Чому українці стають рабами, а рабовласників майже ніколи не карають
Ідеальні трудові відносини – це офіційне працевлаштування, гідна зарплата та соціальний пакет. Але дивимось на речі реально – така розкіш по кишені далеко не кожній компанії, що й казати про дрібних підприємців чи фермерів, які шукають дешеву робочу силу на сезонні роботи.
В Україні десятки, а може й сотні підприємств використовують рабську працю. З того, що мені відомо, може йтися про тисячі постраждалих. Тисячі людей, які стали жертвами торгівлі людьми тут, в Україні.
Читайте також: Один король та мільйони підданих: як українці стали заручниками Ріната Ахметова
Гучна історія: офіційна версія поліції – на Одещині визволили з неволі понад 30 рабів. Справа, настільки важлива, що про неї розповідає у соцмережах аж цілий голова національної поліції. У МВС не пояснюють, що це було за підприємство, але то нескладно вирахувати. Консервний завод "Асоль", – тут досі не можуть відійти після набігу прикордонників з поліцейськими.
Інна Сотніченко координує Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми. Туди можна телефонувати цілодобово. Вона вислухала сотні історій про рабство – жертви завжди розповідають про свій страх. Рабовласники паралізують їхню волю жахом.
Дуже часто саме жертви торгівлі людьми бояться, що оцей господар не буде притягнутий до відповідальності. І в принципі моя точка зору, що дійсно це так. От за 2017 рік в Україні було, здається, зареєстровано 360 випадків торгівлі людьми, з яких 111 тільки притягнуто за злочин,
– розповіла юристка Інна Сотніченко.
Стати рабом можно просто в центрі столиці. Кожної неділі до обіду тут збираються люди, які шукають роботу. Це так званий "київський п’ятак". Втрапити у рабство легше легкого, кожен, хто шукає тут роботу, – в групі ризику. "Київські" жертви розповідають різні історії, які співпадають у деталях: забрали з вокзалу, в дорозі дали горілки, одну ніч провели в Кривому Озері – це село на пів дороги з Києва на Одесу. А наступного дня всі вони опинялися на базі такого собі Тімура у Великому Дальнику.
Найбільшу вигоду отримують керівники підприємств. Вони дуже дешево наймають кількадесят людей, а те, що то раби, їх ніби й не хвилює. Чи можуть вони бути за це покарані? Як правило ні. Навіть, якщо починається офіційне розслідування основна провина таких керівників – вони не уклали з робітником письмовий договір. За це буває лише адміністративна відповідальність.
Люди часто самі не розуміють, що вони потрапляють в ситуацію торгівлі людьми. І особливо, якщо, аналізуючи зараз стан в Україні, дуже часто ми порівнюємо торгівлю людьми з виїздом за кордон. І дуже рідко є розуміння, що в самій Україні можна потрапити в ситуацію торгівлі людьми,
– додала Інна Сотніченко.
Поки немає заяв від постраждалих, усі ці рабовласницькі підприємства будуть і далі працювати, бо держава не має жодних формальних претензій до них. Треба просто зрозуміти, що ти потрапив у рабство і не боятися повідомити про це – в соціальні служби, в поліцію, куди завгодно. Необхідна лише сміливість.
Читайте також: Яку велику гру під назвою "громадський транспорт" задумала маршрутна мафія
Ми вкотре закликаємо – треба бути уважними та розуміти, що ваша доля у першу чергу у ваших руках. Не варто погоджуватись на заманливі пропозиції невідомих людей, не маючи жодних гарантій.
Більше про рабів та рабовласників – дивіться в програмі.