Турция "показала зубы" России: важные выводы для Украины

Туреччина втягнута у цей конфлікт уже 9 років і підтримує воєнізовані групи всередині Сирії. Тобто практично те, що Росія робить в Україні. Тому є кілька причин.

Обратите внимание Популярный среди террористов: чем опасен российский Telegram

Маючи настільки великий шмат спільного суходільного кордону з настільки непростим сусідом, вона, звичайно, хоче як максимум вирішити там свої питання. Наприклад, курдське. А як максимум – отримати можливість регулювати кількість проблем (це я про біженців).

Смотрите полный выпуск видеоблога "Хроники необъявленной войны" Виталия Дейнеги:

Курдське питання

Почнемо з курдів. Це – найбільший у світі народ без країни, він довго намагається її здобути. Ну а якщо не країну, то хоча б автономію в межах іншої. З хороших новин для курдів можна навести їх кількість і те, що їх підтримував один з найпотужніших гравців – тобто американці.

Що відомо про курдів? Вони проживають переважно на територіях Туреччини, Ірану, Іраку, та Сирії. В інших країнах світу присутня чимала курдська діаспора. Їх загальна чисельність – приблизно 40 мільйонів осіб. Курди піддаються різним видам етнічної дискримінації майже всюди, де вони історично розселені. До прикладу, турецька влада не визнає існування курдської мови та забороняє її публічне вживання. Після завершення Першої світової війни її переможці обіцяли курдам створення їхньої власної держави. Однак угода, яка це передбачала, так і не набрала чинності й була анульована.

З поганих – те, що вони розкидані по країнах регіону і жодна з них не хоче дозволити їм отримати цю державність. А також те, що американці їх не так давно зрадили і залишили на поталу туркам з росіянами.

Трамп пояснив, чому США не захищатиме курдів: дивіться відео

Для турків курдське питання важливе, адже у них є прикордонні регіони, населені курдами, яких вони не визнають навіть окремим етносом. Їх вважають "гірськими турками" і дуже не хочуть, щоб їм захотілося відколотись і будувати державу разом з сирійськими та іншими курдами.

Біженці – інструмент шантажу

Туреччина отримує гроші від ЄС за те, щоб не пускати біженців до кордонів Греції – мільярди доларів за розв'язання цієї проблеми. Воно було доволі ефективним, аж поки Туреччина не вирішила, що це також доволі ефективний інструмент шантажу і не почала його використовувати.

Вона це робила, говорячи, що ЄС не виконує своїх зобов'язань. Зокрема щодо полегшення візових вимог для турків і взагалі щодо прискорення шляху Туреччини до союзу. ЄС зі свого боку не просить Туреччину визнати Кіпр грецьким і засуджує тиск на ЗМІ та інші прояви тоталітаризму.

Домовитись не можуть – у хід пішов шантаж. У будь-якому разі Туреччина не хоче більшої кількості біженців. Їх там і так уже понад 4 мільйони і це найбільша кількість серед країн світу. Щоб їх не ставало більше на її території, для Туреччини важливо контролювати чужу.

Тому щоб вирішити ці та ряд інших завдань, турки втягнулися і продовжують втягуватися у сирійський конфлікт. Як бачите, вони там не виглядають "хорошими хлопцями". Ба більше, в міжнародній політиці таких взагалі не існує. Тут є інтереси і різні ступені цинізму.

Загострення у Сирії

Мені особисто дуже шкода курдів, але коли Туреччина почала знищувати росіян, я почав співчувати уже їй. Після турецької військової операції "Джерело миру", яка відбулася восени 2019 року, Путін з Ердоганом дійшли до угоди про створення зони безпеки і спільне її патрулювання.

Володимир Путін та Реджеп Ердоган / Фото AFP

Тобто Туреччина отримала можливість контролювати частину Сирії. Але кілька тижнів тому щось пішло дуже не так. 27 лютого 2020 року в сирійській провінції Ідліб російсько-сирійські війська нанесли удар по турецьких. Туреччина отримала рекордні одномоментні втрати за багато років.

За офіційними даними, вони становили понад 30 військових, неофіційні дані кажуть про цифри, що доходять до 100. Цинізм операції полігав у тому, що вона пройшла у кілька заходів, останнім з яких було фактично добивання.

