154 удари батогом у найстрашнішній тюрмі Ірану: за що Наргес Мохаммаді дали Нобелівську премію

Вибір іранської правозахисниці не був неочікуваним. Наргес Мохаммаді була серед числа фаворитів. Їхній список оприлюднив Директор Інституту дослідження миру в Осло Хенрік Урдал у традиційному "шорт-листі". 24 Канал розповідає про основні моменти з біографії нобелівської лауреатки.

До теми Без миру, але з Нобелівською премією: чому цього року обійшлося без скандалів

За боротьбу проти гноблення жінок

Пан Урдал припускав, що Мохаммаді отримає премію разом з афганською журналісткою та активісткою за права жінок Махбубою Серадж, яка займається цим безпосередньо в країні, де до влади прийшли ісламські фундаменталісти з руху Талібан.

Втім, Нобелівський комітет вирішив не привертати увагу до Серадж і, мабуть, зайвий раз не наражати її на небезпеку, а тому було оголошено єдину переможницю –  Наргес Мохаммаді.

Вона перемогла 350 інших номінантів, з них 258 осіб і 92 організації. 351 претендент –  це друга в історії рекордна кількість номінантів на Премію миру.

В офіційному пресрелізі Нобелівського комітету так пояснюються мотиви присудження премії пані Мохаммаді: "за її боротьбу проти гноблення жінок в Ірані та за захист прав людини і свободи для всіх".

Ми живемо в дуже взаємопов'язаному світі. Зараз люди в Ірані борються за свободу. Наше майбутнє залежить від їхнього успіху, 
– привітала лауреатку Олександра Матвійчук, керівниця Українського центру громадянських свобод, яка теж отримала Нобелівську премію миру минулого року.

Іран в очікуванні змін

Наргес Мохаммаді отримає грошовий приз в 11 мільйонів шведських крон (близько 1 мільйона доларів), диплом і золоту медаль. Її ім'я та рік нагородження будуть винесені на ребро почесної нагороди. Проте, найголовнішим є привернення уваги до жахливого та жорстокого порушення прав жінок в Ірані з боку тамтешньої влади.

У вересні 2022 року брутальне вбивство іранськими силовиками 22-річної дівчини Махси Аміні, яку затримали за неправильне носіння хіджабу та забили до смерті, спричинило масові протести в Ірані, що вилилося в тривале протистояння з численними жертвами з обох боків.

За підрахунками Організації Об'єднаних Націй, сотні людей були вбиті під час придушення протестів, у тому числі щонайменше 44 неповнолітніх, а близько 20 000 іранців були заарештовані. Хоча протести тривали місяцями, їх поступово придушили.

Ті події показали, що значна частина іранців, насамперед – молодь, не бажає жити за середньовічними законами фундаменталістів і вигаданого ними "традиційного суспільства". На чолі протестів часто були іранські жінки, а їхнім голосом стала Наргес Мохаммаді.

Оголошуючи ім'я лауреатки, голова норвезького комітету Беріт Рейс-Андерсен розпочала свою промову з гасла, під яким тисячі іранських жінок вийшли на вулиці Ірану після загибелі Махси Аміні: "Жінки. Життя. Свобода".

Біографія Наргес Мохаммаді

Наргес Мохаммаді 51 рік, вона народилась 21 квітня 1972 у Зенджані, місті на півночі Ірану, населеному здебільшого етнічними азербайджанцями. Молоді роки Наргес Мохаммаді провела в провінції Курдистан. Через це її часто називають також і курдською правозахисницею.

Наргес Мохаммаді –  одна з лідерів іранського "Центру захисників прав людини" (DHRC). У 2003 році Нобелівську премію миру отримала керівниця фонду іранська адвокатка Ширін Ебаді, фактично за те саме, що й 20 років потому Наргес Мохаммаді.

Мохаммаді розпочала свою правозахисну діяльність ще в 1990-их, коли була студенткою фізичного факультету Міжнародного університету імама Хомейні у Казвіні. Після отримання диплома Наргес працювала інженером і паралельно почала писати авторські колонки до місцевих ЗМІ.

До цього Наргес писала статті в студентській газеті і це було щось схоже на хобі. Ще одним захопленням студентки був альпінізм, проте, через її "політичну неблагонадійність" влада заборонила Мохаммаді сходження. Ці ідіотські обмеження добре показують абсурдну дійсність, яка нині панує в Ірані.

Наргес Мохаммаді / фото Maryam Foumani з соцмережі Х

З 2003 року вона почала працювати в тегеранському Центрі захисту прав людини, заснованому іншою іранською адвокаткою та активісткою, лауреаткою Нобелівської премії миру Ширін Ебаді.

