Санкції можуть повністю втратити свою ефективність, якщо негайно не змінити підхід

Автократії можуть існувати під санкціями довго

Зрозуміло, що у випадку України вони мають справу не зі своєю війною, а тому скільки б не декларували безмежність підтримки, все одно тримають у голові власні економічні інтереси та ризики для власного виробництва.

Читайте також Окупанти своїми "виборами" на Донбасі домагаються 4 цілей

Але якщо завтра щось торкнеться безпосередньо їх, то вони теж будуть дивитися на масове ввезення власних комплектуючих до ворожих країн? Аби там могли виробляти зброю, яку можна буде спрямувати проти держав, де виробляються ці комплектуючі.

Мабуть, на Заході дуже довго жили уявленнями про санкції часів холодної війни, коли були лише "перший" і "другий" світ, а все інше особливо ні на що не впливало.

Але зараз ситуація інша. Росія продемонструвала, що можна зберегти свій експорт нафти й газу як такий. Так, заробляти менше, але заробляти й вести війну. Можна купляти підсанкційні товари, якщо "дуже треба". За завищеною ціною. Через десяті руки. Але можна.

Санкції – більше не магічна куля Заходу. Принаймні, це вже розуміють ті, на кого вони можуть бути спрямовані. Тим більше, що їхнє впровадження завжди затягується та блокується. Їхнє виконання ускладнюється численними обхідними шляхами. Коротко кажучи, будь-яка автократія, яка може досить легко нехтувати інтересами власної економіки й статками громадян, може існувати під санкціями довго.

Санкції можуть взагалі втратити свою ефективність

Чи можна з цим щось робити? Можна, але тут потрібна політична воля. Однак її у випадку антиросійських санкцій явно не вистачає.

Цікаво Відповідь Румунії на падіння дрона виявилася кепською: чи були інші варіанти

Захід обрав стратегію максимально комфортної боротьби з Росією. Головне – не позбавити себе комфорту і не ставити під сумнів "єдність" Заходу. Тому будь-яке рішення, яке ставить під сумнів комфорт або "єдність", блокується або відкладається.

Однак треба бути рішучими. У переслідуванні за обхід санкцій. У притягненні до відповідальності явно злочинних структур типу "Росатому". Ну і головне – за жодних обставин не йти на поступки агресору без зміни його поведінки. На жаль, з останнім теж є великі проблеми.

Коротко кажучи, ми доходимо до межі, коли вже час визначатися. Протистояння Росії – це серйозно, чи це – так, просто поговорити. Якщо серйозно, то треба працювати, якщо поговорити… То тим гірше всім. Половинчаста, непослідовна політика поки лише сприяла посиленню автократичних тенденцій режиму Владіміра Путіна, у якого все ще досить ресурсів для ведення війни та погроз.

Значить, треба щось з цим робити, бо завтра санкції як інструмент впливу можуть суттєво втратити у змісті та ефективності. Не лише стосовно однієї держави-бензоколонки.