Операція "ліквідація": як росіяни здійснили масові вбивства шахтарів на Донбасі

Як росіяни використовували робітничі рухи

Саме за таким сценарієм на тимчасово окуповані території Луганської та Донецької областей приїжджали представники профспілок лівого спрямування з інших країн. Також візити здійснювали депутати від лівих політичних партій інших країн.

Читайте також Путін та Лукашенко знову вийшли дуетом: на цей раз – пісня про Польщу

Диктатор Кремля Путін в одному зі своїх звернень казав: "На Донбасі воюють трактористи та шахтарі, які взяли до рук зброю". У 2014 році на окупованій Росії території Донбасу залишилися десятки шахт, заводів та комбінатів, які загалом могли становити понад 200 тисяч працівників з урахуванням підприємств металургійної промисловості та вугільної промисловості.

На окупованих територіях Луганської та Донецької областей під контролем окупантів залишилося 96 вугільних шахт, на яких у середньому працювало від 1 до 1,5 тисячі осіб, тобто загалом понад 100 тисяч.

Далі підприємства металургійного комплексу – Алчевський металургійний комбінат, Донецький металургійний комбінат, Єнакіївський металургійний завод, Лутугинський завод прокатних валків, Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат, Алчевський завод металів та сплавів тощо.

Відповідно, маючи такий потенціал у робітничому русі на окупованих територіях України, політтехнологи Росії спробували його використати. Федерація профспілок так званої "ЛНР" навіть набула асоційованого членства у "Всесвітній федерації профспілок" – організації до якої входять профспілки лівого спрямування.

Отримані партнерські зв'язки з профспілками політичними організаціями лівого спрямування, політтехнологи Кремля використовували як політичні трибуни для дискредитації української влади. Надалі політтехнологи Кремля намагалися переформатувати робітничий рух на окупованих територіях Луганської та Донецької областей у рух антиглобалістів і навіть провели конференцію за участі іноземних діячів лівого руху, та цьому проєкту активно завадила пандемія. Однак у 2020 році в Донецьку відбувся антиглобалістський онлайн-захід під назвою "Діалог народів".

Список спікерів онлайн-конференції "Діалог народів":

1. Алєксандр Іонов – Антиглобалістський рух Росії;
2. Олексій Муратов – громадський рух "Донецька республіка";
3. Діармуїд Мак Дабглерс – "Республіка Шинн Фейн";
4. Сара Флаундерс – "Міжнародний центр дій";
5. Джо Ломбардо – UNAC;
6. Френк Джеймс Джонсон – UNAC;
7. Луї Марінеллі – "Так, Каліфорнія";
8. Джейсон Шон Річард – "Так, Каліфорнія";
9. Грег Баттерфілд – "Боротьба Валучі";
10. Омалі Ешитела – "Ухуру";
11. Джессі Невел – "Ухуру";
12. Йохан Бакман – доцент Гельсінського університету;
13. Кевін Зіз – Народний опір;
14. Лувезі Кіншаса – Африканський соціалістичний інтернаціонал;
15. Хамзе Мохамуд Хассан – "Сомаліленд";
16. Альфред Рубікс – депутат Європарламенту (2009 – 2014);
17. Євген Константинов – "Громадянська згода";
18. Мохаммед Мухтар – Демократична партія Лівану;
19. Тобіас Насе – Антиімперіалістичний центр.

Однак проєкти робітничого руху на окупованих територіях Луганської та Донецької областей не мали нічого спільного із захистом прав та інтересів робітників. Політтехнологи Кремля просто використали робітничий рух та профспілки для гібридної війни проти українського уряду.

Цікаво Польща під прицілом Кремля: Росія підвищила ставки, щоб не зазнати тотальної поразки

Шахти закрили, протести розігнали

Соціально-економічне становище шахтарів одразу погіршилося. Зарплату окупанти виплачували робітникам лише частиною від реалізації видобутого вугілля. Водночас Україна виплачувала дотації з державного бюджету збитковим вугільним підприємствам, щоб у районах розташування шахт не було соціального вибуху.

Станом на січень 2014 року середня зарплата на шахтах у Луганській та Донецькій областях становила 12 – 14 тисяч гривень (курс долара тоді становив від 8,7 до 10,4 гривні за 1 долар). Окупанти ж не виплачували таку заробітну плату шахтарям і практично одразу почали ліквідувати збиткові шахти.

Весною 2020 року Кремль вирішив провести реорганізацію вугільних підприємств на окупованих територіях України. Тоді було ліквідовано 45 вугільних шахт на окупованих Луганській та Донецькій областях.

