Томос, воєнний стан та "євробляхарі": чим запам'ятався українцям 2018 рік

"Військовий стан. Це перевернуло мою уяву про безпеку, гарантії, які дає мені держава як громадянину. Про майбутнє моїх дітей та внуків", – розповіла громадянка України.

Читайте також: 2018-й рік у фото: 25 найяскравіших світлин року, що минає

"Мені сподобалось автокефалія, але не сподобалось те, що я навіть зараз не знаю, який вибір зробити на президентських виборах", – зазначив житель столиці.

Наша церква зараз буде незалежна від Росії – це дуже гарно,
– розповів респондент.

Створення Помісної церкви та воєнний стан – це події кінця 2018-го, які увійдуть в новітню історію. А ще – мітинги та акції протесту. У головних ролях – "євробляхарі" зі своїми автівками на іноземній реєстрації. Вони перекривали урядовий квартал і кордони, влаштовували акції протестів у більше ніж півсотні міст. І частково домоглися свого – тепер "бляхи" можна розмитнювати, щоправда, не так дешево, як вони того хотіли.

Рік пролитої крові. Понад півсотню нападів на активістів зафіксували у 2018 році. Серед них – замах на Катерину Гандзюк, яку облили кислотою. Активістка з Херсона боролася за життя три місяці. Дівчини не стало в листопаді. У містах протестували відразу після нападу. Однак акції були не надто масові. Люди домоглись, щоб в парламенті створили Тимчасову комісію з розслідування замахів на активістів.

Напад з кислотою на Катерину Гандзюк і подальша смерть активістки: усе, що варто знати

Чимало нападів на активістів було скоєно зокрема в Одесі:

Суспільство нині перебуває, я б сказала, в такому депресивно-пасивному стані. Воно багато чим незадоволене, але воно не бачить як своїми зусиллями може щось змінити. Нині 29% українців вважають можливим виникнення протесту,
– зазначив директор фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Ірина Бекешкіна.

От, де немає зрушень, то це в обміні військовополоненими. За цей рік жоден українець не повернувся з кремлівських казематів. Бранців лише побільшало – 24 українські моряки опинилися в російських СІЗО. І саме це мобілізувало частину суспільства. Люди почали писати листи бранцям, а ті відповідали, що сподіваються на звільнення.

Саме надія, а саме як глобальний настрій, нині панує в суспільстві – це підтверджують соціологічні опитування. Українці сподіваються на краще навіть попри затяжну війну та не європейський рівень життя.