Летіли назустріч смерті: все про пілотів-камікадзе, яких свідомо відправляли на загибель

11 березня 2021, 20:22
Читать новость на русском

Під час Другої світової війни у 1944 році у США разом зі союзниками перехопили ініціативу в Тихому океані. Японія нічого не могла протиставити потужній індустріальній міці американців, тому дозріли до відчайдушних, майже божевільних кроків – створили унікальний військовий підрозділ камікадзе.

Штати мали більше літаків, а також вони були значно кращі. У них було більше вправніших пілотів. Щось схоже можна сказати і про кораблі. "Пахло" погромом, гучним фіаско, а значить крахом тоталітарної імперії та купою військових судових справ. Перспектива така собі, тому японці і створили загін камікадзе.

Цікаво Французький рекет чи благородні воїни: ким були легендарні мушкетери

Цей термін став культовим. Про безстрашних хлопців знімають фільми і пишуть пісні. Зараз слово "камікадзе" має досить широке значення, але під час Другої світової воно було цілком конкретним: так називали лише японських льотчиків смертників.

Шалена ідея японців

Батьком же камікадзе охрестили віцеадмірала Такідзіро Онісі. Саме він в жовтні 1944 року запропонував своїм пілотам "нафарширувати" літаки кількома сотнями кілограмів потужної вибухівки і на повній швидкості врізатися у ворожі кораблі-авіаносеці.

Перефразуємо: ціною дешевого літака і власного життя завдати ворогам значних матеріальних втрат. Японські солдати трохи подумали і погодилися.

Між оцими "подумали" і "погодилися" часу минало небагато, але подій в короткий проміжок помістилося чимало. Переконати молодого хлопця, що йому терміново треба все кинути й летіти жертвувати життям – справа не те, щоб буденна. Тому японські військові і політичні боси на повну потужність увімкнули власну переконливість.

Пропаганда працювала без перерви на сон чи обід. У той відрізок війни японцям вдалося здобути кілька великих перемог і тамтешня преса зробила зі співвітчизників непереможних монстрів. Керівництво залюбки підігрівало у вояках комплекс Бога, вправно граючи на величі: країни, нації, імператора та й самих військових.

Чому така "крута" японська армія без шансів програла гонку озброєнь, відверто втратила ініціативу в Тихому океані (ба більше, без п'яти хвилин програла війну) і просто не має іншого вибору, окрім як відправляти своїх крутих вояків на самогубство – японське керівництво тактовно мовчало.


Камікадзе у Японії / Фото fi.shofon

Як заохочували військових

Однак не соромилося насипати хлопцям причин таки стати камікадзе. Кожен знайде заохочення на свій смак.

► Преса робила з пілотів-смертників справжніх героїв нації. Їхні подвиги мальовничо описували, принагідно, щедро добріхуючи кількість жертв і втрат ворога.

Імена хлопців оголошували на всю імперію. Був ніким, подавав набої, чи ховався в тилу, а тут в один момент – велика зірка. Для цього треба лише померти.

► Кому й цього замало – ось вам релігійна мотивація. На завдання ти вилітаєш простою нікчемною людиною, а коли протараниш ворожий авіаносець – то так, звісно, загинеш, але станеш одним з богів.

Духи всіх камікадзе, за переконаннями японської пропаганди, після смерті жили разом у великому палаці. Рідні навіть могли туди приходити й поспілкуватися зі своїм героїчним родичем.

► Ще вправно грали на героїчному минулому Японії. Проводили чіткі паралелі між камікадзе й історичними воїнами – самураями. Хто в країні сонця, що сходить, не мріяв бути самураєм?

Довідка. Самураї понад тисячу років стежили за порядком в Японії. Вони були головними "зірками" регіону завдяки своїй вправності у бою. Детальніше про самураїв – за посиланням.

Тай сама назва камікадзе – знакова та історично вагома для японців. Камікадзе в перекладі – це "Божественний вітер". Саме так у XIII столітті мешканці країни сонця, що сходить, називали Тайфун, який двічі знищував монгольські кораблі, що прагнули підкорити острів.

Тож перспектива стати чимось середнім між героєм, самураєм і таким собі богом – вабила молодих хлопців і принаймні на початках в Японії просто черги стояли, аби записатися в камікадзе. Війна вимагала кардинальних рішень: на жаль, криваву і цинічну логіку військового керівництва азійської імперії можна зрозуміти.

Ситуація була критичною для японців

Ситуація в Тихому океані, м'яко кажучи, йшла не зовсім за планом. Ворог переважав за всіма параметрами, відступати нікуди – американці зі союзниками уже дісталися до Філіппін. Це стратегічно важлива точка, яка може відрізати Японію від подачі нафти.

Зверніть увагу Могутні воїни чи суперзірки Римської імперії: правда та вигадки про гладіаторів

Аби допомогти своїм кораблям у надважливій битві в затоці Лейте (це, до слова, найбільше морське зіткнення Другої світової, а за деякими критеріями взагалі в історії) треба було щось вигадувати.

А тут майже джекпот: мінімальні вкладення – потенційно максимальний результат. Втрати серед пілотів під час майже будь-якого повітряного конфлікту гарантовано будуть великими. Тим паче коли ворог відверто сильніший. То навіщо розкидатися ресурсом?! Навіщо падати у воду, якщо можна впасти на американські кораблі, знищивши і техніку, і чимало солдатів?!

На смерть відправляли недосвідчених

Десь в іншій точці земної кулі це пролунало би божевільно, але тут такий план сприйняли мало не геніальним. Велика місія маленької людини: померти за націю та імператора.

Варто прочитати Перші бізнесмени: хто такі тамплієри і як вони заробляли гроші

Розкидатися вправними пілотами японці собі дозволити не могли, тому на смерть здебільшого відправляли молодих, недосвідчених хлопців. Часто навіть не пілотів, а рядових піхотинців – вони надто великої цінності для генералів не мали.

Юнаків нашвидкуруч навчали азам керування винищувачем, садили за штурвал, показували куди летіти, вдягали білий шалик і пов'язку на чоло (як у самураїв) – і вперед. Так економили і ресурс, і сили пропагандистів: молодих солдатів легше вмовити загинути за імператора.

Щоправда, якщо по дорозі на "той" світ у камікадзе барахлив літак, то він повертався на базу. Перспектива втратити купу вибухівки так і не долетівши до ворога не тішила заощадливих японців.

Щасливчиком-камікадзе є унтер-офіцер Ямамура. Він аж тричі вилітав на "останнє" завдання, але жодного разу так і не діставався до цілі та повертався на базу.


Камікадзе-щасливчик Ямамура / Фото pikabu

На папері все й справді виглядало доволі перспективно: ніяких перестрілок, з витрачанням набоїв – брутально тараниш дорожезний авіаносець та й усе. Тим паче невдовзі японці розробили супер дешевий дерев'яний планер Ока: спереду заряд вибухівки, посередині пілот, позаду двигун: нічого зайвого. У перекладі Ока означає квітка сакури. Американські моряки прозвали цей планер Бака, що японською "ідіот".

Чи спрацював план японців – дивіться у програмі.