"Режим тиші": зрозуміло про причини і можливості врегулювання конфлікту

Росії загрожує криза через санкції

У другому півріччі 2016 року в переговорах по врегулюванню військового конфлікту на Донбасі не зафіксовано жодного прогресу. Навпаки. Росія йде на подальшу ескалацію, влаштовуючи військові навчання недалеко від кордонів з Україною. Лідери терористичних "республік" звичайно, за вказівкою Москви, погрожують проведенням власних виборів, якщо Київ не ухвалить відповідного закону про вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). Повністю, по суті – за ініціативою Росії, призупинений обмін полоненими, щоб змусити Україну піти на поступки.

Кілька тижнів тому Росія спровокувала так званий скандал з українськими "диверсантами" в Криму, після чого заявила, що немає сенсу в проведенні переговорів у Нормандському форматі, який планувався "на полях" саміту G20, що пройшов в китайському місті Ханчжоу 4-5 вересня. Хоча окремі двосторонні зустрічі Путіна з Бараком Обамою, Ангелою Меркель і Франуса Олландом на саміті, де обговорювалися питання Сирії і України, все ж відбулися.

З іншого боку, напередодні саміту контактна група в Мінську домовилася про "режим тиші" в зоні АТО 1 вересня у зв’язку з початком навчального року. Крім того, сторони дійшли згоди про його продовження. Хоча обстріли продовжуються – за минулу добу з боку проросійських бойовиків таких було більше 20-ти. Але, як повідомляє прес-центр, обстановка в районі проведення АТО характеризується дотриманням "режиму тиші" за виключенням поодиноких збройних провокацій з боку противника.

Чому після ескалації військового конфлікту, який тривав весь серпень, терористи припинили обстріли? Тим більше, якщо врахувати той факт, що після кримської "диверсії" Москва буквально загрожувала військовим вторгненням в Україну? Можливо, це пов’язано з тим, що напередодні саміту G20 Путін вирішив покращити власні переговорні позиції. За словами директора аналітичного центру "Політика" Миколи Давидюка, Кремль хоче вийти з сирійського і українського конфліктів, щоб зняти частину санкцій.

Путін рік тому вже демонстрував із себе "миротворця"

Зараз у Росії великий дефіцит держбюджету. За прогнозами економістів, 2019 рік може стати найгіршим для неї за останні 20 років. Тому Москві треба зараз робити певні кроки, щоб можна було зняти санкції і заробити гроші,
– зазначає він.

До речі, схожа ситуація була рік тому, коли після чергового напруження на Донбасі в серпні 2015-го були досягнуті домовленості про перемир’я на вересень-жовтень. Тоді Путін збирався їхати на Генасамблею ООН, щоб продемонструвати із себе самого найбільшого "миротворця", звинувативши в усьому українську владу.

Мінськ можуть замінити іншим форматом

На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, на жаль, немає підстав говорити про встановлення миру на Донбасі. Важливим завданням для України є хоча б перемир’я, припинення вогню і режим тиші. За його словами, збройний конфлікт на сході України продовжуватиметься, оскільки Росія не хоче йти на компроміс щодо врегулювання ситуації. Зокрема, Україна хоче спочатку припинення вогню, а потім проведення політичного врегулювання.

Росія хоче, щоб ми взяли до себе дві сепаратистські квазіреспубліки і фактично їх узаконили. Для нас це категорично неприйнятно. Ми готові взяти території, де будуть проведені місцеві вибори, і в цих рамках будуть демонтовані так звані "ДНР" і "ЛНР". Але це треба прописати в Мінських угодах, де квазіреспубліки не згадуються,
– зазначає Володимир Фесенко.

Одна з проблем, зауважує експерт, у різному тлумаченні Мінських угод. Тому потрібна Дорожня карта, яку запропонував наразі офіційний Київ.

В той же час, конкретики щодо двосторонніх переговорів західних лідерів з Путіним під час саміту G20 немає. Французькі ЗМІ повідомили, що зустріч президента Франції Франсуа Олланда та Путіна була невдалою. Глави держав не змогли домовитися про будь-який компроміс щодо України. Але, пишуть журналісти, єдиний позитивний момент – обидва лідери погодились, що дискусії по українській справі повинні відбуватися в рамках Нормандського формату. Тобто за участю Росії, України, Німеччини і Франції.

