Останній подих соціалізму: як живе Венесуела та до чого тут "Роснефть"

Росія, нафта,санкції: що сталося

Інфраструктура російської компанії "Роснефть"/ Фото flickr

Сполучені Штати Америки наклали санкції на дочірню компанію "Роснефти", яка здійснювала операції на території латиноамериканської держави. Прибутки забезпечують владу президента Ніколаса Мадуро. Компанія називається "Rosneft Trading SA", базується у Женеві та є "основним брокером глобальних угод з продажу та транспортування венесуельської сирої нафти".

Новини по темі: США ввели санкції проти підрозділу "Роснефти": відома причина

Головне звинувачення – власне обхід попередніх санкцій: нафту часто передавали з танкера на танкер у відкритому морі. Міністр фінансів США Мнучін (Скарбниця США накладає санкції) у своїй заяві відзначив, що таке рішення має на меті зупинити "розкрадання нафтових запасів Венесуели корупційним режимом Мадуро".

Через компанії, дотичні до "Роснефти", Венесуела передала на експорт 70% своєї нафти. Це дозволяє платити армії та поліції, купуючи їхню лояльність, незважаючи на скорочення ВВП на 73% з 2013 року і офіційну зарплату генерала у 13 доларів США на місяць (припускається, що неофіційна прямо від Мадуро набагато більша).

Скільки у країн нафтових резервів у млрд барелів на 2013 рік/ Графіка US Energy Information Agency

Нагадаємо, що це країна з найбільшими у світі розвіданими покладами нафти. Її там більше ніж у Саудівській Аравії. Проблема? Майже немає промисловості, імпортується майже все. До того ж, нафтова інфраструктура постраждала за останні десятиліття, тож тепер Каракас експортує набагато менше нафти, чим раніше і чим міг би, якби все було спокійно. В один момент експорт був найгіршим з 1940-х рр, а зараз становить менше третини від обсягу 1998 року, коли Уго Чавес прийшов до влади.

Наразі у світових компаній є 90 днів, щоб зупинити свої операції з "Роснефтью" та її дочірніми компаніями, додали у США. Рахунки "Rosneft Trading SA" у США були заморожені так само як і віце-президента "Роснефти" (та голови женевського офісу) Дідьє Казіміро. Його у США називають "головним європейським посередником, який допомогає Мадуро уникати санкцій". Ще раніше, на "Роснефть" наклали санкції за анексію Криму у 2014 році. Вже тоді деякі у світі припинили бізнес з росіянами. Але не всі, тож "Роснефть" буде пробувати обійти обмеження знову і знову.

Акції російської компанії впали на 2.7% після оголошення про накладання санкцій. США буде вести перемовини з Китаєм та Індією, головними імпортерами венесуельского "чорного золота" та вже звернули увагу на іспанську фірму "Respol" через їх активність у країні. Цікаво, що американський нафтовий гігант "Chevron" також діє у Венесуелі. Про їх важливу роль мова ще піде нижче.

У Москві обмеження засудили, сказавши, що вони сприяють "нечесній конкуренції" та не зупинять роботу РФ з Венесуелою. Росія з 2006 року надала 17 млрд доларів США позик та кредитних ліній для підтримки виживання Венесуели. Тепер же, вважають експерти, Росія ще подумає, чи є сенс далі вкладатися у Венесуелу, зважаючи на обмежений прибуток через санкції. Тим не менш, політичні еліти в Кремлі можуть вирішити, що підтримка Каракаса важливіша.

Продовження підтримки: Росія надрукує гроші для режиму Мадуро у Венесуелі: хто за це заплатить

Щоб побачити реальні наслідки санкцій на нафтовий ринок, потрібні ще кілька тижнів. А тиск на Мадуро та його оточення буде зростати у найближчі тижні та місяці, обіцяють у США.

Скасувати їх можна лише переставши вести справи з верхівкою Венесуели та дозволивши демократичний перехід влади, підкреслили у Вашингтоні. Американські посадовці не мають жодних доказів нелегальних дій, зазначили у самій "Роснефти". Каракас додав, що США "продовжують атакувати нарід Венесуели". Держсекретар Помпео та голова МЗС РФ Лавров обговорили ситуацію "на полях" Мюнхенської конференції з безпеки, визнавши, що між країнами існують "глибокі непорозуміння".

Лідер опозиційного до Мадуро парламенту Хуан Гуайдо був частково визнаний тимчасовим президентом Венесуели, але реальної влади майже не має, бо Мадуро користується підтримкою силового блоку. Дипломатично, за нього вступаються Росія та Китай. Гуайдо спробував повалити владу масовими протестами, але це теж не подіяло.

Рік після повстання: як живе Венесуела

Порожній холодильник у венесуельскій родині/скріншот відео Youtube

Колись-то економіка Венесуели процвітала через високі ціни на нафту та дружбу із соцтабором. Країна реально процвітала, це було місце з найвищим рівнем життя у всій Латинській Америці. Тепер же це держава з мільйонною інфляцією, де не вистачає їжі, ліків, предметів гігієни.

Багаті стають ще багатшими, бідні або вмирають у бідних кварталах Венесуели, або виїздять за її межі, стаючи у чергу до інших біженців. З 2016 року 4,5 млн людей залишили Венесуелу, розселившись від Іспанії до Канади.

