоди – річниця чи роковини: чотири роки "розчавлених" сподівань
5 вересня – четверта річниця підписання Мінських угод. У 2014 році у білоруській столиці підписи під угодою ставили другий президент України Леонід Кучма та посол Росії в Україні Михайло Зурабов, а також тодішні ватажки бойовиків – уже вбитий Олександр Захарченко та втікач Ігор Плотницький.
З першої спроби домовленості так і не запрацювали. І тоді за справу взялись голови країн "нормандської четвірки". Темі ухвалення "Мінська-2" французький президент Франсуа Олланд навіть присвятив главу своєї книги.
Читайте також: Чотири роки мінським угодам – перші та не останні безрезультатні переговори
Історичний саміт у білоруській столиці розпочинався 11 лютого. Згідно з протоколом, зустріч лідерів країн мала розпочатися о шостій вечора, тож Франсуа Олланд, Ангела Меркель, Петро Порошенко й Олександр Лукашенко саме о цій годині чекали на Володимира Путіна. Той, як завжди, запізнився, і майже через годину увійшов до палацу Незалежності.
У Мінську Лукашенко, Меркель, Олланд та Порошенко чекали Путіна годину
Майже через чотири роки французький президент Франсуа Олланд, президент Франції з 2012 до 2017 років, у своїх мемуарах "Наука влади" розповів про те, що відбувалося за лаштунками і поза об'єктивами камер.
"Путін залякує, щоб зручніше вести переговори. Він не завойовує, а відкушує території, шматок за шматком", – так колишній учасник "нормандської четвірки" Франсуа Олланд у своїх мемуарах описує політичні прийоми Путіна. Наскільки підступний російський президент – Олланд переконався особисто, адже кілька разів разом з Ангелою Меркель їздив до Мінська для пошуку шляхів врегулювання конфлікту на Донбасі.
Поки Меркель готувала документ, Путін продовжував сваритися з Порошенком
Чотири роки тому в мінському палаці Незалежності президент Франції та канцлерка Німеччини сподівалися переконати Путіна в хибності такої політики – їхні переговори тривали 16 годин. Олланд наголошує: Путін намагався виграти час і відтермінувати припинення вогню, аби дати сепаратистам змогу оточити українські підрозділи. Ситуацію врятувала Ангела Меркель, яка, за словами Олланда, "крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію".
Французький політик схвально відгукується про Меркель. Мовляв, вона добре знає Путіна і вміє з ним розмовляти, а ще вона – терпляча і здатна працювати майже без відпочинку. Після багатьох годин перемовин саме канцлерка Німеччини писала текст домовленостей: "Вона нікому, навіть своїм радникам, не дозволяла формулювати статті угоди. Такий у неї темперамент і така методика: вона дуже серйозна, старанна та пильна".
На жаль, надії, які Олланд та Меркель покладали на домовленості, не справдилися
А поки Ангела Меркель готувала документ, Володимир Путін продовжував сваритися з Петром Порошенком і погрожував розчавити українське військо. Але, як зауважив Олланд, вчасно взяв себе в руки, бо такі заяви лише підтверджували присутність російських солдатів на сході України. Складні мінські перемовини завершилися укладанням комплексу заходів із 13-ти пунктів.
Читайте також: Путін воліє бачити довкола своєї держави крижану смугу підкорених земель, – Олланд
На жаль, надії, які Франсуа Олланд та Ангела Меркель покладали на домовленості, не справдилися. На сході України продовжують гинути люди, понад півтора мільйона українців залишаються у статусі вимушених переселенців, а сім тисяч квадратних кілометрів непідконтрольних територій – заміновані.
Про що домовлялись у Мінську 2014 року? "Мінський протокол" або "Мінська тристороння угода", "Мінське перемир'я", "Мінськ-1" – угода про тимчасове перемир'я у війні на сході України, досягнута на переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року. В розробці та підписанні мирної угоди брали участь представник ОБСЄ Гайді Тальявіні, другий президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, представники так званих "ДНР" та "ЛНР" Олександр Захарченко та Ігор Плотницький. Дія перемир'я розпочалась о 18:00 п'ятого вересня. Підписи Захарченка та Плотницького під протоколом стоять як автографи приватних осіб. Текст угоди не передбачає будь-якого визнання Донецької і Луганської "народних республік", а лише закріплює за підконтрольними проросійським бойовикам територіями двох областей "особливий статус" у складі України.