Наступ Росії на Донбасі: чого хочуть московити

Перший вектор

Російські війська досягають певних успіхів у наступі. Багато експертів визначають їх як "не фатальні", проте київські та регіональні спікери заговорили про те, що ситуація важка.

Читайте також Справи у росіян йдуть погано: чому Путін "взяв у свої руки" війну проти України

На ситуацію, мабуть, впливає два фактори. Росія кидає в бій буквально всі доступні їй ресурси, аж до розконсервованої техніки (мережею гуляє відео складу з танками Т-62, що прибув до Мелітополя, це ну дуже вже застаріла машина).

Україна ж продовжує вести активну фазу фактично (за рідкісними винятками) ще без тієї західної військової допомоги, яка, через бюрократичні процедури та логістику, банально "не під'їхала".

Тобто, якщо коротко: Росія тисне на фронті щосили, має певний успіх, але він поки що досить обмежений.

Другий вектор

Західний політичний та експертний дискурс захопила хвиля обговорень, коли і на яких умовах Україна має "відмовитися від амбіцій", тобто сісти за стіл переговорів із Москвою про припинення вогню та певною мірою піти їй на зустріч.

Паралельно сильно збуджується тема продовольчої безпеки та загроз голоду у світовому масштабі. На цьому фоні Кремль прямо заговорив мовою ультиматуму: постачання українського зерна морем буде розблоковано у разі зняття санкцій (про те, що такий ультиматум піде, писав ще минулого тижня, як про спосіб Росії вести зовнішню).

Тут явно видно робота великих грошей та безлічі лобістів навколо просування потрібної Москві повістки, яка, якщо коротко, полягає в наступному: Україні треба змиритися, а Росії та Заходу – домовитися.

Другий етап

Якщо ми зіставляємо два ці тренди у тому вигляді, в якому вони є, ми бачимо чітку тенденцію. Росія намагається закінчити активну фазу боїв – "заморозити конфлікт" –  по-перше, за будь-яку ціну якнайшвидше (поки Україна не отримала всю необхідну для перемоги на полі бою допомогу) і, по-друге, на етапі свого успіху, який можна "продати" внутрішній публіці як перемогу, а паралельно – зафіксувати для себе позиції для торгу навколо скасування санкцій.

Для цього створюються класичні в історії "ножиці" з військової сили та дипломатії, на яку зараз працюють орди лобістів, які переконують світовий політикум та громадську думку в тому, що українська впертість – джерело великого лиха для всієї планети. як можна буде вирішити. Така ось підміна понять.

Загальне тло виглядає тривожно. Однак не треба забувати –  йде війна, і війна у всіх сенсах велика. Якщо згадувати навіть найближчий історичний досвід великих воєн, СРСР зумів виграти битву за Москву (Україна, до речі, свою битву за Київ теж виграла), проте до остаточного перелому були ще й Сталінград, і блокада Ленінграда, і деблокада Ленінграда, і Курська дуга, і багато ще чого.

Те, що і ця війна матиме другий етап, ні для кого не було секретом і багато обговорювалося. Ось він і йде, і йде, звісно, ​​непросто.

Складна ситуація

Україна зараз у важкій ситуації, тому що на фронті важко, без зовнішньої допомоги війну навряд чи вдасться виграти, а на зовнішньому фронті дуже напружують лобісти, що активізувалися.

Росія в ще більш важкій ситуації, тому що розклад, що вже сформувався, обіцяє програш їй, і саме їй треба щось робити, до того ж, скоріше (поки у Києва не з'явився наступальний потенціал) – ось вона і поспішає.

Але не менш складної ситуації і Захід, точніше, західні політики. Спокуса запропонованих Кремлем рішень велика, тим більше, з урахуванням того, що від кризи, що триває, може втомитися і виборець, а це там грає роль.

Однак, цілком очевидно, існує певне розуміння головного, суті: у тому випадку, якщо світ піде на поводу у Москви, це легалізує остаточний розпад світопорядку і зробить допустимим (і потенційно безкарним) силовий переділ кордонів у Європі та методи вирішення політичних суперечностей.

А в цьому випадку загроза вже цілком відчутно і реально нависне і над багатьма країнами ЄС і НАТО. Чого там не може не розуміти.

На боці Росії воюють неонацисти – дивіться відео: