"Вбити Резолюцію" за три засідання: як Росія зазнала поразки на всіх фронтах

16 листопада 2022, 12:03

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН щодо сприяння правовому захисту та відшкодуванню у зв’язку з агресією проти України в перші години ухвалення спровокувала глибокі дискусії. Далі читайте в ексклюзивному блозі для сайту 24 каналу.

Хтось говорить про перемогу, інші – про зраду. Чому документ насправді має куди вагоміше значення?

Радимо Ракетний удар по Польщі: світ опинився на небезпечній розвилці

Методички з Кремля

Ми вже звикли до того, що Лавров, Захарова, Скабєєва та компанія мовчать, мов риби, доки зверху не надійде сценарій про що, де і як можна говорити. Однак методички Кремля проникли за кордон. Тепер ними послуговується група країн-однодумців: Нікарагуа, Еритрея, Білорусь, Шрі-Ланка, КНДР, Куба, ЦАР.

Виступи представників цих держав на позачерговій спеціальній сесії, протягом якої відбулося голосування за Резолюцію, подібні не лише за змістом, але й за лексичними патернами. Окрім того, вони включають традиційне "руське" посилання на вселенську несправедливість, комунізм у стражданнях, західну злочинну змову й короткі екскурси в історію колоніалізму, рабства й пригноблення.

Тези виступу мають на меті поширити такий наратив: у світі існує 30 війн (з промови представника Білорусі), західні держави шкоду так і не компенсували (представники Нікарагуа, Куба), де ви були ці 11 років, коли міжнародна коаліція бомбила Сирію (від авторів "Де ви були 8 років геноциду народу Донбасу"), чим особлива Україна та не перешкоджайте відновленню миру своїми репараціями (представники Еритреї, КНДР).

Народний артист РФ Васілій Нєбєнзя

Головну роль у комедійній драмі "Вбити резолюцію" віддали представнику Росії при Організації Об'єднаних Націй і в Раді безпеки ООН – Васілію Нєбєнзі. Як справжній пророк, він побачив у тексті Резолюції гріхопадіння Заходу та "порочність ініціативи". Майбутній механізм відшкодування Нєбєнзя обізвав актом відкритого пограбування, який намагаються приховати під димовою завісою Генеральної Асамблеї.

Він нагадав, що "нравится – не нравится", але суверенні активи мають священний імунітет: їхнє перепрофілювання на відшкодування шкоди за міжнародні злочини є "незаконною експропріацією". На думку Нєбєнзі, держави Заходу мають "спокутувати власні гріхи", бо інакше країни-однодумці "образяться".

Важливо Кульмінація саміту G20 визначить її подальшу долю

Парад абсурду: чому в аргументах противників Резолюції немає міжнародного права

Представники держав, які висловили критичну думку щодо Резолюції, з-поміж іншого намагалися маніпулювати нормами міжнародного права.

Так, Ґен Шуан (КНР) наполягав, що зобов'язання відшкодувати шкоду не має імперативного характеру, оскільки Статті про відповідальність держав не є обов'язковим договором. Погоджуючись, що нормативна сила Статей може стати предметом дискусії, слід нагадати Китаю: "Сторона, що воює і порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави" (стаття 3 Гаазької конвенції IV про закони і звичаї війни на суходолі).

Гаазька конвенція IV та Гаазьке положення, яке є додатком до неї, не лише визнані обов'язковими самою РФ, але й були створені з ініціативи її попередниці. Принцип належного відшкодування збитків був неодноразово підтверджений міжнародними судовими установами (починаючи з 20-х років ХХ століття) та має звичаєвий характер. Тож будь-які посилання на відсутність в України права на репарації, а в жертв порушень міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та міжнародних злочинів на справедливу компенсацію, є лише проявом короткого розуму та некомпетентності.

Мохан Майтрі Пієріс (Шрі-Ланка) підкреслив, що Резолюція є перевищенням повноважень Генеральної Асамблеї, а відтак – порушенням Статуту ООН. Втім, стаття 14 Статуту передбачає право Генеральної Асамблеї рекомендувати заходи для мирного залагодження будь-якої ситуації, враховуючи ті, що виникають внаслідок порушення положень Статуту (нагадувати, хто порушив принципи міжнародного права, закріплені в статті 2 Статуту, необхідності немає (РФ).

Доктрина, яка є допоміжним джерелом міжнародного права, наполягає – "повоєнні репарації мають на меті гарантувати безпеку як тієї сторони в конфлікті, яка здобула перемогу, так і тієї, що програла” (Гуго Гроцій). Тож знову – російська методичка розбилася об щит міжнародного права.

Не пропустіть Війна має закінчитись програшем Росії, а Путін списаний на смітник історії після трибуналу

Посилання Білорусі та Нікарагуа щодо того, що Україна не є особливою, а репарації мають бути виплачені передусім жертвам колоніалізму, є абсурдними. У міжнародному праві не існує принципу колективного страждання. Права однієї держави-жертви не залежать від реалізації таких самих прав іншими державами, а Україна, логічно, не повинна в обставинах збройного конфлікту та агресії, що тривають, розмірковувати над механізмами для миру в усьому світі.

Найбільш обгрунтованою ідеєю стала теза Мату Джоїні (ПАР) про відсутність розуміння щодо складу механізму та його можливого правового статусу. З одного боку Україна мала на меті запропонувати міжнародній спільноті рамковий документ, який би міг бути доповнений конкретними положеннями, розробленими колективно. З іншого боку такий підхід справедливо не підтримується деякими державами, які прагнуть розуміти, за що конкретно голосують і чи відповідає резолюція взятим ними зобов'язанням.

М'яка Резолюція про жорстку відповідь

Текст ухваленої Резолюції ще не оприлюднений, однак у вільному доступі є її драфт від 7 листопада. На перший погляд документ здається достатньо обережним та м'яким: більшу частину тексту зайняли декларації вірності принципам міжнародного права, посилання на попередні резолюції та рішення, які засуджують агресію РФ проти України.

Водночас два положення мають стратегічне значення. Перше – стосується створення міжнародного механізму для відшкодування збитків, шкоди та втрат внаслідок протиправних діянь РФ в Україні.

Друге – рекомендує створення міжнародного реєстру для реєстрації доказів щодо завданих РФ збитків, шкоди та втрат фізичним і юридичним особам, Україні як державі.

Обидва положення відповідають положенням міжнародного права в контексті права жертви на відшкодування. Окрім того, вони здатні забезпечити право на правду й можуть стати однією з гарантій неповторення агресії у майбутньому. Міжнародні механізми відшкодування не є українським ноу-хау, а репарації сплачувалися відповідальною державою впродовж історії.

Варто прочитати Російські пропагандисти вже передбачили наступний "армагеддон" для окупантів після Херсона

Значення Резолюції

Попри те, що документ підтримали 94 країни (проти 14, ще 73 утримались), він матиме вагомий вплив на процеси відшкодування шкоди.

По-перше, в умовах відсутності загальнообов'язкового міжнародного договору щодо імунітету державної власності підтримка 94 країн сприятиме конфіскації та перепрофілюванню заморожених активів РФ на відшкодування завданої шкоди (саме цього так боїться Нєбєнзя та Росія в цілому).
По-друге, документ посилив голос Генеральної Асамблеї і продемонстрував РФ, що в ООН ще залишається місце, де одна держава не може блокувати всі процеси.
По-третє, у Резолюції вкотре закріплено, що РФ є державою-агресоркою, а також зобов'язана дотримуватися міжнародного права, зокрема, й рішень Міжнародного суду ООН.