Сам Олланд на свої сторінці Facebook повідомив, що він висловився за продовження Мінського процесу і врегулювання пунктів, що блокують процес.

Зі свого боку міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив про підготовку за участі ОБСЄ нового документа, спрямованого на підтримку хиткого перемир'я на Донбасі.

Ми працюємо над новими правилами для збереження перемир'я. Зараз ми зайняті підготовкою, що дозволить незабаром знову провести зустріч на рівні міністрів,
– зазначив Штайнмаєр.

Як вважає Микола Давидюк, країни, які ведуть переговори по врегулюванню ситуації в Україні, дійсно можуть вийти на новий формат.

Вже всім зрозуміло, що Мінськ не демонструє потрібної динаміки. Але Мінські угоди можуть лягти в основу нового формату, хоча він може бути дещо зміненим,
– говорить він.

Але, підкреслює політолог, хоча Путін і зацікавлений у пом’якшенні санкцій, він все одно буде жорстко проводити вигідну йому політику і затягувати час. Адже незабаром вибори президента США. А через рік-два в Європі, зокрема, в Німеччині і Франції також пройдуть вибори. Російський президент розраховує, що в результаті отримає за столом переговорів більш лояльних до себе політиків.

Кремль чекає, коли в США, Німеччині та Франції зміняться лідери

Зрозуміло, що відносне перемир’я триватиме недовго. Росія певний період демонструватиме Заходу бажання продовжувати переговори в Нормандському чи іншому форматі. Питання в тому, чи будь-який новий формат не призведе до ситуації, коли Україну будуть "примушувати до миру". Як тільки Кремль побачить, що санкції не знімуть, а вибори на Донбасі не проводять за його правилами, знову почне бряцати зброєю. Тим більше, що у Росії вистачить запасу, аби дотягнути до моменту зміни нинішніх західних лідерів. Тому США і Європі краще задуматися над тим, як запобігти збільшенню впливу Путіна на Україну і світ у цілому, а не продовжувати танцювати під дудку Кремля.

Як розвиватиметься ситуація по врегулюванню конфлікту на Сході України? Думка експертів

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

Сьогодні, на жаль, немає підстав говорити про встановлення миру на Донбасі. Важливим завданням для України є хоча б перемир’я, припинення вогню і режим тиші. 26 серпня контактна група в Мінську домовилася про встановлення режиму тиші лише на один день – 1 вересня. Пізніше домовилися спробувати продовжити це перемир’я. Тому, якщо вдасться втримати хоча б на тиждень, а потім довше, це вже буде певний прогрес. Але, як свідчить досвід, на жаль, все це тимчасово.

Збройний конфлікт на сході України продовжуватиметься, оскільки Росія не хоче йти на компроміс щодо врегулювання ситуації. Зокрема, Україна хоче спочатку припинення вогню, а потім проведення політичного врегулювання. При цьому, зауважує Володимир Фесенко, закон про особливий порядок місцевого самоврядування ухвалений. Але Росія його не визнає.

В той же час реальні домовленості про амністію бойовиків і вибори в ОРДЛО будуть досягнуті лише тоді, коли на окупованих територіях буде більш-менш стале перемир’я. Неофіційно дипломатичні джерела стверджують: якщо протягом двох-трьох місяців буде стабільне і буде припинення вогню на Донбасі, тоді може постати питання про політичну модель врегулювання ситуації.

В цьому році не варто очікувати на проведення виборів на Донбасі, оскільки немає жодних передумов для компромісу з цього питання. А Росія не йде на поступки.

Дорожня карта щодо виконання положень Мінських угод дуже потрібна. Адже така карта дасть можливість прописати, в якій послідовності і як саме будуть виконуватися пункти Мінських угод. Україна періодично вкидає нові ідеї, щоб розблокувати переговорний процес. Ми пропонували поліцейську місію ОБСЄ на Донбасі, зараз – Дорожню карту. Президент Петро Порошенко також запропонував провести переговори в Будапештському форматі.

