"Це єдине, що зараз рятує Україну від нової Бучі": відверта розмова з екскомандиром роти 47 ОМБр
Зараз для України настав найскладніший момент від початку повномасштабного вторгнення Росії. Окупанти подекуди успішно наступають, не без допомоги своїх союзників, які надають їм зброю. Водночас Україна має зубами "вигризати" необхідну допомогу.
- 1"Зараз найскладніший момент війни"
- 2Росіяни приготували 300 човнів для наступу на Херсон
- 3Чи можуть окупанти прорватися в Запоріжжя
- 4Чи зможуть ЗСУ перейти у наступ після найбільшої допомоги від США
- 5Чи треба знижувати мобілізаційний вік до 18 років
- 6Якої зброї потребують ЗСУ
- 7Чи може Росія прорвати фронт
- 8Про рішення Міноборони щодо уповноважених із закупівель
- 9Про удар "Орешником" по Дніпру
Це у розмові з 24 Каналом зауважив старший лейтенант і колишній командир 4 роти 47 механізованої бригади Микола Мельник, додавши, єдине, що сьогодні рятує Україну від російської армії та чисток на кшталт Бучі – простий український солдат, що готовий вгризтися в землю і відбивати ворожу навалу.
Зверніть увагу Вистояли, тримаємось, здолаємо: вітання від Сирського та Буданова українським захисникам
"Зараз найскладніший момент війни"
Ветеранка російсько-української війни Марія Берлінська вважає, що настав найгірший момент війни за 10 років. Вона каже, що фронт реально сиплеться через те, що в росіян є для цього потужності, підтримка Китаю, Північної Кореї, Ірану. Ви погоджуєтесь з цією думкою?
Не погоджуватися з цією думкою – це трошки не дивитися реальності у вічі. Наскільки сьогодні найскладніший день за всі 10 років російсько-української війни – це питання доволі дискутовне.
Але все-таки маємо визнати просту річ: росіяни наступають. Подекуди це успішно. Це відбувається через великі проблеми, які мають ЗСУ. На міжнародній арені росіяни мають доволі потужну допомогу з боку своїх союзників: Північна Корея, Іран, Китай. У той час як Україна має просто вигризати зубами цю допомогу.
Це тільки розбурхує Росію. Тому ми можемо говорити, що зараз настав найскладніший момент в російсько-українській війні з моменту початку великого вторгнення. Якщо прибрати перші два – три дні, коли ніхто не розумів, що робити, але тоді була достатня кількість людей, які готові були битися, то зараз ми маємо зворотний етап.
Можливо, зараз ми трошки краще технічно оснащені за допомогою власних ресурсів; того, що в нас є FPV-дрони; того, що ми вміємо використовувати безпілотні системи. Але водночас у нас вже немає тієї кількості людей, які готові за Україну вбивати. Це дійсно є величезною вадою.
Які ще ви можете назвати причини, чому росіяни можуть переважати? Чому це найскладніший момент за 10 років?
Росіяни нас переважають фактично в усьому. У них більша чисельність армій, більше піхоти, більша вогнева міць, більше техніки, дронів – як FPV, так і розвіддронів. Тобто вони краще технічно оснащені. Єдине, що взагалі зараз рятує Україну – це простий український солдат, який може впертися і продовжувати битися, можливо, за не дуже потрібну, але посадку в українському полі.
Так, ми маємо певний технічний прогрес і перевагу порівняно з росіянами. Це стосується як реактивних дронів, так і взагалі безпілотних літальних апаратів. Але росіяни бачать наші технології, вивчають їх. Проходить буквально пів року від того моменту, як вони розуміють наші технології й починають їх масштабувати.
Наприклад, на жаль, ми маємо величезні проблеми як в масштабуванні, так і просто у виробництві. Останнім прикладом були міни. Думаю, всі про це прекрасно знають, але якби це стосувалося лише мін… У нас немає заводу по виробництву патронів, тобто ми постійно залежимо від Заходу. У нас великий дефіцит мін та інших артилерійських набоїв. Порівняно з росіянами, у нас є дефіцит безпілотних літальних апаратів, людей.
Це я вже не говорю про ті питання в організації управління військами, які ми маємо, які вже озвучував не один раз Юрій Бутусов, на які інколи рефлексує все-таки Ставка Верховного Головнокомандувача, Олександр Сирський, але які, на жаль, не розв'язуються.
