Революційний Єреван: влада нова, система залишиться путінською?

Про події у Вірменії і як це може змінити ситуацію в державі і регіоні – в матеріалі сайту "24".

Єреванський Путін

Протести в Єревані розпочалися 13 квітня. Молодь виступила проти призначення колишнього президента країни Сержа Саргсяна прем'єр-міністром після завершення парламентських виборів. Як зазначає політолог Валерій Димов, лідер Республіканської партії Серж Саргсян при владі багато років і вів путінську політику. Був то президентом, то прем’єром. Через те, що не можна бути двічі президентом, змінював конституцію і закони під себе, аби продовжити правління.

Читайте також: Хто такий Серж Саргсян: що треба знати про екс-президента, який став екс-прем'єром

Вперше Саргсян став прем’єром у 2007 році. І потім лише змінював прем’єрське крісло на президентське. Така відверта політична корупція і узурпація влади і спричинила до акцій протесту, які очолив парламентарій Нікол Пашинян.

Саргсян спробував застосувати силу до учасників акцій. Зокрема, 22 квітня правоохоронці затримали близько 200 осіб, в тому числі і самого Пашиняна.

23 квітня до протестувальників приєдналася група військових – близько 200-300 осіб. Цього ж дня Пашиняна звільнили з-під арешту, а президент Вірменії Армен Саркісян підписав указ про відставку уряду країни. 25 квітня до акцій протесту приєднався виконуючий обов'язки міністра у справах спорту та молоді Вірменії Грачья Ростомян, який подав у відставку.

Читайте також: Які шанси в лідера опозиції Ніколи Пашиняна очолити уряд Вірменії

Вже екс-прем'єр Вірменії Саргсян, як і Путін, змінював посади глави уряду на президента

26 квітня троє членів вірменського уряду подали у відставку на тлі продовження вуличних протестів: глава міністерства освіти і науки Левон Мкртчян, в. о. міністрів охорони природи і територіального управління й розвитку Арцвік Мінасян і Давид Локян.

До проведення дострокових парламентських виборів, які, з великою імовірністю відбудуться, Нікол Пашинян хоче очолити тимчасовий уряд.

Перезавантаження Вірменії не буде

На переконання експертів, перебільшувати масштаб змін у Вірменії не треба. Там відбулася зміна влади, і цей процес ще продовжується. За словами директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, Вірменію, швидше за все, очікують позачергові вибори парламенту. В той же час Вірменія, про що заявив сам Пашинян, не збирається виходити ні з митого союзу з Росією, ні з промосковської Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Читайте також: Влада у Вірменії зміниться, але пропутінський екс-прем’єр збереже вплив, – експерт

Політичний і безпековий вектор Вірменії залишається той самий, що й при екс-прем’єрі Саргсяні. Це обумовлено тим, що Вірменія перебуває не в дружньому оточенні. По суті, має фактичні військові дії з Азербайджаном, відсутність дипломатичних стосунків з Туреччиною. І складні відносини з Іраном і Грузією. Тому єдиним позарегіональним союзником, на який спирається Вірменія, і який дозволяє утримувати безпековий баланс, – Росія,
– зауважує Віталій Кулик.

За словами Валерія Димова, протести у Вірменії мають ознаки революції, але це не революція троянд у Грузії чи Революція Гідності в Україні. Вірменія не перезавантажиться повністю. Як зазначає політолог, Пашинян зустрівся з послом РФ у Вірменії Іваном Волинкіним і запевнив, що в учасників акції протесту немає жодних геополітичних мотивів і антиросійських настроїв. Вони просто хочуть оновлення Вірменії.

Учасники протестів хочуть змін системи, але не проти Росії

На переконання політолога, хоча Саргсян ніби легко відійшов від влади після переговорів з лідером опозиції Ніколом Пашиняном, він залишиться на політичній арені у Вірменії. На думку Димова, хоча й формується інша коаліція, і Пашинян може очолити уряд, все одно складно побудувати щось на кшталт нового устрою. Такий, щоби відповідав очікуванням молодих людей, які вийшли з протестами за зміни і своє бачення Вірменії – в європейському і демократичному колі країн.

