Імпорт не допоможе: як Україні створити найбільший у світі будівельний ринок

Повоєнні виклики для України

Через рік країна з обсягом прямих іноземних інвестицій у 60,1 мільярда доларів випередила США та Китай. А до кінця 2017 року – піднялася на 42 позиції в індексі ведення бізнесу та на 32 – в індексі глобальної конкурентоспроможності.

Рекомендуємо Цивілізація після кількох днів "пустелі": 28 день марафону чеха на Донбас

Досвід Make in India є повчальним для України, яка після завершення війни виявиться великим інвестиційним хабом. Його домінантою у наступні 10 – 15 років стане найбільший у світі будівельний ринок. Він може стати для України як економічним драйвером, так і біржовим майданчиком для освоєння бюджетів на імпортні персонал та будматеріали.

В інтересах України – сформувати правила входження на цей ринок за принципом Make in Ukraine. Визначивши локалізацію пріоритетом і запропонувавши суб'єктам чіткі інвестиційні формати. Але до того потрібно відповісти на низку повоєнних викликів.

Головні – подолання дефіциту будівельних матеріалів та логістики. Без цього "біржовий" крен стане панівним. Тоді, замість індустріальних інвестицій, отримаємо колектор, що вимиватиме з країни донорське фінансування.

Яка ситуація на ринках сировини

Пріоритет – якнайшвидше відновлення чинних та створення критично необхідних виробництв будматеріалів. Такі цільові інвестиції потрібно вкласти до старту масштабного будівництва. Уряд повинен сформулювати запит на поновлення ключових індустрій та запропонувати план дій. А також – розрахунки номенклатури та обсягів продукції, які можна виробляти в Україні, та – критичного імпорту.

Навіть до війни частка імпорту у виробництві будматеріалів була критичною. 2021 року моя команда проєктувала новий мікрорайон у Краматорську. За нашими розрахунками, імпортна складова цієї забудови комфорт-класу сягала 30%. Якщо рахувати імпортні компоненти у формально українській продукції, то ще вище. Сьогодні, припускаю, цей показник становив би 80%. Причини – втрата потужностей і зниження обсягів виробництва через втрачені сировинні ринки, спад будівництва та подорожчання енергоресурсів.

Читайте також Вугледар не навчив: де на цей раз росіяни вирішили "павтаріть"

Найбільш критична ситуація на ринку металопродукції. До війни більшу його частину формували "Азовсталь" та ММК Ілліча. Знаю, що їхні акціонери переносять виробництва на інші майданчики. Втім, там буде складно забезпечити маріупольські обсяги та номенклатуру. Близько 30% металочерепиці та профнастилу в Україні до війни виготовляли з китайської сталі. Ці обсяги пішли разом із постачальниками з Піднебесної.

Критична ситуація на ринку скла, що на 90% формувався внаслідок імпорту з Росії та Білорусі. Ринок сухих будівельних сумішей за розрахунками Агентства індустріального маркетингу втратив 60% річного обсягу. Частину заводів зруйновано, багато – на окупованих або деокупованих територіях. Виробництво гіпсових сумішей впало на 75% після знищення в Соледарі флагмана – заводу Knauf. Втрачено значну частину виробників теплоізоляційних матеріалів, пінополістиролу та газобетону.

За експертними оцінками, падіння виробництва на чинних потужностях сягає 75%. Це – убивчі показники в умовах очікуваного зростання обсягів будівництва у сотні разів. При тому, що на ринку критично не вистачає багатьох товарних позицій, наприклад, листового скла, штукатурки та арматури. Попит на них перевищує довоєнний рівень.

Імпорт не допоможе

Найлегшим способом вирішити проблему може здаватися розширення урядових програм пільгового імпорту. Однак у перспективі цей шлях заведе в глухий кут:

• по-перше, на світовому ринку – дефіцит та подорожчання багатьох позицій. В Україні вони будуть неконкурентними;
• по-друге, тотальне вимивання "імпортної" валюти критично послабить країну;
• по-третє, наша транскордонна логістика не розрахована на різке збільшення імпорту. Ситуація зміниться лише після відновлення морського сполучення.

Найбільш виважене рішення – знижувати імпортну складову в собівартості будівництва завдяки відновленню старих та локалізації нових виробництв. Визначивши зацікавленим гравцям чіткий формат заходу на перспективний ринок. При цьому імпорт у будь-якому випадку залишиться на досить високому рівні завдяки витратам на енергоносії, обладнання, паливо, техніку та низку товарних позицій.

Цікаво Майбутнім Росії занепокоївся вже навіть Китай

Плануючи стратегію локалізації, важливо враховувати чинники війни. Сучасний будівельний ринок помітно відрізняється від довоєнного, орієнтованого на житлове будівництво у великих містах. Найближчими роками, гадаю, акцент зміститься на зведення адміністративних будівель та промислових об'єктів. Потреби нового ринку легко визначити, оцінивши пошкодження столичного Палацу України. Там потрібні скло, теплоізоляційні матеріали, металопластикові конструкції, штукатурка.

Важливість відновлення промислових об'єктів

Отже, як і раніше, актуальними є інвестиції у виробництво листового скла, цегли, металу, мінеральної вати, покрівлі... Складність деяких інвестпроєктів полягає у високих цінах на газ і в втраченій сировинній базі. Там доведеться чекати на деокупацію або створювати довші ланки постачальників.

Найважливіший аспект – визначити стратегію будівництва перших кількох років. Маркером ринку стане новий тип конкуренції – наявності у підрядника будівельних матеріалів. До запуску супутніх виробництв їх бракуватиме для активізації усіх сегментів ринку. Відтак, доведеться обирати найперспективніші.

На якийсь час доцільно вибірково визначати програми житлового будівництва. На створення 1 метра нового житла потрібно стільки матеріалів, як і на відновлення 5 метрів пошкодженого. Отже, проблему громадян, у яких війна забрала житло, державі варто вирішувати не лише шляхом будівництва нових будинків, а й відновлюючи зруйновані, завершуючи недобудови та купуючи на ринку готові квартири. За різними оцінками, в Україні внаслідок воєнних дій пошкоджено від 20 до 45 мільйонів квадратних метрів житла. Максимум це – 4,5% житлофонду. Приблизно стільки збудували у країні за 5 років. За стабільного фінансування і забезпечення лімітів будматеріалів ці обсяги можна забезпечити за 2 – 3 роки.

В умовах нестачі будматеріалів та ставки на зростання економічної активності є сенс вкладати основні ресурси у відновлення промислових об'єктів та швидкі бізнес-проєкти. Так мультиплікуємо залучене фінансування, раціонально використовуємо наявні будматеріали, створимо робочі місця та в найближчому майбутньому зможемо розраховувати на додану вартість. Ці дивіденди стали б ідеальними результатами втілення принципу Make in Ukraine.