Я хочу просто нагадати червень 2023 року, невдалий контрнаступ. Вже тоді я казав, що зараз єдине, що ми маємо зробити – це зберегти залишки тих бригад, які продовжують штурмувати дуже непотрібне село посередині херсонських степів. Нам треба зараз зробити все для того, щоб змінити підготовку і покращити морально-психологічне забезпечення бійців, адже людей буде не вистачати. На жаль, ми знаємо про проблему, але за півтора року ми не наблизилися до її розв'язання. У цьому є величезна слабкість нашої армії.
Росіяни приготували 300 човнів для наступу на Херсон
Голова Херсонської ОВА каже, що окупанти на цьому напрямку планують новий наступ. Для цього Росія підготувала 300 човнів, щоб форсувати річку і просунутися до західного берега Херсона. На вашу думку, чи є все-таки в окупантів шанси просунутися на цьому напрямку?
Просунутися шанси є завжди. Навіть якщо перепливе 10 людей і окопаються на 100 метрів, можна вважати це просуванням. Питання у тому, чи зможуть вони втриматися. На цьому етапі я не бачу, що у них є сили для закріплення. Що таке 300 човнів? Однозначно це не великі човни, які можуть в себе вмістити 35 – 40 людей. Ні, це невеликі човни, більшість з яких просто гумові, моторні, наполовину рибацькі, перероблені. Відповідно можуть максимум переміститися дві роти та сили підтримки, БК, їжа і так далі.
Це якщо не враховувати, що в українців є побудовані декілька років тому системи оборони. Там є постійні підрозділи, командири, які мають прекрасні картки вогню, які володіють ситуацією. Там, наскільки я знаю, достатньо артилерії, мінометів та інших засобів.
У нас стоять там, можливо, не найбільш боєздатні підрозділи, адже, наскільки я пам'ятаю, морпіхів звідти зараз перекинули на Курщину та інші складні напрямки. Там стоять колишні підрозділи ТрО, але водночас там достатньо сил для того, щоб втримати той удар, угруповання військ, яке може бути переправлене тими човнами.
Ситуація на Херсонщині: дивіться на карті
Інше питання якщо вони розгорнуть понтонну систему. Але я не чув, щоб в них була достатня кількість понтонів, а в нас не було достатньої кількості артилерії, щоб цьому завадити. Тож це як наступ на Харківщину. Чи був наступ на Харківщину? Був. Чи досягнув він якогось стратегічного, чи хоча б навіть тактичного успіху? Ні, жодного. Тут може бути така ж ситуація. Чи можуть росіяни ризикнути? Звісно, можуть. Чи це буде їхня успішна ідея? Думаю, ні.
Чи можуть окупанти прорватися в Запоріжжя
Також можливий наступ росіян на Запорізькому напрямку. За інформацією керівника ЦПД Андрія Коваленка, окупанти дійсно планують наступальні дії, але не на саме місто Запоріжжя. Під час наступу на Запорізькому напрямку ви командували 4 ротою 47 бригади. На вашу оцінку, наскільки там зараз складна ситуація? Наскільки складно ЗСУ утримувати наші позиції? Як вважаєте, чи є шанси в окупантів на цьому напрямку?
Тут треба виходити з того, що ми називаємо наступом на Запоріжжя – на саме місто чи область. Росіяни зараз розгортають доволі потужний наступ якраз зі східного флангу, який йде з боку Донецької області.
Якщо ми говоримо, що вони зайдуть на Запоріжжя з боку Донецької області, то це ймовірно, тому що там зосереджено достатня кількість живої сили, техніки, засобів. Їм це може вдатися. Але я не кажу, що вони можуть дійти до самого міста. Я кажу – просто увійти з цього боку до Запорізької області.
Експерт підтвердив, що саме місто Запоріжжя не рахується. Мовиться лише про частину області.
На тому відтинку – від Дніпра до Малої Токмачки й далі, достатня кількість, не один ешелон побудованих оборонно-фортифікаційних споруд. Якщо росіяни захочуть їх пробити, то зіткнуться з дуже великими проблемами, адже там достатня кількість і мінних загороджень. Частково є протитанкові рови. Вони вириті у декілька ешелонів. Тож дійти, атакувати на фронті від Дніпра умовно на 25 – 30 кілометрів у бік Донецька з південного напрямку – буде самогубством. Я б навіть всіляко заохочував їх атакувати на тому напрямку.