Вірменія геополітично затиснута між Туреччиною і Азербайджаном, з якими є історичні конфлікти, а з Баку – заморожений конфлікт через Нагірний Карабах. Тому Вірменії дуже складно відбутися як потужній суб’єктній країні. І як гравцю в міжнародних розкладах. Пашинян, швидше за все, стане прем’єром і вийде на позачергові парламентські вибори. Не виключено, що отримає потужну фракцію. Але це тільки початок процесів у Вірменії,
– вважає Валерій Димов.

Росія збереже протекторат або буде ще одне Придністров’я

У Росії, зазначають фахівці, є дуже потужний чинник впливу на владу Вірменії – Нагірний Карабах, заморожений регіональний конфлікт з Азербайджаном. Тому Москва поки не втручається у внутрішньополітичний конфлікт у Вірменії. За словами Кулика, військова присутність РФ у Вірменії (в адміністративному центрі Ґюмрі – "24") з точки зору геополітичного балансу вигідна Єревану. Тому, поки у Вірменії немає іншого союзника, який би гарантував їй безпеку, Єреван робитиме ставку на Москву, хто б не перебував там при владі.

"Кремль не втручається, оскільки впевнений, що все під контролем. І Саргсян пішов з посади прем’єра не тому, що побачив людей на вулицях, а домовленості з опозицією зайшли в глухий кут. А тому, що Росія натякнула, що не підтримуватиме силовий розгін акцій протесту. Росія навіть зіграла на користь опозиції", – говорить Кулик.

Пашинян (праворуч) багато років бореться із Саргсяном, але збереже кремлівський вектор?

Валерій Димов також погоджується, що Москва не втручається, оскільки Єреван не змінює проросійський вектор. Але Кремль дуже незадоволений. Тому що Нікол Пашинян, якщо отримає карт-бланш після виборів, може перезавантажити стосунки з Азербайджаном і вирішити проблему Нагірного Карабаху без Росії. Але в такому випадку Кремль може штучно створити ескалацію в Нагірному Карабасі і примусити сісти за стіл переговорів Саргсяна і Пашиняна.

Якщо Пашинян отримає пост прем’єра і більшість в парламенті, то міг би піти на переговори з Азербайджаном за посередництва ЄС і без Росії і перезавантажити стосунки з Баку. Але хто примусить Росію прибрати свою військову базу з Ґюмрі? Кремль у такому випадку просто створить з Ґюмрі чергове Придністров’я,
– вважає Валерій Димов.

Віталій Кулик додає: новому керівництву Вірменії доведеться тонко балансувати і шукати нові можливості заміщення Росії, яка контролює левову частку держави, на когось іншого, щоб мати безпекову страховку від можливих втручань і початку війни з Азербайджаном і стримування Туреччини. Але, який би не порушував союзницькі та стратегічні відносини з РФ.

Водночас, для США, розповідає експерт, важливо посилити свій вплив у Вірменії, щоб нове керівництво не відкидало будь-яких пропозицій про партнерство, не згортало програм, які здійснює Вашингтон у регіоні. Зрозуміло, США зацікавлені в поступовому відторгненні Єревану від російського військово-політичного блоку. Але це далека перспектива. Гра в довгу.

"Наразі нових союзників, крім Росії, у Вірменії немає. Це означає певні проблеми для самого існування держави, оскільки консервує стару пострадянську систему, залежність від Росії, присутність Вірменії в "русском мірє", незважаючи на те, що вона не слов’янська держава. Але Вірменія користується культурним і інформаційним продуктом РФ. Росія не піде з регіону, хто б там не був при владі, Москва залишається гравцем. Питання в тому, наскільки Москва контролюватиме майбутню архітектуру влади у Вірменії", – зазначає Кулик.

Читайте також: Експерт розповів, коли Росія "введе війська" у Вірменію