Укр Рус
24 Канал Наші розслідування По той бік Prozorro․ Як гриф "оборонний постачальник" став ширмою для зловживань – розслідування
26 серпня, 07:00
16

По той бік Prozorro․ Як гриф "оборонний постачальник" став ширмою для зловживань – розслідування

Мар'ян-Сергій Чупак

1 липня 2022 року. ДСНС у Полтавській області оголошує тендер на протигази вартістю чотири мільйони гривень. Однак торги не відбуваються, оскільки усіх учасників відхиляють через формальні невідповідності в документах.

15 липня – те саме. Знову потрібні протигази, знову тендер, знову пропозиції відхиляють. 28 липня – третя спроба. Формально навіть починають розгляд пропозицій, але закупівлю знову зривають, адже у ДСНС раптово "зникає потреба" у протигазах.

Та вже за місяць, як засвідчують судові ухвали, посадовці Служби укладають договір із ФОПом також на протигази, але за ціною, значно вищою за ринкову. За версією слідства, щоб приховати оборудку, закупівлю оформлюють як таку, що нібито здійснюється через "оборонного постачальника".

Тож хто ці "оборонні постачальники", які після 24 лютого стали невидимими для суспільства? Про це – розслідування 24 Каналу. Ми відкриємо завісу секретності, покажемо схеми й те, як за цим статусом ховаються компанії, що підозрюються у несплаті податків і інших правопорушеннях.

Деякі з них навіть внесені до "чорного списку" Антимонопольного комітету (але це не заважає залучати їх до будівництва фортифікацій).

Термін "оборонний постачальник" не має чіткого юридичного визначення. У нормативних документах використовується поняття "виконавець державного контракту з оборонних закупівель" – це суб'єкт господарювання, який має постачати товари, послуги або виконувати роботи для армії відповідно до умов державного контракту.

Таких виконавців вносять до спеціального реєстру, яким до недавнього часу опікувалося Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості.

У Prozorro "оборонний постачальник" – фактично технічна мітка. Її ставлять тоді, коли замовник приховує назву компанії. Це дозволено, якщо є ризики: наприклад, щоб не наражати певну компанію на небезпеку або не розкривати ланцюг постачання.

Право приховувати дані з'явилося після початку повномасштабної війни. У 2022 році Кабмін ухвалив постанову, яка дозволяє укладати прямі договори без тендерів і не публікувати частину інформації, якщо йдеться про оборонні потреби.

Отже, "оборонний постачальник" – не окремий статус, а умовне позначення на Prozorro, яке використовується для захисту компанії, яка постачає товар або надає послуги для потреб армії.

На 4 рік повномасштабної війни журналісти 24 Каналу вирішили перевірити, чи не використовувалася можливість засекретити назву постачальника як лазівка в законі – тобто не з безпекових цілей, а для приховування сумнівних контрактів.

Історію з протигазами та ДСНС ми вже розповіли, але додамо найголовніше – про націнку. Товарознавча експертиза встановила: ринкова вартість комплекту протигазів була на 820 гривень нижчою, ніж ціна, за якою їх продав ФОП, що раптово став "оборонним постачальником". Ніби дрібниця, але помноживши цю суму на кількість комплектів – 786 штук – виходить цифра 644,5 тисячі гривень.

Нагадаємо, що це був вересень 2022 року. І, серед проаналізованих нами кейсів, за датою це був найскоріший випадок, коли поняття "оборонний постачальник" використали як ширму для можливих неправомірних дій.

7,6 та 5,6 мільйона гривень. Стільки податків, за версією слідства, не заплатили до бюджету дві компанії, які будували фортифікаційні споруди в Житомирській області. Їхні назви засекречені у Prozorro під грифом "оборонний постачальник", але ми ідентифікували обидві фірми якраз-таки завдяки судовим ухвалам:

  • ТОВ "Трансдортех"
  • ПРБФ "Комунальник"

Перша справа стосується компанії "Трансдортех"

За версією Бюро економічної безпеки, у 2024 році фірма не задекларувала понад 7,6 мільйона гривень ПДВ, які мала сплатити з коштів, отриманих від Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА за будівництво фортифікацій.

Згідно з нашим аналізом, може йтися щонайменше про такі чотири тендери на "Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Житомирської області" стосовно чотирьох об'єктів. Загальна сума контрактів становить понад 235 мільйонів гривень.

