Психолог проаналізував поведінку Путіна й ватажків під час "приєднання" територій: цікаві нюанси
З нагоди анексії 4 українських областей у Кремлі влаштували справжній шабаш. Росіяни захотіли гучно відсвяткувати цю "перемогу", однак головний герой дійства – російський диктатор Владімір Путін – видавав, що все складається не так, як йому хотілося б.
Поведінка Путіна на "святкуванні" анексії українських територій
Про це 24 каналу розказав соціально-політичний психолог Валентин Кім. За його словами, якщо проаналізувати поведінку Путіна у Георгіївському залі під час проголошення "приєднання" українських територій, можна чітко простежити – Путін вірить у те, що він говорить, але не вірить у те, що робить.
Зверніть увагу Що призведе до краху путінського режиму: Яковина описав головні сценарії
Тобто президент країни-агресорки справді вірить у свої розповіді про триклятий Захід, який хоче завоювати та загарбати Росію. Але коли він підписує ці папірці – "укази" про "приєднання" територій, то не вірить в те, що це призведе до чогось позитивного для нього.
Валентин Кім пояснив, що спостерігаючи за Путіним на цьому "святі", потрібно звертати увагу не лише, не що і як він робить, а й на те, чого не не робить.
"З точки зору невербаліки дуже важливо зрозуміти, наскільки конгруентна поведінка, тобто наскільки різні аспекти поведінки один з одним співпрацюють, є схожими, тотожними і так далі", – пояснив він.
Так, кремлівська пропаганда намагалася продати своїм глядачам цю подію як тріумфальну та історичну, адже, як вони кажуть, Росія знову "приросла" територіями, а тому потрібно святкувати з салютами, концертами і масовими гуляннями. Однак Путін сам цього не транслював.
За словами психолога, лідер, який поділяє контекст того, що відбувається, мав би:
- випромінювати енергію,
- стояти прямо,
- утримувати зоровий контакт з людьми, з якими спілкується,
- використовувати інтонації, що йдуть на підвищення, та широкі жести,
- скорочувати дистанцію тощо.
"Тут ми бачимо навпаки. Путін більш скукожений, ніж завжди, набагато менше зорового контакту з аудиторією, ще більша відстань до людей. Він поводиться невпевнено і не є ініціатором того чи іншого руху",
– проаналізував Кім.
На думку психолога, справжнім емоційним лідером цього свята, який дійсно радів тому, що відбувається, був "глава" незаконної республіки на тимчасово окупованій території Донеччини Пушилін. Поруч із ним Путін виглядав як бутафорія. Особливо це було помітно, коли вони з четвіркою гауляйтерів українських областей зчепилися руками та скандували: "Росія! Росія!".
Путін взагалі нічого не скандує, він взагалі не оратор, не публічний політик. Для нього такі прояви – це свідчення того, що він має іти на поводу у таких інструментів, щоб завести натовп,
– констатував Кім.
Про що говорить курйоз із ручкою
Хоч увесь влаштований росіянами шабаш був просто сміхотворним, Путін додав ще й зміг добряче осоромитися. Він підписував "укази" кульковою ручкою, але намагався вмокнути її у чорнило – як перо.
Психолог пояснив, що подібні курйози іноді трапляються з політиками, бо вони не можуть постійно перебувати у стані зосередженості та зберігати чітке розуміння того, де вони, що роблять, з ким спілкуються, що потрібно говорити тощо. Про те, що трапився просто кумедний випадок можна було б сказати і про Путіна, якби не ситуація та не папери, які він підписував.
"У цьому випадку, звичайно, що Владімір Владіміровіч перестарався. Мабуть, був в образі, і йому дійсно треба було дати чи якесь перо, чи кресало, щоб він з кувалдою на мармурі вибивав ті слова", – пожартував Кім.
А якщо серйозно, то дії Путіна – це свідчення того, що він був занадто зосереджений на процесі, що почав втрачати контроль за такими дрібничками, як те, чим він підписує свій папірець.
Повний стрім з Валентином Кімом: дивіться відео
Путін панікує
Російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко переконаний, що Путін панікує, бо йому нема чого сказати своєму народові. Він нібито має виступити перед росіянами з черговим зверненням, але довго набирається сміливості і не може дібрати слів.
Російський диктатор, ймовірно, усвідомлює, що опинився у ситуації, коли кожне його слово та рух ще більше занурюють у болото його та всю країну, яку він очолює.