Коли було знищено будівлі, в яких ховалися уцілілі після перших атак турки, Росія тут же заперечила свою відповідальність і сказала, що Туреччина винна сама – бо не попередила, що там були її війська. Але на всякий одразу послала у Середземне море кілька військових кораблів.

Туреччина сказала "гаразд" і фактично оголосила війну сирійському режиму, але російські кораблі через Босфор пропустила. В Туреччині зразу включилась пропаганда. При чому, правильна пропананда, яка потрібна, щоб затулити пельки усім російским фейковим інформагенствам.

Що варто знати про ситуацію у Сирії / Інфографіка 24 каналу

Похорони полеглих транслювались по телебаченню, а в мечетях молилися за перемогу. Це вкотре показує, наскільки державі важливо мати вплив на церкву в такі моменти. Щодо згаданих фейкових російських ЗМІ, то вони теж отримали. Журналістів одного з них тимчасово арештували.

Далі почалась "дискотека". Я скоро втомлюся повторювати, що російська армія технічно відстала, корумпована і погано тренована порівняно з арміями розвинутих країн. Тому вона себе може гарно показувати лише у протистояннях зі значно слабшими за себе.

Наприклад, з сирійськими повстанцями, які мають значно менше і слабше озброєння. Навіть стикнувшись з ще більше технологічно відсталою українською армією зразка 2014 року, вона одразу забуксувала.

Интересно Смена власти в России: почему Путин внезапно начал действовать

А Туреччина має військовий бюджет у понад 20 мільярдів доларів, сухопутний кордон з зоною конфліку і є членом НАТО. Турки вирішили нести мінімум додаткових втрат, показавши, що можуть воювати навіть без застосування значного сухопутного компоненту.

Вони пустили у хід ударні та розвідувальні безпілотники, щоб російські засоби протиповітряної оборони їм не заважали – турки подавили їх засобами радіоелектронної боротьби. Після чого чергою хірургічних ударів перетворили типу надсучасні російські комплекси панцир на металобрухт.

Війська Туреччини ліквідували російську систему "Панцир-С1" / Фото: Твіттер @clashreport

І запанувавши в небі, почали займатися справжньою воєнною русофобією. Ну а щоб Європа висловлювала менше стурбованості і діяла більш рішуче, турки відправили до її кордонів тисячі біженців.

Важливо! 1 березня влада Туреччини заявила, що з 28 лютого – дня відкриття кордону з ЄС – прикордонники пропустили понад 76 тисяч мігрантів. У Греції дані про масовий перетин кордону заперечують.

У перші ж дні Туреччина не тільки знищила засоби протиповітряної оборони. Вона розвалила десятки одиниць техніки (здебільшого, танків) та поранила і знищила понад 2000 бійців режиму Асада, яких росіяни екіпірували, навчали, та серед яких були присутні.

Це спричинило нові хвилі біженців. Після 36 тисяч яких Греція відкликала своє заперечення на повітряну підтримку НАТО у Ідлібі. І навіть відомий товариш Путіна у Європі Макрон почав закликати до припинення вогню.

Потім Туреччина підключила кібервійська, зламала піддомен Міноборони Росії, підтягнула ботів у місця скупчення росіян в інтернеті та масово позламувала антитурецьких активістів у твіттері. Що про це казали російські ЗМІ? Не повірите – вони навіть не брехали, а просто нічого не казали.

Вони були настільки розгублені та приголомшені, що навіть підсумковий випуск новин за тиждень, який веде російський пропагандист Кисельов, про це промовчав. Зі смішного був лише один заголовок у росіян про те, що Путін взяв надзвичайно загрозливу паузу.

Але її висміяли одразу, що Путін просто засунув язика туди, куди його послав Ердоган. Росія та її союзники зазнали втрат, які можна порівнювати хіба що з Іловайськом, помноженим десь на 5 у війні, в якій вони нібито майже перемогли.

Що відомо про трагедію в Іловайську? Криваві бої за Іловайськ розпочались 10 серпня 2014 року; 28 серпня українські військові потрапили в оточення, так і не змігши взяти місто під свій контроль; 29 серпня українським бійцям начебто вдалося домовитися з проросійськими бойовиками про "зелений коридор" для виведення учасників АТО і техніки без вогню.Проте бойовики та російські регулярні частини обстріляли 2 колони українських захисників під час виходу з Іловайська.