Репресії та ув'язнення в наймоторошнішій в'язниці Ірану

Перший вирок, 2 роки за ґратами, Наргес Мохаммаді отримала вже у 2011 році. Втім, в'язниця не переконала її замовкнути, після виходу на волю Мохаммаді повернулася до активної правозахисної діяльності. Та вже у 2015-му на Мохаммаді чекав новий арешт.

З травня 2016 року Наргес Мохаммаді перебуває у в'язниці, новий термін –  16 років. За ґратами вона опинилась знову ж таки через свою правозахисну діяльність, тобто саме за те, за що отримала Нобелівську премію миру, –  боротьбу за права жінок і скасування смертної кари.

Свій строк Мохаммаді відбувала в Тегерані у в'язниці для політичних в'язнів Евін – одному з найстрашніших місць на землі.

У в'язниці принципово не тримають ліжка та білизну – в'язні змушені спати на бетонній підлозі, кутаючись у легеньку ковдру. "Візитною карткою" в'язниці Евін є зґвалтування – тюремникам без різниці кого гвалтувати – чоловіків чи жінок. Один із колишніх в'язнів Евін згадував, що однієї ночі над ним знущалися сім разів.   

В'язниця Евін ззовні / фото iranfocus

У 2020 році Наргес Мохаммаді звільнили й вона використала це, щоб розповісти правду про Евін. Мохаммаді розповіла про практику сексуального насильства у в'язниці, жертвою якого сама стала.

Наприкінці 2021 року Наргес Мохаммаді знову опинилася за ґратами, зараз жінка перебуває в тій самій в'язниці Евін.

Наргес Мохаммаді перебуває у в'язниці прямо зараз, поки я промовляю ці слова,
– сказала Райс-Андерсон.

Іранська влада наразі публічно не відреагувала на новину про нагородження Мохаммаді. Аналітик, наближений до влади в Тегерані Мохаммад Маранді, написав на сайті X: "Захід зазнав невдачі у своїй операції зі зміни режиму, і це нічого не змінить. Це лише показує, наскільки різні структури на Заході пов'язані між собою".

Родина та особисте життя

Чоловік Наргес Мохаммаді – відомий  іранський журналіст Тагі Рахмані, він також –  політичний  в’язень. Пара побралася у 1999 році, незабаром Рахмані опинився за ґратами, де провів майже 14 років. У 2012 році він вийшов на волю та емігрував до Франції. Тим часом його дружина залишилась в Ірані.

У подружжя –  двоє дітей-близнюків.

Мохаммаді пообіцяла залишитися в Ірані та продовжувати свою діяльність, навіть якщо це означає провести решту життя у в'язниці.

Стоячи пліч-о-пліч з хоробрими матерями Ірану, я продовжуватиму боротися проти невпинної дискримінації, тиранії та гендерного гноблення з боку деспотичного релігійного уряду, доки не буде звільнено жінок,
– наголосила вона. 

Сім'я нової нобелівської лауреатки, яка перебуває за тисячі кілометрів від неї в Парижі, визнала, що ця "перемога" далася їй нелегкою ціною, і сім'я щодня побоюється за її життя та наразі не здатна на щось вплинути. 

Алі Рахмані й Тагі Рахмані, син і чоловік Наргес Мохаммаді, стоять біля сімейних фотографій у своїй паризькій квартирі невдовзі після оголошення Нобелівської премії / фото Джульєтти Герон-Габріель / The New York Times

Голос іранських жінок

Навіть з-за ґрат голос Мохаммаді чує весь світ –  вона виступає проти тортур та сексуального насильства, що застосовується до політичних в'язнів-жінок в іранських в'язницях.

Також Наргес Мохаммаді активно підтримала протести 2022 року та організувала кілька акцій солідарності серед ув'язнених, за що іранська влада ще більше посилила й без того жорсткі умови її ув'язнення.

Всього режим релігійних фанатиків 13 разів заарештовував Мохаммаді, 5 разів вона була засуджена, сукупний термін ув'язнення –  31 рік, також місцеві аятоли присудили їй 154 ударів батогом.

Крім страшної історії покарань і репресій у Наргес Мохаммаді є велика історія досягнень та нагород. Вона відзначена премією Сахарова, премією Улофа Пальме, всесвітньою премією ЮНЕСКО, а також внесена до 100 найбільш впливових жінок світу за версією BBC.

Нагорода Нобелівської премії миру у 2023 –  найвища нагорода у цьому списку і визнання, що її жертва не марна.