Мозаїки Костянтина Скритуцького вистачить на всіх

Тисячі різнобарвних кубиків мозаїки в руках скульптора Костянтина Скритуцького перетворюються на кумедних істот, що додають мегаполісу колориту.

Втім, початок усьому поклали.. сухі дерева. Колись, з одного із таких стараннями юного Скритуцького у столичному парку з’явилося дерево-крокодил.

"Тоді це була проба. Я багато різних матеріалів перепробував", - скульптор Костянтин Скритуцький.

Майстерність він шліфує на нових міських роботах. Поєднує вже звичну для себе деревину з дротами та іншими матеріалами. На вулицях з'являються діловитий осел та весела корова з крильцями.

Переломним стає 2009. Саме тоді, у січні, Скритуцький відкриває свого вже знаменитого "Їжачка у тумані".

"Прив'язка була до скульптури пам'ятника охоронцям кордонів України. Він там знаходиться і дивиться на коня", - скульптор Костянтин Скритуцький.

З перших днів скульптура стає невід'ємним елементом життя міста. У холод він - у теплих рукавичках та шкарпетках, у свята - у тематичних головних уборах, з квітами, чи прикрашений фруктами. Бувало, Їжачок навіть не витримував рівня "народної любові", тож пережив вже кілька реставрацій.

"Мені цікаво створювати простір, який подобається людям. Щоб їм в ньому було цікаво знаходитися: гуляти, трогати, обнімати. Набагато гірше, коли повз твою скульптуру проходять, не звертаючи уваги. Вона собі пилюкою припадає та павутиною заростає", - скульптор Костянтин Скритуцький.

Пошуки себе скульптор не припиняє. Прикрашає сквер біля Золотих Воріт фігурою кота з пластикових виделок. А паралельно - закінчує свій перший масштабний проект, Дитячий Парк на Пейзажній Алеї.

Саме там остаточно і формується унікальний стиль автора. А Парк стає окрасою і гордістю міста та з'являється в усіх туристичних маршрутах.

"Кішка-сороканіжка стала культовою. І мені вона досі дуже близька і дуже подобається", - скульптор Костянтин Скритуцький.

Навіть коли через хаотичну забудову Алея опиняється у небезпеці, кияни дружно виходять на її захист. Заручаються підтримкою представників міської влади, також прихильників таланту скульптора.

"Наші культурні, історичні та архітектурні цінності повинні в столиці України тільки розвиватися, а не знищуватися", - голова КМДА Олександр Попов.

І діти, і дорослі - в захваті від різнобарвних скульптур, фонтанів та лавочок.

Далі з'являються пташки, "що не долетіли до середини Дніпра" на набережній, у центрі біля куща ховається білий рояль, що грає мелодії Шопена.

Скритуцький не залишається осторонь і соціальних проблем - у 2011-му відкриває свою чи не першу серйозну скульптуру - "Дорога Смерті". Вона присвячена загиблим у Бабиному Яру.

У 2012-му - на згадку про шведських фанів під час Євро 2012 - дарує Києву жовто-синього коника.

У столичних скверах, на очах людей, створює нові ігрові зони - з фантастичними птахами і деревами.

А влітку 2012-го, аби наситити туристичну інфраструктуру столиці, відкриває інформаційний центр у старому трамвайчику.

"Але серйозним центр не вийшов, бо його відразу облюбували діти. Це велика та інтерактивна скульптура. Вона рухається, бібкає, шумить. Навіть є трамвайний дзвінок", - директор скульптора Федір Баландін.

А робота кипить далі. Енергійний скульптор викладає дітям у художній школі, допомагає колегам з інших міст, відкриває власні об'єкти на набережній в Коктебелі і Грузії. Дарує кота-сороканіжку паризькому Монмартру.

І це - далеко не межа. Скритуцький жартує, що мозаїки у нього на усіх вистачить.