Цю трагедію назвали Іловайським котлом: в Іловайському котлі, за офіційними даними, загинули 366 військових, 249 зазнали поранень, 128 потрапили в полон та ще 158 бійців досі вважаються зниклими безвісти.

Рупори їх пропаганди просто не знали про що брехати, щоб не обвалити і без того рекордно низький рейтинг свого президента. У цей час було погоджено особисту зустріч Путіна й Ердогана. Це не завадило останньому продовжити систематичне дистанційне знищення сил свого супротивника. Спроби відповіді росіян, до речі, фіксувалися представниками ООН як військові злочини.

Адже, на відміну від турків, ті працювали, як уміли – бочковими бомбами і по площах. Потім турецький парламент в закритому і засекреченому режимі розглянув сирійське питання. Засідання тривало понад 6 годин.

Прагнучи покращення своїх позицій, російсько-сирійські війська почали штурмувати населений пункт Саракіб, отримуючи у своїх наступальних діях усе нові й нові втрати. Проміжну крапку у цій історії поставили перемовини Ердогана з Путіним 5 березня. Останній їх уникав, як міг.

Ердоган зустрівся з Путіним у Москві: дивіться відео

Вони мали відбутися то в Анкарі, то в Тегерані. Допоки раптом не пройшли у Москві. Путін виглядав погано, на камери констатував великі втрати сирійців і те, що подібне не має повторитися. Тобто проігнорував у промові те, хто цих втрат завдав. Ба більше, висловив співчуття родинам загиблих.

А Ердоган залишив за собою право відповідати на нові напади асадівських військ. І я не знаю, як цю історію буде обігрувати російська пропаганда, але завдання це буде непростим. Звісно, Туреччина не знищила усе російське угрупування в Сирії, не дійшла до Дамаска і не скинула Асада.

Їй цього і не було треба. Вона, несподівано для Росії, показала величезні зуби і відстояла свої локальні інтереси. Знищила за кожного зі своїх убитих кілька десятків противників. І зафіксувала це хоч і тимчасовими (бо з Росією інших не буває), але домовленостями.

Висновки для України

Туреччина гарно показала, як саме можна досягати з Росією прийнятних для себе мирних угод. Для цього спочатку потрібно демонструвати силу і спроможність знищувати її війська, а потім ввічливо і не принижуючи напускну гідність російського лідера змусити його підписати те, що вигідно тобі.

Багато з вас можуть сказати, що ми – не Туреччина. У нас в 4 рази менший військовий бюджет, відсутня велика кількість технологій, значно потужніше угрупування росіян і сухопутний кордон з агресором. Це дійсно так.

Але я не пропоную завтра починати високоточно бомбардувати Донецьк чи Крим. Я просто показую принцип, відомий нам давно. РФ розуміє лише силу і примус. І поважає лише тих, хто на них здатен. А тих, хто ні, вона шантажує і додавлює до кінця.

Бо хлопчики, які бояться, будуть змушені битися. А ті, хто боїться померти, будуть помирати. Насправді Україна цілком може вести війну на виснаження, навіть за поточних обставин.

У нас уже підросла нова генерація хороших артилеристів та снайперів, спецпризначенців та операторів безпілотників. Може я когось здивую, але у нас навіть є турецькі безпілотники і боєприпаси до них. Небагато, але є. Ми їх закупили, але мені невідомо про їх застосування.

Важно Месть КГБиста: Путин хочет увидеть коллапс Запада – он будет действовать постепенно

Також я не впевнений, що ми до цього навіть просто готові. А даремно. Бо постійне знищення техніки та живої сили супротивника працює не гірше за санкції та міжнародний тиск. І Туреччина, витративши мільйони доларів, завдала Росії втрат на мільярди.

І ми теж могли б робити так, поступово виснажуючи і деморалізуючи свого ворога. Це спосіб, яким виходять з конфліктів сильні держави. І чесно кажучи, я не впевнений, що існують інші, прийнятні для нас на цей час.