Вже зараз можна сміливо казати, що Венесуелу згубив популізм, бо з нафти гроші перепадали й бідному населенню, з цих "нафтодоларів" дотувалися абсолютно усі соціальні програми. Уго Чавес залишався популярним, незважаючи на повільну деградацію усього навколо себе. Головними ворогами були США та "капіталісти".

Але вічно так продовжуватись не могло, звісно що. Ціни на нафту почали падати з 2014 року, сягнувши історичних мінімумів у 2017. Доларів не вистачало, ціни зростали, місцевий болівар був відпущений у вільне плавання. Високі ціни знищили б рейтинг Мадуро, тому були запроваджені контроль над доступом до валюти та зависокий обмінний курс. Все це призвело до появи "чорного ринку" та спеціальних людей, які купували щось в Венесуелі та продавали у Колумбії або навпаки.

Як падала частка ВВП у бюджеті та зменшувались резерви у Венесуелі/ Графіка МВФ та World Bank

Завершилась історія гіперінфляцією, бідністю та диктатурою. Проти громадськості та політиків застосовуються репресії та навіть оплачувані Мадуро "ескадрони смерті". Після зустрічі Гуайдо з Трампом у Білому Домі, шість американців з нафтової галузі, яких режим Мадуро утримував під домашнім арештом, були переведені без суду до в’язниці.

Поза межами Каракасу життя стає все більш складним. Там давно не надаються базові комунальні послуги, немає лікарів, вчителів, священників та поліції. У школах немає маркерів, книжок та їжі. Дороги знищені повенями. Селяни гребуть своїми човнами прямо через зарості бобових, розрізаючи їх мачете. Боби, до речі, теж стали валютою.

А єдиними законом стали колумбійські марксистські партизани, колишні парамілітарні формування, кримінальні банди, промадурські ополчення та корінні групи самооборони. Замість болівару, розплатитися можна доларами, євро, золотом або бартером. У семи інших великих містах країни постійно відключають світло та воду. Регіони біля кордонів заробляють майже виключно контрабандою та торгівлею через ці самі кордони. Сільськогосподарські райони ж занепали до рівня виживання через дефіцит бензину. Це не дає змоги їздити та продавати врожай.

Що далі: Мадуро при владі, але соціалізм вмирає

Незважаючи ні на що, президент Ніколас Мадуро продовжує зміцнювати свою владу/ Фото flickr

Спроба Хуана Гуайдо усунути від влади Ніколаса Мадуро поки зазнала поразки. Він пройшов через санкції, протести, спроби військового перевороту, але все одно залишається на чолі країни і дивиться у сторону Куби, яка вже 60 років протистоїть ембарго зі сторони США. Самі по собі санкції нічого не змінять: режим у Гавані не впав навіть після відходу від влади обох братів Кастро – Фіделя та Рауля. Їх місце зайняв вірний послідовник. Щось схоже може статися і у Венесуелі.

​Це важливо: ООН: "Ескадрони смерті" Мадуро у Венесуелі за півтора року вбили 7 тисяч осіб

Тим часом, омріяний регіональний соціалізм тихо помирає: Мадуро потрібні гроші, тому приватні компанії все більше працюють з нафтою. Це дуже важливо, бо влада та легітимність лідерів Венесуели завжди залежали від самої можливості контролювати нафтові родовища та розподіляти блага від продажу "чорного золота".

Як була знищена нафтова галузь Венесуели Державна нафтова компанія PDVSA – доведена до бездіяльності жахливим керуванням та корупцією. Перебуваючи під санкціями, вона непублічно залучає іноземні фірми. А вже вони роблять все: від наймання охорони до видобування та продажу нафти (а це вже навіть порушення законів). Фактично, відбулась прихована приватизація, концесія, яка принижує статус PDVSA до збору своєї частки, тоді як всі важливі рішення приймає іноземний приватний капітал. За 10 років "Петролеум де Венесуела" пройшла шлях від гордості країни до компанії без права голосу. Колись вона керувала у країні майже всім, зараз – майже нічим. "Золоті дні" Венесуели як нафтової "королеви" Латинської Америки, скоріш за все, давно в минулому.

Цікаво, що найбільший ворог лідера Венесуели – американці – стали бодай тимчасовою запорукою повернення хоч якоїсь стабільності в країну, коли до рятування галузі долучився "Chevron". Маючи чотири заводи, вони добувають до 160 тисяч барелів нафти щодня. Великий завод Petropiar був відремонтований та знову запущений. Все це призвело до деякого покращення економіки, але в основному лише для еліти, яка активно будує котеджі над столицею, Каракасом. Імпорт ліків, їжі знову почався. Але найбідніші все одно не мають до них майже жодного доступу.

Втім, така активність "Chevron" не викликає схвалення у Білому Домі. Навпаки, лише занепокоєння. У самій компанії впевнені, що їх місце займе хтось інший і "порожнеча буде заповнена".

Можна очікувати, що буде відбуватись подальша лібералізація економіки через безвихідь. Парламент країни вже запропонував змінити закони на користь більшого числа іноземних інвестицій. Втім, пропозиція не знайшла підтримки як всередині опозиційної Асамблеї, так і серед деяких держав.

А інвестиції потрібні, щоб відновити зруйновану нафтову галузь. Називається цифра у 200 млрд доларів. І це лише щоб знову добувати 2,6 млн барелів на день! У Венесуели нафта "важка", у ній є домішки сірки та інших речовин. А світ вже давно орієнтується на більш чисті джерела енергії та "легку" нафту, тому Каракасу час думати про кардинальні зміни. Але не факт, що за уряду Мадуро.