Слідство також виявило ланцюжок сумнівних контрагентів, які могли бути фіктивними.

Зовсім нещодавно, 24 червня 2025 року, слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на кошти "Трансдортех" у вказаній сумі, але через декілька тижнів рішення частково скасували мотивуючи це тим, що накладений арешт перешкоджає добровільній сплаті компанією несплачених податків.

Станом на серпень 2025 року директором, засновником і кінцевим бенефіціаром ТОВ "Трансдортех" є Сергій Анатолійович Ідов. Раніше компанією формально керували Гарник Андрій Вікторович (2019 – 2021) як директор і бенефіціар, а також Мастаєв Роман В'ячеславович як перший директор (2017 – 2019).

Друга справа – про приватну ремонтно-будівельну фірму "Комунальник"

У 2023 і 2024 роках компанія отримала майже 200 мільйонів з бюджету, зокрема понад 81 мільйон як передоплату по об'єкту №10 у межах проєкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд (смуги невибухових загороджень)".

Підозрювана – головна бухгалтерка. За версією слідства, фірма не зареєструвала податкові накладні на понад 33 мільйони і таким чином могла ухилитися від сплати майже 5,6 мільйона гривень ПДВ.

Як будують фортифікації на Житомирщині / Ілюстративні фото з телеграм-каналу Віталія Бунечка

ПРБФ "Комунальник" є добре відомою компанією з ненайкращого боку для журналістів-розслідувачів та правоохоронних органів. За понад десять років роботи фірма виграла державних підрядів на понад мільярд гривень, зокрема у сфері відбудови, оборонних проєктів і реконструкції після обстрілів.

Медіа пишуть, що "Комунальник" перемагав у тендерах, де замовники відхиляли конкурентів через формальні зауваження. Так, наприклад, у закупівлі для Житомирської лікарні №2 до Антимонопольного комітету подали скаргу на рішення тендерного комітету, що було на користь "Комунальника".

Також варто згадати такі кримінальні епізоди:

  • 2016 рік – можливе заволодіння 1,37 мільйона гривень у проєкті НЕФКО через завищення обсягів та вартості робіт.
  • 2019 рік – провадження щодо службового підроблення актів приймання робіт у школі та дитсадку.
  • 2020 рік – фігурування у схемі про переведення в готівку та відмивання бюджетних коштів, переказаних через фіктивні ТОВки: "Будівельний комерційний альянс", "Імпера Капітал" і "Стандарт Проект ЛТД".

Як пише Житомир.info, у коментарі щодо останньої справи про переведення в готівку бюджетних коштів директор компанії Андрій Корзун зауважив:

У справі фігурує не лише його фірма, а й інші фірми по Україні. Він не несе відповідальність за дії інших фірм, а всі необхідні документи були надані для перевірки у рамках кримінального провадження.

Перенесімося з Житомирщини на Вінниччину. Тут на початку 2024 року Управління будівництва обласної військової адміністрації уклало чотири контракти на облаштування невибухових загороджень на кордоні з Молдовою. Йдеться про ділянки:

  • "Болган" – 82,3 мільйона гривень
  • "Грабарівка" – 142,7 мільйона гривень
  • "Велика Кісниця" – 131,2 мільйона гривень
  • "Студена" – 120,5 мільйона гривень

Загальна сума тендерів на загородження – понад 476 мільйонів гривень.

У Prozorro підрядника позначено як "оборонний постачальник". Однак у судових ухвалах вказано, що до будівництва залучалися підконтрольні компанії: ТОВ "Євроавтобан", ТОВ "Він Шлях Транс", ТОВ "Вестхем груп" і ТОВ "Гранпостач".

За даними слідства, ці фірми на вказівку посадовців Вінницької ОВА та облавтодору вносили неправдиві дані щодо вартості послуг і кількості використаних матеріалів. Це могло призвести до завищення цін на будівництво фортифікацій.

Також слідчі стверджують, що отримали інформацію про можливе відмивання коштів, здобутих унаслідок розкрадання бюджету на будівництво.

У справі фігурує і ТОВ "ШБУ 58". Компанія постачає габіони, дріт, плити й блоки. Але, як з'ясували правоохоронці, основну частину цих товарів фірма не виробляє сама, а закуповує в ПП "Мегомакс".

І тут виникають питання.

