Саміт СНД показав, як Росія втрачає позиції
Проведення саміту СНД стало для Кремля своєрідним інструментом затягування на власну територію лідерів країн так званого пострадянського простору. Дивним чином подібні заходи відбуваються паралельно з важливими подіями в Росії, коли Путін потребує продемонструвати відсутність міжнародної ізоляції та власний регіональний авторитет.
Чого Росія хотіла від саміту
Зустріч відбулась одразу після дня народження російського президента. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Читайте також Майбутнє НАТО на чолі із Марком Рютте: що це означає для України та самого Альянсу
На жаль, доводиться визнати, що Вірменія взяла участь у події, а не пішла на потужний політичний жест – проігнорувати участь у піар-заході Кремля. Вірменська делегація приїхала у повному складі на чолі з прем'єр-міністром та за участі міністра закордонних справ.
Хоча офіційний Єреван поки не наважився піти на максимально рішучі дії, але вірменська сторона зуміла перетасувати плани Кремля і показати, що навіть в обмежених рамках "дружніх країн", Росія не може забезпечити прийняття потрібних собі рішень.
Річ у тому, що за результатами жовтневого саміту учасники мали прийняти спільно дві заяви, де виокремлені два важливі для російської сторони положення.
По-перше, країни мали зафіксувати неприпустимість затвердження односторонніх економічних обмежень, а значить і відмовитись від потенційного приєднання до подібних заходів. Для чого це Росії? Перестраховка від того, що країни СНД будуть долучатись до окремих санкцій, введених проти російського режиму за військову агресію.
У Кремлі побоюються, що наявні обхідні механізми будуть призупинені. Тому ціль заяви полягала в спонуканні інших країн продемонструвати свою відмову від такого сценарію.
По-друге, затвердження спільних принципів співробітництва і забезпечення безпеки в Євразії. Для Росії це стало б символічним жестом власного регіонального лідерства і спроможності формувати порядок денний для обговорення інших учасників СНД.
Вірменія попсувала плани Кремля
Проте Вірменія відмовилась підписувати обидві заяви, що також стало неприємним сюрпризом для російської дипломатії.
Зауважте Курська операція – це історія про те, що саме не працює в диктатурах
У першому випадку Вірменія направила політичний сигнал, що залишає за собою право долучатись до рішень міжнародної спільноти щодо санкцій. Тепер лише важливо, щоб офіційний Єреван і на практиці вжив заходів для стримування контрабандних потоків, а не залишав вказану проблему без уваги.
У другому випадку Єреван повторно продемонстрував власне незадоволення діяльністю ОДКБ і зрадою Росії у сфері забезпечення безпеки в регіоні. У вказаному пункті Нікол Пашинян пішов далі та відмовився від пропозиції Росії організувати спільну зустріч за участі російського президента, прем'єра Вірменії та президента Азербайджану щодо вірменсько-азербайджанського мирного договору. У Кремлі сподівались, що вони візьмуть ініціативу у свої руки й продемонструють лідерство, але їх очікування не виправдались.
У результаті, в тому числі через позицію Вірменії, черговий саміт ОДКБ пройшов більш ніж символічно. Росії не тільки не вдалось ініціювати підписання спільних заяв, щоб показати цілісність країн-учасниць, але й російська сторона не спромоглась провести якусь важливу політичну подію, як активізацію контактів Вірменії й Азербайджану.
Саміт вчергове продемонстрував, що Росія втрачає власні позиції навіть на регіональному рівні, й спроба показати СНД як своєрідну реінкарнацію "СРСР 2.0" укотре не виправдовується.