ОАСК скасував рішення Київради про перейменування проспекту Бандери: у чому абсурдність

Перекладаю зрозумілою мовою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради "Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві".

Читайте також Це чергова політична провокація від ОАСК, – В'ятрович про перейменування проспекту Бандери

Як судді ОАСКу стали істориками

Це дуже цікавий документ, написаний так, що людина без юридичної освіти ніколи не зрозуміє про що там йдеться.

А там, за складними реченнями і назвами законів, суд вирішив, що Київрада не може компетентно розібратись хто боровся за свободу України, а от сам суд виявляється може – тому і засумнівався у історичних фактах, чим вийшов за межі своєї компетенції. Отже:

Позивач Громадська спілка "Громадський контроль та порядок" ще у 2016 році звернулась до суду з такими вимогами:

1) визнати неправомірними дії Київради щодо перейменування вулиць;

2) визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.07.2016 року №559/559 "Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві".

Зверніть увагу, що судовий розгляд тривав 5 років. Це щодо ефективності нашого судочинства. Добре, що це не питання життя і здоров"я, не питання захисту прав дітей, які б за цей час виросли.

• Основна претензія позивача в тому, що Київрада приймала рішення з порушенням процедури, тобто – не були проведені громадські слухання, які передбачені законом.
• Друга претензія – нібито неправомірний підрахунок голосів під час голосування.
• Третя претензія полягає в тому, що вулиці Кутузова, Суворова, провулок Кутузова та проспект Московський – не підпадають під підстави перейменування у зв'язку з декомунізацією, оскільки вказані прізвища відсутні у списку осіб, створеному Українським інститутом Національної пам'яті.

Зверніть увагу! Суд повернув проспекту Бандери в Києві "російську" назву

Повернути як було можна та є "але"

А далі треба уважно стежити за руками (читай за текстом рішення), бо брюки непомітно перетворюються на елегантні шорти.

Рухаємось по пунктам претензій позивача, щоб не збитись зі шляху розуміння рішення.

1. Київрада не провела громадські слухання. В результаті 5-ти річного слухання справи суд спростував це твердження позивача. У рішення є доказі того, що громадські слухання були проведені.

2. Неправомірний підрахунок голосів під час голосування. Позивачу не вдалось довести в суді це припущення.

Тобто, покласти в основу рішення суду перші дві претензії позивача – неможливо.

Залишилась одна претензія, яка теоретично може стати приводом для визнання рішення Київради протиправним.

Ось вона:

3. Київрада, на думку позивача, не мала права перейменовувати в рамках декомунізації вулиці, яких не було у списку Національного інституту пам'яті, як таких, що рекомендовані до перейменування.

Відповідач, тобто Київрада, у письмових запереченнях зазначила, що на підставі декомунізації були перейменовані геть інші вулиці, а не ті, на які вказує позивач громадська спілка "Громадський контроль та порядок".

Це означає, що аргумент позивача про відсутність вулиць Кутузова, Суворова, провулку Кутузова та проспекту Московський у списку НІП – хибний і нікчемний. Адже Київрада керувалась іншим законом (тобто не законом про декомунізацію) для перейменування спірних вулиць, а саме Законом "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті".

Здавалось би, аргументи позивача вичерпані – жоден у суді не доведено, можна ставити крапку.

Але на цьому етапі суд засумнівався, чи справді Генерал Алмазов, Михайло Омелянович-Павленко та Степан Бандера були борцями за незалежність України у ХХ столітті. Суд зажадав "довідку", тобто документальне підтвердження або закон, де було б написано, що вони борці за свободу України?

Рекомендуємо! Перейменування проспекту Бандери: є всі підстави для оскарження скасованого рішення

Це не смішно, тому що попереду величезна робота. Адже потрібні довідки, що Шевченко був поетом, і не просто поетом, а українським. Що існувала Київська Русь. Що Грушевський і Виниченко – це реальні історичні постаті, а не міф. Одним словом, Національному Інституту Пам'яті треба розробити методику видачі історичних довідок чи будь-яких інших підтверджень, бо так в нас будуть програні геть всі суди.

P. S. це рішення ще не набуло законної сили, є час на оскарження. Це означає, що вулицям поки що не повернули старі назви.