Згідно з податковими звітами, "Мегомакс" не має ані виробничих потужностей, ані працівників, які могли б виготовляти продукцію у великих обсягах. Проте саме через це підприємство проходить основна частина постачання. До того ж ціна, за якою "ШБУ 58" продає ці товари замовнику, у кілька разів перевищує закупівельну. Це може свідчити про штучне завищення вартості.

За даними YouControl: і "ШБУ 58", і "Мегомакс" входять до бізнес-групи родини Кізь. Ключова особа в цій групі – Тамара Кізь. А її чоловік Степан очолює обласну комунальну установу під назвою "Служба технічного нагляду за об'єктами житлово-комунального господарства".

Отже, маємо одразу кілька проблем: участь "своїх" фірм з ознаками пов'язаності, можливе завищення цін, фіктивні постачальники без виробничої бази та зв'язок із посадовцем обласного рівня. Усі ці контракти та можливі зловживання заховані в Prozorro під позначкою "оборонний постачальник", що фактично унеможливлює оперативний публічний контроль.

Ухилення від сплати податків, фіктивні постачальники, сумнівні фірми… Це все погано.

Але як тобі таке, Ілоне Маску: компанія, яку залучали до будівництва фортифікацій на Рівненщині, перебуває в "чорному списку" Антимонопольного комітету.

У лютому 2024 року місцева влада Рівненської області вирішила зводити укріплення майже на мільярд гривень для таких об'єктів:

  • 59 об ТрО – 274,9 мільйона гривень;
  • 60 об ТрО – 364,9 мільйона гривень;
  • 56 об ТрО – 307,1 мільйона гривень.

Згодом правоохоронці відкрили провадження щодо розтрати та привласнення бюджетних коштів під час цього будівництва.

І ми могли б так і не дізнатися, які компанії виграли відповідні тендери, якби не один епізод: один з постачальників матеріалів – ТОВ "Прогрес Девелопмент Компані" – подав до суду на Державну податкову службу з вимогою скасувати певне її рішення.

Саме в ухвалах у цій справі – яка, на перший погляд, не мала нічого спільного з фортифікаціями – згадується тендер на 307 мільйонів на будівництво споруд для 56 об ТрО. І саме звідти ми дізнаємось, що переможцем стала будівельна компанія "Домінант", а "Прогрес Девелопмент Компані" постачала їй матеріали – тобто виступала субпідрядником.

Саме "Прогрес Девелопмент Компані" є компанією з "чорного списку" Антимонопольного комітету.

Туди вона потрапила остаточно 22 квітня 2024 року – через два місяці після того, як "Домінант" уклав контракт на будівництво фортифікацій. Проте сам тендер, щодо якого виніс рішення АМКУ, проходив ще в далекому 2020 році, йшлося тоді про змову учасників.

І повідомлень у медіа щодо різноманітної діяльності цієї фірми було більш ніж достатньо для попередніх висновків: "Прогрес Девелопмент Компані" – компанія з не найкращою репутацією.

Старша дослідниця НАКО і членкиня Громадської антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко пояснює, що закупівлі з міткою "оборонний постачальник" відбуваються за "рамкою" – тобто рамковою угодою. Це процедура, яка дозволяє державному замовнику заздалегідь відібрати кількох постачальників, а згодом оперативно укладати з будь-ким із них контракти без повторного тендеру.

Ідея "рамки", як і приховування реальної назви компанії, полягала в тому, щоб захистити реальних виробників від можливих ударів російської армії. Однак часто, як ми вже з'ясували, це може бути ширмою для зловживань. І користуються цією лазівкою компанії, що не мають жодного виробництва в Україні.

За словами Ніколаєнко, за гордим статусом "оборонний постачальник" дуже часто ховаються посередники. І це ще не найгірший варіант, коли компанія має хоча б стіл, стілець і папку з документами. Бо буває, що за статусом "оборонного постачальника" ховаються фірми, що мають лише формальну реєстрацію в офісі та статутний капітал у 500 гривень. Такі структури ідеально підходять для відмивання коштів.

Приховування назв компаній стало загальним правилом. Тепер це використовують і ті, кому воно справді було потрібне, і ті, хто просто сховався за цією ширмою. Так і утворилося це "зло". Тому ми періодично повертаємося до питання рамкових угод і до того, чи не варто зробити їх відкритими хоча б для частини закупівель.

