Ммм...
Думаю, у мешканців українських міст є хоча б один знайомий, який вклався у фінпіраміду «МММ–2011».
Чому люди несуть гроші у проект, який ще з моменту народження приречений на крах, зрозуміло — легкі гроші, які люблять українці.
Але, чому люди, які вже у системі, не б’ють на сполох, коли всім зрозуміло, що з хвилини на хвилину система впаде, я не розумію.
Ще в березні авторитетне видання Forbes спрогнозувало, що «МММ–2011» впаде в кінці червня. Я намагався пояснити своїй знайомій, яка «працює» десятником в одному з офісів міста, що пора б вже і за голову братись, виходити із системи і забути про неї взагалі.
Вона не слухає. Навіть не так. Вона не не слухає, вона не чує. І чути не хоче. І читати беземоційні аналітичні статті про майбутнє фінансової піраміди не хоче.
А що буде, коли система справді впаде? Знайома каже, що людей попереджають: все може закінчитись в один момент і ви вкладаєтесь на свій страх і ризик. Воно то так, але людський фактор ніхто не скасував і по голові можуть погладити гарно.
І не варто забувати, що після краху першого «МММ» у перші ж дні сталось 52 самогубства.
Я не до того, хто баран, а хто ні. Я не до правильності чи неправильності бути причетним до цієї афери. Я до того, що є момент, коли потрібно зупинитись. Бо зараз знайома (як і її «колеги») відповідальна не лише за своє життя.