Але думаю, що в них все в порядку з розвідкою, і там вони не будуть атакувати. Їхній максимум – це просто вибити українські війська з того виступу під Роботиним, який свого часу вигризла, виборола 47 бригада й інші бригади.
Наскільки я розумію, у Роботиному наші сили майже не тримаються. Відповідно там залишилося 5 – 7 кілометрів, щоб вони просто нас витіснили на ті рубежі, які ми мали у травні 2023 року. Це, ймовірно, тому що там не основна лінія оборони зараз. Але говорити про те, що росіяни зможуть саме на тому напрямку прорватися і прорвати оборону – це має бути щось космічне.
Ситуація на Запоріжжі біля Роботиного: дивіться на карті
Чи зможуть ЗСУ перейти у наступ після найбільшої допомоги від США
Як ви думаєте, якої техніки та зброї нам не вистачає, аби піти в контрнаступ? Звичайно, і людей. Скоро має надійти найбільший пакет військової допомоги від США. У ньому ракети Stinger, засоби протидії безпілотникам, різні боєприпаси, протипіхотні міни й багато іншого. Як ви думаєте, ця техніка може допомогти нам у ймовірному наступі? Чи вона необхідна лише, аби втримати оборону?
Нам не вистачає всього. Причому на перше місце все-таки поставимо людей. Людей не вистачає дуже сильно. Росіяни зараз наступають на декількох відтинках не тому, що вони такі сильні, абсолютно ні. А тому, що ми маємо постійний дефіцит людей, морально-психологічного забезпечення в окремих батальйонах і бригадах. Це я дуже м'яко говорю.
Тож я дуже скептично ставлюсь до ймовірності чергового наступу ЗСУ на територію Росії. Звісно, мені б цього хотілося. Я вважаю, що це абсолютно правильна тактика – переносити війну на територію ворога.
Але зараз нам не вистачає всього: літаків, БпЛА, артилерії, мінометів, набоїв, танків і так далі. Просто який вид зброї не візьми – можна сказати, що нам його не вистачає. Тому що коли ти наступаєш на ворога, добре, щоб в тебе були хоча б не менші сили, аніж сили, на які ти наступаєш. Але, наскільки я знаю, такої розкоші ЗСУ ніколи не мали. Ми завжди наступали, у кращому випадку, один в один.
Чи треба знижувати мобілізаційний вік до 18 років
Західні партнери наполягають на тому, щоб ми знизили призовний вік до 18 років, але в Офісі Президента кажуть, що цього поки немає в планах. На вашу думку, чи потрібне це рішення?
У нас є простий вибір – або ми переможемо корупцію, і паралельно піде тотальна мобілізація, або… Зрозумійте правильно, наша армія зараз наближається до стандартів "робітничо-селянської". Село і робітники. Перепрошую, але щось жодної дитини посадовців я там не побачив, тобто тих, хто може відмазатися.
Нам потрібно визнати, що служба – це загальна справа. Служити мають незалежно від того, які в тебе чи твоїх батьків статки. Якщо ні, то доведеться знижувати мобілізаційний вік. Усе дуже просто.
Два мільйони ухилянтів, які зараз за межами України, вони ж не просто так виїхали – хтось їм допоміг. У нас навіть є ці прізвища, вже є вироки. Тільки люди чомусь не сидять. Знаю про випадок в Одесі. Людина цим займалася, отримала 2 роки умовно й спокійно далі цим займається. Тому відповідь: або перемагаємо корупцію, або зменшуємо мобілізаційний вік. Іншого виходу немає.
Якої зброї потребують ЗСУ
Наскільки запізнілим є рішення про передачу протипіхотних мін в пакеті на 725 мільйонів доларів від США?
Воно все запізнюється на 10 років. Якщо ж брати відрізок з початку повномасштабного вторгнення, то воно запізнилося вже на більш ніж 2 роки.
Навіть коли йде контрнаступ, а ми звільняємо територію та стаємо в оборону, то маємо все це мінувати. Якщо ви бачили контратаку росіян під Курщиною, коли вони увійшли в Снагість – тоді вони йшли броньованими колонами і якби там було достатньо мінних загороджень, то, думаю, цього б не відбулося.
Це відповідь на ваше питання. Уся ця допомога дуже сильно запізнюється. З одного боку, добре, що все це є. З іншого боку, воно надається по залишковому принципу. Єдина альтернатива – власне виробництво, але я не готовий сказати, що нам вийде масштабувати такі засоби, з огляду на проблеми, з якими стикається наш ВПК.