Прямі переговори між Україною і Росією були актуальні раніше, а зараз для досягнення компромісу потрібні посередники. Чому виник Нормандський формат? Не через примхи Порошенка чи Путіна. Європа проявила ініціативу. В Брюсселі зрозуміли, що напряму Київ і Москва не домовляться, оскільки знаходяться в такому жорсткому політичному і психологічному конфлікті, не кажучи про військовий, що самі не можуть знайти компроміс. Потрібен посередник. Тому виник і Мінський формат, де посередник ОБСЄ, і Нормандський, де посередники – Німеччина і Франція (за дорученням ЄС). Плюс США.

При цьому від Мінських угод ніхто не відходився. Проблема в тлумаченні їх пунктів. Зокрема, Росія часто говорить про особливий статус окупованих територій. Росія хоче, щоб ми взяли до себе дві сепаратистські квазіреспубліки і фактично їх узаконили. Для нас це категорично неприйнятно. Ми готові взяти території, де будуть проведені місцеві вибори, і в цих рамках будуть демонтовані так звані "ДНР" і "ЛНР". Але це треба прописати в Мінських угодах, де квазіреспубліки не згадуються. Там немає механізму демонтажу цих республік. Тому і потрібна Дорожня карта.

Микола Давидюк, директор аналітичного центру "Політика"

Швидше за все, країни, які ведуть переговори по врегулюванню ситуації в Україні, вийдуть на новий формат. Вже всім зрозуміло, що Мінськ не демонструє потрібної динаміки. Але Мінські угоди можуть лягти в основу нового формату, хоча він може бути дещо зміненим.

Наразі недостатньо інформації, щоб зробити висновки, до чого дійшли лідери західних країн – Барак Обама, Ангела Меркель і Франуса Олланд під час двосторонніх зустрічей із Путіним під час саміту G20. Але сьогодні всі намагаються знайти якесь спільне рішення по врегулюванню ситуації на Донбасі.

Раніше експерти і ЗМІ писали, що зустріч західних лідерів на саміті G20 з Путіним для обговорення України без нашої участі – поразка. Це неправильно. Європейські лідери і США не організовували спеціальні зустрічі без України. G20 – один з майданчиків, де вони зустрічаються стабільно. І якщо на цих зустрічах обговорюють Україну, це не є якоюсь поразкою. Захід використовує будь-яку можливість, щоб знайти мирні спільні рішення для врегулювання кризи і припинення російської агресії проти України.

Щодо нового формату переговорів, то Росія сама зацікавлена в тому, щоб вийти з конфлікту на Донбасі і частково в Сирії. Але Москва нічого не говорить про Крим. Про Крим зараз взагалі ніхто не говорить. Тому це теж не буде універсальним рішенням.

Але треба бути відвертими. Всі чекають президентських виборів у США. Зрозуміло, що Обама хотів би вирішити позитивно два питання – Сирії і України – і спокійно покинути посаду президента. Але, вочевидь, Путін сподівається на перемогу Дональда Трампа і своє посилення в переговорах по Україні.

Кремль хоче вийти з цих конфліктів, щоб зняти частину санкцій. Зараз у Росії великий дефіцит держбюджету. За прогнозами економістів, 2019 рік може стати найгіршим для неї за останні 20 років. Тому Москві треба зараз робити певні кроки, щоб можна було зняти санкції і заробити гроші.

Крім того, зауважує експерт,у Росії йде парламентська виборча кампанія і потрібно показувати якусь динаміку подій. Тому Путін може із себе ліпити образ миротворця у вирішенні конфлікту на Донбасі, стане говорити, що нібито долучався до його вирішення.

Путін, з однієї сторони, начебто бере учать у переговорах, з іншої – жорстко виторговує свої преференції. Але він насправді тягне час. Адже через рік-два в Європі, зокрема в Німеччині і Франції, пройдуть вибори. Російський президент розраховує, що в результаті отримає за столом переговорів більш лояльних до себе політиків.

Путін зараз намагається, так би мовити, награти собі нових партнерів, вигідних йому на майбутніх переговорах. Але це його плани, і не факт, що вони збудуться. Тому він спеціально затягує час, щоб за столом переговорів отримати більш лояльних американського і європейських лідерів. Наразі Путін може піти на якісь поступки, якщо вдасться зняти санкції. Хоча він теж розуміє, що при такому складі переговорної групи йому не пробачать Крим і війну на Донбасі.

Читайте також: Саміт G20: зрозуміло про зустріч світових лідерів і наслідки для України