Експертка наголошує, що необхідно чітко розмежувати, кому "секретна" рамкова угода справді потрібна, а хто може обійтися без неї та відкрити свою назву для суспільства. Зараз триває робота над антикорупційною стратегією спільно з НАЗК, і це питання планують виносити на обговорення. Лише після цього можна буде сформулювати чітку позицію: рамкова процедура для окремих категорій закупівель має бути відкритою.

Вибачте, але якщо ви лише возите пісок для того, щоб додати його в бетон для зведення фортифікацій, то це абсолютно не те саме, що підприємство, яке виготовляє дрони. Це різні рівні чутливості, а отже, і різний рівень обґрунтованої секретності.

Якщо говорити про те, які критерії мають брати до уваги закупівельники, то це:

  • Підтвердження фінансової спроможності (компанія повинна гарантувати, що має щонайменше 30% суми контракту);
  • Наявність попередніх договорів і підтвердження, що вона їх виконувала;
  • Наявність працівників;
  • Наявність власної виробничої бази.

Якраз-таки двома останніми пунктами найчастіше нехтують замовники. Частково це пов'язано з тим, що до закупівель можуть допускати компанії-імпортери. Але критерій наявності працівників, на думку Ніколаєнко, слід повернути всім замовникам як обов'язковий. Бо це хоча б якась гарантія, що компанія працює "в білу". 

Навіть якщо працівників не 20, а менше – сам факт їх наявності вже важливий. Це може хоч якось убезпечити від фірм-прокладок, які просто встромляються в ланцюг постачання, щоб вимити гроші.

У серпні 2024 року до Верховної Ради подали законопроєкт #11533, який пропонує тимчасово обмежити доступ до частини публічних даних у реєстрах – зокрема про геолокацію, судові справи та технічні характеристики продукції оборонного призначення.

Ініціативу підтримує Українська рада зброярів, яка вважає, що відкрита інформація може стати інструментом для ворога в межах публічної розвідки (OSINT) і становить реальну загрозу безпеці.

На третій рік війни залишати відкритими координати оборонних об'єктів – це не про прозорість. Це про безвідповідальність. Законопроєкт 11533 – це не обмеження, а захист, 
– заявляв виконавчий директор організації Ігор Федірко.

Ініціатива передбачає, що обмеження діятимуть лише на період воєнного стану та рік після його завершення. При цьому, за словами авторів, вона не скасовує доступ до інформації про бюджетні витрати, бенефіціарів, структуру власності чи декларації посадовців.

Водночас експерти не поділяють такого оптимізму щодо цього законопроєкту. Фундація DEJURE вважає, що ініціатива може завадити журналістам викривати корупціонерів, громадськості – оцінювати доброчесність кандидатів на різні посади, а звичайним людям – перевіряти власника перед придбанням майна.

Також у Центрі протидії корупції звертали особливу увагу на те, що законопроєкт суттєво ускладнить для медіа виявлення махінацій з нерухомістю серед політиків, зокрема корупційних.

Журналісти не зможуть, наприклад, з'ясувати, чи вказав чиновник у декларації справжню ціну своєї нової квартири, 
– попереджали в громадській організації.

У різних організацій може бути своє бачення, яким має бути законодавство у сфері оборонних контрактів. Але варто погодитися погоджуються з очевидним: його потрібно вдосконалювати якнайшвидше. І паралельно жорсткіше контролювати компанії, які можуть бути прокладками або нести ризики.

За словами Тетяни Ніколаєнко, старшої дослідниці НАКО і членкині Громадської антикорупційної ради при Міноборони, нинішнє законодавство має серйозні проблеми. І причина в тому, що:

  • або над ним працювали дилетанти – люди, які не розумілися, зокрема, на правових нормах;
  • або все робилося поспіхом – у рамках воєнного стану, коли просто намагалися створити хоч якісь більш-менш робочі правила, але при цьому забували про важливі положення.

Як зазначає експертка, на врегулювання законодавства у сфері оборонних закупівель, зокрема рамкових угод із міткою "оборонний постачальник", може піти від трьох місяців до пів року. Власне, це залежить від того, чи буде політична воля й тиск громадськості.

Але якщо ми вже зараз стикаємося з ситуаціями, коли не можемо простежити, куди йдуть бюджетні кошти, – це критично. Тим більше коли коштів у бюджеті обмаль,
– додає Ніколаєнко.

Говорити про зміни потрібно насамперед із Міністерством економіки, адже саме це відомство зазвичай пропонує ініціативи до постанов, які регулюють систему публічних закупівель.