Був воїном у повсякденні: вийшов фільм про загиблого журналіста-воїна 24 Каналу Юрія Олійника

"Це стрічка про неймовірного чоловіка, який любив життя. Який вчив нас любити гори. Який не вмів по-іншому, тільки на повну. Який був відданим своїй країні. Аж до кінця", – ідеться у фільмі.

До теми: Рік незгасаючого болю: колеги вшановують загиблого на війні оператора 24 Каналу Юрія Олійника

Фотографія як справа всього життя  

Андрій Олійник, брат Юрія, пригадує: у Львові на вулиці Науковій був будинок дитячої творчості, де можна було займатися фотографією.

Хресна подарувала такий фотоапарат – дешевий, дитячий. Хто ж знав, що це буде справа життя. Ніхто навіть не подумав. Фотографом він працював: якщо пригадаєте, біля Оперного театру ставили… Для туристів там стояли оператори. Він серед них теж був. Також займався зйомками весіль, бенкетів, подій урочистих. А тоді потрапив до вас на 24 Канал, і в захваті, як я знаю. Це для нього було… мрією, можна сказати і так. Досягнення,
– говорить Андрій.

Став своїм в один момент

Колеги згадують про Юрія Олійника як про веселу, товариську людину, котра швидко влилася в колектив і сумлінно працювала. Він був дуже чесним і принциповим, справедливим і небайдужим.

Ось лише декілька спогадів про нього:

• "Він ішов і на останні гроші купував цукерки – "Червоний мак" і "Ромашку". Такий великий пакет, і всім просто роздавав. Ми йому казали: "Юрку, та то великі гроші, а до зарплати ще далеко". Юрко казав: а що мені гроші?" (Марічка Крижанівська, журналістка 24 Каналу);
• "З Юрою було дуже весело на зйомках. Тому що Юра любив, коли все ідеально. Він не вмів мислити "напів". "Напів" не може. Має бути так, щоб йому це самому подобалося" (Ірина Папірник, журналістка);
• "Як оператор він, звичайно, чудово працював. Був прекрасним професіоналом, причому як на студійних зйомках, так і на виїзних" (Андрій Дрозда, ведучий 24 Каналу).

Росія почала війну проти України

2014 року Юрія Олійника призвали у 24-ту бригаду імені Короля Данила. Він зібрався і поїхав. Коли був зв'язок, говорив, що все добре, нічого не треба, все спокійно.

Антон Муравейник, який служив із Юрієм у 2014 – 2015 роках у львівському батальйоні ТрО, що його згодом переформатували в мотопіхотний батальйон при 24-й бригаді, згадує: Юра був дуже світлою, чесною і порядною людиною. Він не дуже любив говорити про війну зі сторонніми, ба навіть із родиною.

Військовий капелан батальйону отець Орест видав книжку про бойові дії. У ній багато світлин із Юрієм, а також розказано, як наших воїнів обстрілювали, як вони ледь не потрапили до полону, виходили з оточення. Багато деталей стали відомі вже по смерті Юрія.

Після повернення з АТО Юрій Олійник брав участь у різних проєктах, але до серій про військових ставився з особливим трепетом. Також він намагався використати свій досвід: наприклад, допомагав молодим журналістам робити матеріал із Яворівського полігону.

Чоловік розумів, що піде знову воювати, що Росія не зупиниться і що війна не закінчиться на анексії Криму і частини Донбасу.

Походи в гори як іще одна любов

Окрім роботи, яка займала більшість часу, Юрій Олійник дуже любив гірські походи.

"Всі знають, що Юра асоціюється з горами. Для нього гори – це друге його життя, він дуже любив туди ходити сам, водити туди людей, і, напевно, в нас в офісі дуже мало людей, які не ходили з Юрою в гори", – каже Зоряна Казмірук, журналістка ZAXID.NET.

Своєю любов'ю він надихав не тільки колег. Хоч Юрій Олійник останні три роки жив на знеболювальних через хворі суглоби, він нікому не казав про це і водив у гори людей з інвалідністю. Колеги згадують: під час походу на гори Пікуй та Боржаву Юрій ніс джульєтку (візок, який допомагає підіймати в гори людей з інвалідністю) на плечах разом з іншими хлопцями.

У мене нема Олійника в минулому часі. Я завжди говорю "Юрко каже", "Юрко йде", "Юрко думає", "Юрко зараз би зробив". Він є, просто Юрко зараз в іншому вимірі. Я більш ніж упевнена, що той вимір – то в нього гори. Він там десь ходить, думаю, з рюкзаком, з наметом. І кожного разу, коли я думаю про гори, я думаю про Юрка, – ділиться Марічка Крижанівська, журналістка 24 Каналу.

Усе, що ми можемо робити, – це памʼятати і шанувати цю памʼять. Любити спогади. Зігріватися фотографіями. І боротися. Допомагати Силам оборони, бо боротьба ще триває. Тепер це боротьба не Юрія Олійника, а ЗА Юрія Олійника. За нього теж,
– підсумовує ведуча 24 Каналу Софія Трощук.

Дивіться фільм про Юрія Олійника на 24 Каналі