154 удари батогом у найстрашнішній тюрмі Ірану: за що Наргес Мохаммаді дали Нобелівську премію
6 жовтня Норвезький Нобелівський комітет оголосив лауреатку Нобелівської премії миру 2023 року. Нею стала відома іранська правозахисниця Наргес Мохаммаді. Вона стала 19-ою жінкою за всю історію Нобелівської премії миру, хто отримував цю нагороду. Та для Мохаммаді вона дається жахливою ціною.
Вибір іранської правозахисниці не був неочікуваним. Наргес Мохаммаді була серед числа фаворитів. Їхній список оприлюднив Директор Інституту дослідження миру в Осло Хенрік Урдал у традиційному "шорт-листі". 24 Канал розповідає про основні моменти з біографії нобелівської лауреатки.
До теми Без миру, але з Нобелівською премією: чому цього року обійшлося без скандалів
За боротьбу проти гноблення жінок
Пан Урдал припускав, що Мохаммаді отримає премію разом з афганською журналісткою та активісткою за права жінок Махбубою Серадж, яка займається цим безпосередньо в країні, де до влади прийшли ісламські фундаменталісти з руху Талібан.
Втім, Нобелівський комітет вирішив не привертати увагу до Серадж і, мабуть, зайвий раз не наражати її на небезпеку, а тому було оголошено єдину переможницю – Наргес Мохаммаді.
Вона перемогла 350 інших номінантів, з них 258 осіб і 92 організації. 351 претендент – це друга в історії рекордна кількість номінантів на Премію миру.
В офіційному пресрелізі Нобелівського комітету так пояснюються мотиви присудження премії пані Мохаммаді: "за її боротьбу проти гноблення жінок в Ірані та за захист прав людини і свободи для всіх".
Ми живемо в дуже взаємопов'язаному світі. Зараз люди в Ірані борються за свободу. Наше майбутнє залежить від їхнього успіху,
– привітала лауреатку Олександра Матвійчук, керівниця Українського центру громадянських свобод, яка теж отримала Нобелівську премію миру минулого року.
Іран в очікуванні змін
Наргес Мохаммаді отримає грошовий приз в 11 мільйонів шведських крон (близько 1 мільйона доларів), диплом і золоту медаль. Її ім'я та рік нагородження будуть винесені на ребро почесної нагороди. Проте, найголовнішим є привернення уваги до жахливого та жорстокого порушення прав жінок в Ірані з боку тамтешньої влади.
У вересні 2022 року брутальне вбивство іранськими силовиками 22-річної дівчини Махси Аміні, яку затримали за неправильне носіння хіджабу та забили до смерті, спричинило масові протести в Ірані, що вилилося в тривале протистояння з численними жертвами з обох боків.
За підрахунками Організації Об'єднаних Націй, сотні людей були вбиті під час придушення протестів, у тому числі щонайменше 44 неповнолітніх, а близько 20 000 іранців були заарештовані. Хоча протести тривали місяцями, їх поступово придушили.Ті події показали, що значна частина іранців, насамперед – молодь, не бажає жити за середньовічними законами фундаменталістів і вигаданого ними "традиційного суспільства". На чолі протестів часто були іранські жінки, а їхнім голосом стала Наргес Мохаммаді.
Оголошуючи ім'я лауреатки, голова норвезького комітету Беріт Рейс-Андерсен розпочала свою промову з гасла, під яким тисячі іранських жінок вийшли на вулиці Ірану після загибелі Махси Аміні: "Жінки. Життя. Свобода".
Біографія Наргес Мохаммаді
Наргес Мохаммаді 51 рік, вона народилась 21 квітня 1972 у Зенджані, місті на півночі Ірану, населеному здебільшого етнічними азербайджанцями. Молоді роки Наргес Мохаммаді провела в провінції Курдистан. Через це її часто називають також і курдською правозахисницею.
Наргес Мохаммаді – одна з лідерів іранського "Центру захисників прав людини" (DHRC). У 2003 році Нобелівську премію миру отримала керівниця фонду іранська адвокатка Ширін Ебаді, фактично за те саме, що й 20 років потому Наргес Мохаммаді.
Мохаммаді розпочала свою правозахисну діяльність ще в 1990-их, коли була студенткою фізичного факультету Міжнародного університету імама Хомейні у Казвіні. Після отримання диплома Наргес працювала інженером і паралельно почала писати авторські колонки до місцевих ЗМІ.
