Обстріл тролейбусної зупинки в Донецьку: як бойовики цинічно брехали

Так званого "мера" міста Первомайськ Євгена Іщенка знайдуть мертвим. Звинуватять, звісно, "диверсійну групу української армії".

24 січня 2015 вранці у мікрорайон "Східний" міста Маріуполь, в якому проживало 36 тисяч жителів, почнуть прилітати ракети реактивної системи залпового вогню. В обід терористи обстріляють місто повторно. Загине 31 людина, в тому числі двоє дітей, буде поранено понад 100, в тому числі 7 дітей. Снарядами буде пошкоджено 374 об'єкти, серед яких школи, дитсадки, магазини, житлові будинки.

В звіті ОБСЄ говоритиметься, що ракети "Граду" прилетіли з північного сходу – з району селища Октябрь, а ракети "Урагану" – зі східного напрямку – з району селища Зайченко. Обидва пункти підконтрольні "ДНР".

Читайте також: Про розстріл пасажирського автобуса терористами 3 роки тому

За результатами огляду, кути падіння боєприпасів відповідають дальності ведення вогню від 16,4 до 17,8 тисячі метрів. Виявлять наслідки вибухів не менше 120 ракет "Град" та "Ураган". Ракети і снаряди вибухаючи видають специфічний звук. Це звук вибуху і звук металу, який рветься на осколки і летить у різні боки. Звук осколків, які врізаються на шаленій швидкості в усе навколо. Це звук смерті. Ось так, просто, ти ідеш собі додому, їдеш кудись, готуєш каву у себе вдома або ведеш дітей до лікаря і все, твоє життя закінчилося. Тобі не пощастило. Просто так іноді буває, коли по тобі стріляють колишні земляки та гості з сусідньої держави із реактивних систем "Град" та "Ураган".

Ті два тижні стануть апофеозом тероризму на Донбасі. Протягом короткого часу загине понад 40 мирних жителів від обстрілів Волновахи та Маріуполя. Але між ними станеться теракт, який я вважаю одним з найцинічніших за час війни.

За два дні до обстрілу Маріуполя о 8:30 в Донецьку буде обстріляно зупинку громадського транспорту. Снаряди розірвуться поруч з тролейбусом і трамваєм. За різними даними, загине від 8 до 15 жителів окупованого міста.

Обстріляний тролейбус в Донецьку

Ми часто кажемо, що терористи у той час періодично обстрілювали своє ж населення, щоб звинуватити у цьому нас і тримати людей на окупованій території у стані ненависті. Іноді це довести складніше. Але надзвичайно просто у даному випадку

Справа у тому, що "російська пропаганда" мала дуже поспішати і одразу після теракту сказала правду, що зупинку обстріляли з мінометів. З точки зору "російської пропаганди", усе логічно – злі українці так ненавидять людей у Донецьку, що стріляють по зупинках громадського транспорту, щоб їх убити. У злих українців багато різної зброї і зокрема – міномети. Усе сходиться. Ну точніше зійшлось би, якби пропагандисти мали клепку і уміли користуватися картою.

Справа у тому, що злощасна зупинка знаходиться у Ленінському районі Донецька. Він навіть не в центрі – він на сході міста. І якщо поміряти відстань від нього до найближчих наших позицій (а вони у селі Піски), то по прямій вийде 15 кілометрів, а до Мар’їнки – понад 20 кілометрів.

Розташування Ленінського району на карті

"Нічого страшного!", – скаже російський пропагандист, починаючи нервово сіпатись. "Там теж злі українці! І у них теж є міномет! Ну правда же ж!". І дійсно правда. Але, навіть якщо взяти найбільший – 120 міліметровий міномет, взяти доброго артилериста, намотати на хвостовик міни максимальні 3 порохові заряди, то міна полетить максимум на 7 100 метрів. 122 міліметрова гармата, яка лишає значно більші руйнування, стріляє на 15 300 метрів і не забувайте, що артилерійське озброєння завжди стоїть на кілька кілометрів глибше самої лінії зіткнення. Його ніколи не ставлять на
передній край. І якщо росіяни постійно ставлять під питання закони логіки, то з законами фізики усе трохи складніше.

Читайте також: Чи достатньо ефективна українська армія: 3 мільярди доларів на оборону проти 46 мільярдів Росії

Тому доволі швидко у терористів з’явилося 2 інші версії. За однією з них злі українці катаються з мінометом по Донецьку і палять куди хочуть під самим носом терористів. За другою – українці використовували самохідну систему "Піон". Систему, яка лишає ями, коли потрапляє у дорогу. А не дряпає поверхню асфальту як міномет. Систему, яка здатна стріляти ядерними боєприпасами. Систему, яка б не лишила нічого живого у радіусі десятків метрів і понівечила не тільки тролейбус.

Самохідна система "Піон"

Але замість того щоб визнати провину. Одразу після обстрілу терористи приведуть до натовпу на місце трагедії полоненого Олега Кузьміних, який був захоплений біля Донецького аеропорту і звинуватять в трагедії Збройні сили України. В цей же день терористи проведуть вулицями Донецька під конвоєм 17 українських військовослужбовців, захоплених у полон, звинувативши їх у тому, що зробили самі.

Пройшло три роки. З днів коли терористи убили 12 людей у Волновасі, 31 – у Маріуполі і не менше 8 – у Донецьку. За цей час було захоплено маріупольського ДАЇшника Валерія Кірсанова, який коригував обстріли Маріуполя. Він отримав 9 років ув’язнення. Не питайте мене чому так мало. У нас же країна найкращих у світі судів. Апеляції у тій справі тягнуться досі, і це означає, що у нього іще є шанс пом’якшити покарання.

Колишній голова СБУ заявив про знищення російського офіцера з позивним "Попіл", який керував обстрілом Маріуполя. Російські ЗМІ так і не визначилися з тим, який зі своїх фейків про обстріл зупинки у Донецьку визнати правдою. А пошкоджені будівлі у Маріуполі відновили від наслідків обстрілу. Промислові підприємства і місцева влада компенсували частину збитків завданих житлу людей. Але ті, хто мав там свої магазини – втратили це джерело доходу, бо їхнє відновлення не компенсувалось.

Але це усе дрібниці у порівнянні з людьми, які втратили у ті дні дітей. Я не буду падати до рівня російської пропаганди, яка постійно спекулює на фото дітей у трунах. Але таких фото та відео з Маріуполя у мережі достатньо. І це не нормально. Не нормально навіть під час війни. Таке буває лише коли воюєш з терористами, які прийшли у твою країну з сусідньої держави, щоби взяти те, що їм не належить.

Читайте також: Новорічне звернення українських бійців з передової: третій Новий рік під час війни

І на прощання скажу іще одну річ. Немає жодних гарантій, що щось подібне не станеться завтра, післязавтра, або навіть прямо зараз, допоки ми не контролюємо частину території своєї країни. Це війна і вона забирає життя. Майже на усіх війнах останніх десятиріч втрати цивільних людей більші за втрати супротивних армій.

І єдиний спосіб припинити цей жах – це перемога. І кожен з нас має зробити свій вклад у її наближення. І ми повинні це зробити навіть не з красивих і патріотичних причин. А щоб в Україні більше не з'являлися відео обстрілів міст.