Яка зброя зараз могла б максимально нам допомогти?
Якщо враховувати обмежений ресурс та наші головні потреби, то це засоби ППО, літаки та далекобійна зброя, яка може знищувати логістичні вузли та логістичні центри противника. Але загалом нам потрібно все-все і в величезній кількості.
Чи може Росія прорвати фронт
Чи має Росія потенціал, щоб одночасно наступати на кількох напрямках? Чи це "лякалки" Росії перед потенційними перемовинами?
Вони зараз наступають одночасно на кількох напрямках: під Кураховим, намагаються під Торецьком і під Часовим Яром, на Курщині теж. Вони вже наступають на кількох напрямках, питання – чи є в них потенціал до прориву нашої оборони. Найімовірніше, у росіян немає такої можливості. Їм потрібно зосередити зусилля на одному – двох напрямках, якщо вони хочуть досягти успіху на рівні захоплення Авдіївки.
На тому рівні наступу, який в них зараз йде – захопити посадку в день – вони можуть лізти й по всьому фронту. Якщо ж вони хочуть проривати нашу оборону та розгортати успіх, то їхніх сил вистачить максимум на 2 – 3 ділянки.
Як ви оцінюєте наші оборонні споруди? Нещодавно президент Володимир Зеленський говорив про успіхи з фортифікаціями на Запорізькому напрямку.
Звісно, що ми маємо там успіхи. Там лінія оборони в кілька ешелонів була зведена ще у 2022 році. У 2023 році її ще при мені доробляли. Зараз там треба просто оновити позиції та мінні поля. Головне, щоб були грамотні командири, які розбираються в ситуації.
Не дай Боже, знову буде ротація. Коли одна бригада стоїть на ділянці десь пів року; не має величезних втрат та зберігає боєздатність… І тут її перекидають на іншу ділянку, а на це місце ставлять новостворену бригаду… У такому випадку ми дійсно матимемо величезні проблеми. Якщо цього не буде, то при грамотному управлінні боєм росіянам там нічого не світить.
Чи є якась зброя, в якій Україна переважає Росію? Ми щодня бачимо атаки безпілотників по Росії. Чи виснажує це росіян? Чи для них відчутні лише удари далекобійними ракетами?
Звісно, що вони це відчувають. Вони іноді починають стогнати та розповідати: "А нас то за що?".
Якщо порівнювати наші дві армії, то єдине, в чому ми переважаємо, це бажання битися. Розумію, що це пафосно звучить, але тільки простий український солдат, який може вгризтися в землю та спокійно відбивати численні атаки ворога, перебуваючи в меншості – тільки він зараз рятує всю Україну. Від етнічних чисток в стилі Бучі та російської армії нас відділяє простий український солдат.
Про рішення Міноборони щодо уповноважених із закупівель
Як ви ставитеся до рішення міністра оборони, щоб у кожній бригаді з'явився уповноважений із закупівель товарів, робіт та послуг? На його думку, це допоможе розмежувати бойові обов'язки військових та завдання, пов'язані із закупівлями.
Якщо введуть окрему посадову особу, то є питання, кого туди поставити. Туди ж можуть дати людину, яку вважатимуть не найпотрібнішою в юридичному відділі чи бухгалтера. Це при всій моїй повазі до юристів, бухгалтерів і кожної людини в Збройних Силах України.
Якщо туди поставлять людину без фахових навичок, без навчання та без інституційної незалежності, то це все нічого не дасть. Якщо ми вже таку посаду вводимо, то треба, щоб там була навчена людина, на яку ніхто не зможе натиснути. Тоді від неї можна щось вимагати.
Про удар "Орешником" по Дніпру
Щодо удару ракетою "Орешник" по Дніпру. Аналітики ISW вважають, що справжньою метою Владіміра Путіна був сигнал Заходу, аби вони відмовилися від підтримки України. Ви погоджуєтеся з цією думкою? Чи може Путін далі вдарити ядерною зброєю?
Тут я все-таки погоджуюся з більшістю, що це був своєрідний сигнал. Вони показали, що можуть вдарити туди, куди захочуть. Однак я далекий від думки, що цей удар якось вплинув на діалог між Україною та Заходом та між Заходом і Росією.
Звісно, що Захід боїться війни, але вони розуміють, що, поки українці стримують росіян, доти великої війни в Європі не буде. Тож цей сигнал сильно не вплинув ні на Україну, ні на щось інше.