До цього Наргес писала статті в студентській газеті і це було щось схоже на хобі. Ще одним захопленням студентки був альпінізм, проте, через її "політичну неблагонадійність" влада заборонила Мохаммаді сходження. Ці ідіотські обмеження добре показують абсурдну дійсність, яка нині панує в Ірані.
Наргес Мохаммаді / фото Maryam Foumani з соцмережі Х
З 2003 року вона почала працювати в тегеранському Центрі захисту прав людини, заснованому іншою іранською адвокаткою та активісткою, лауреаткою Нобелівської премії миру Ширін Ебаді.
Репресії та ув'язнення в наймоторошнішій в'язниці Ірану
Перший вирок, 2 роки за ґратами, Наргес Мохаммаді отримала вже у 2011 році. Втім, в'язниця не переконала її замовкнути, після виходу на волю Мохаммаді повернулася до активної правозахисної діяльності. Та вже у 2015-му на Мохаммаді чекав новий арешт.
З травня 2016 року Наргес Мохаммаді перебуває у в'язниці, новий термін – 16 років. За ґратами вона опинилась знову ж таки через свою правозахисну діяльність, тобто саме за те, за що отримала Нобелівську премію миру, – боротьбу за права жінок і скасування смертної кари.
Свій строк Мохаммаді відбувала в Тегерані у в'язниці для політичних в'язнів Евін – одному з найстрашніших місць на землі.
У в'язниці принципово не тримають ліжка та білизну – в'язні змушені спати на бетонній підлозі, кутаючись у легеньку ковдру. "Візитною карткою" в'язниці Евін є зґвалтування – тюремникам без різниці кого гвалтувати – чоловіків чи жінок. Один із колишніх в'язнів Евін згадував, що однієї ночі над ним знущалися сім разів.
В'язниця Евін ззовні / фото iranfocus
У 2020 році Наргес Мохаммаді звільнили й вона використала це, щоб розповісти правду про Евін. Мохаммаді розповіла про практику сексуального насильства у в'язниці, жертвою якого сама стала.
Наприкінці 2021 року Наргес Мохаммаді знову опинилася за ґратами, зараз жінка перебуває в тій самій в'язниці Евін.
Наргес Мохаммаді перебуває у в'язниці прямо зараз, поки я промовляю ці слова,
– сказала Райс-Андерсон.
Родина та особисте життя
Чоловік Наргес Мохаммаді – відомий іранський журналіст Тагі Рахмані, він також – політичний в’язень. Пара побралася у 1999 році, незабаром Рахмані опинився за ґратами, де провів майже 14 років. У 2012 році він вийшов на волю та емігрував до Франції. Тим часом його дружина залишилась в Ірані.
У подружжя – двоє дітей-близнюків.
Мохаммаді пообіцяла залишитися в Ірані та продовжувати свою діяльність, навіть якщо це означає провести решту життя у в'язниці.
Стоячи пліч-о-пліч з хоробрими матерями Ірану, я продовжуватиму боротися проти невпинної дискримінації, тиранії та гендерного гноблення з боку деспотичного релігійного уряду, доки не буде звільнено жінок,
– наголосила вона.
Сім'я нової нобелівської лауреатки, яка перебуває за тисячі кілометрів від неї в Парижі, визнала, що ця "перемога" далася їй нелегкою ціною, і сім'я щодня побоюється за її життя та наразі не здатна на щось вплинути.
Алі Рахмані й Тагі Рахмані, син і чоловік Наргес Мохаммаді, стоять біля сімейних фотографій у своїй паризькій квартирі невдовзі після оголошення Нобелівської премії / фото Джульєтти Герон-Габріель / The New York Times
Голос іранських жінок
Навіть з-за ґрат голос Мохаммаді чує весь світ – вона виступає проти тортур та сексуального насильства, що застосовується до політичних в'язнів-жінок в іранських в'язницях.
Також Наргес Мохаммаді активно підтримала протести 2022 року та організувала кілька акцій солідарності серед ув'язнених, за що іранська влада ще більше посилила й без того жорсткі умови її ув'язнення.
Всього режим релігійних фанатиків 13 разів заарештовував Мохаммаді, 5 разів вона була засуджена, сукупний термін ув'язнення – 31 рік, також місцеві аятоли присудили їй 154 ударів батогом.Крім страшної історії покарань і репресій у Наргес Мохаммаді є велика історія досягнень та нагород. Вона відзначена премією Сахарова, премією Улофа Пальме, всесвітньою премією ЮНЕСКО, а також внесена до 100 найбільш впливових жінок світу за версією BBC.
Нагорода Нобелівської премії миру у 2023 – найвища нагорода у цьому списку і визнання, що її жертва не марна.