У багатьох містах окупованих територій були протести. У Зоринську Перевальського району Луганської області місцеві жителі протестували проти закриття єдиного містоформувального підприємства шахти "Ніканор-Нова", такі ж протести були проти закриття шахти "Білоріченська".

Важливо Росіяни "промацали" найефективніший тип ударів по об'єктах енергетики взимку

На шахті "Антрацит" на Луганщині понад 100 гірників оголосили підземний протест і не підіймалися на поверхню, а місцеві жителі почали збиратися біля будівлі адміністрації для протесту. Тоді було затримано 34 протестувальники серед гірників. Однак спочатку заарештували їхніх дружин. "Народна міліція" квазіреспубліки ввела окремий контингент у селище Дубівське на шахту "Комсомольську" для придушення протесту шахтарів.

За кілька місяців опір робітників на окупованих територіях був повністю придушений, а більшість шахт закрили. Станом на 2021 рік на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей 96 шах працювали лише 34.

Станом на 2023 рік, після проголошення Росією анексії тимчасово окупованих територій України, в Кремлі вирішили закрити збиткові шахти, а ті, які можуть давати прибуток, віддати приватному інвестору. Однак фактично окупаційні адміністрації закривають всі шахти, а ті, які є перспективними, відновлять роботу у разі знаходження інвестицій. Однак таких шахт на окупованому Донбасі залишилося лише 17 (за заявами самих окупантів).

Ось так, фактично було ліквідовано вугільну промисловість Донбасу, яка до окупації 2014 року могла видобувати від 50 до 100 мільйонів тонн на рік.

Масове вбивство шахтарів окупантами

Під час окупації 2014 року, на вугільних підприємствах окупованих Луганської та Донецької областей погіршилася техніка безпеки. Це призводило до підвищення кількісних показників виробничого травматизму та смертей шахтарів.

За період з 2015 по 2020 роки на вугільних шахтах окупованих територій Луганської та Донецької областей травми отримали 4100 осіб. За цей період зафіксовано 348 смертей гірників на виробництві.

Недбалість окупантів на виробництві призвела до того, що гірники почали гинути на невеликих вугільних підприємствах, таких як "Схід-Карбон", де загинуло відразу 17 гірників. У 2021 році на шахті "Червоний партизан" у Луганській області через обрив каната транспортної кліті загинуло 9 гірників і 19 зазнали поранення.

З липня 2021 року шахтарів та працівників металургійної галузі, а також залізничників у примусовому порядку змушують проходити збори резервістів за програмою БАРС (бойовий армійський резервний склад). За 2021 рік робітників на ці збори зганяли 5 чи 6 разів. У всіх випадках працівники "народної міліції" приїжджали на шахти та під конвоєм зганяли робітників в автобуси та відвозили на полігони.

Наразі, коли йде повномасштабна військова агресія Росії проти України вже майже півтора року, зрозуміло, що таким чином окупанти відпрацьовували прийоми примусової мобілізації шахтарів.

У перші дні повномасштабної агресії Росії проти України на окупованих територіях Луганської та Донецької областей було проведено мобілізаційний терор. Наразі відомо, що окупаційні адміністрації квазіреспублік Донбасу примусово мобілізували кожного другого шахтаря та робітника. Мобілізаційні завдання для окупованих населених пунктів були дуже великі, тому, щоб зберегти свої посади, окупанти почали примусово мобілізувати тих, кого у 2021 році відправляли на збори резервістів.

Рекомендуємо Україна вийшла на новий рубіж, далі – великі зміни

Зараз можна знайти критику окремих діячів на окупованих територій, які засуджують примусову мобілізацію робітників. Адже робітники були мобілізовані з метою формування передових загонів, які служили живим щитом, закриваючи підрозділи регулярної армії Росії. Інші загони мобілізованих шахтарів відправляли на мінні поля, щоб у такий спосіб провести розмінування.

З огляду на викладені факти можна стверджувати, що на тимчасово окупованих територіях України відбулося умисне та планове знищення промислового потенціалу окупованих територій та робітничого класу. Цей факт не можна ігнорувати, необхідно досягти того, щоб світові профспілкові центри закликали до відповіді Росії за її дії щодо робітників на окупованих територіях України.

Такі дії можуть викликати розкол і в загальносвітовому політичному русі щодо підтримки Росії, яка багато років вважалася одним із головних центрів підтримки світового робітничого руху.

Я вирішив про це написати тому, що, на жаль, профспілковий рух України подібних питань не порушує. А Кремль, своєю чергою, активізував протестну діяльність через вкрай ліві та вкрай праві організації у світі, спрямовані на вплив цих організацій на уряди своїх країн, щоб вони припинили надавати Україні підтримку у військовій агресії Росії.