Чи можливий у Франції проросійський реванш та які загрози є для України

Політичний ландшафт Франції характеризується високою поляризацією, де кілька партій змагаються за підтримку населення. 24 Канал на основі звіту французьких колег проаналізував діяльність основних політичних сил країни, їхніх електоральних результатів та перспектив на майбутніх виборах до Європейського парламенту в 2023 році.

До теми Як французька армія готується до бойових дій: в країні безпрецедентні військові навчання

Яка ситуація з підтримкою Макрона у Франції

Президент Франції Еммануель Макрон був обраний на другий термін у травні 2022 року, як центристський кандидат від політичного руху "Вперед, Республіко" (La République En Marche, LREM), який він заснував у квітні 2016 року.

Платформа Макрона орієнтована на проєвропейську, соціально-ліберальну та пробізнесову політику, а його перемога ознаменувала відхід від традиційного поділу на лівих та правих у французькій політиці.

Еммануель Макрон підтримує Україну у війні проти Росії. Франція надала Україні зброю і підтримала санкції ЄС проти Росії. Незважаючи на початкову критику Макрона за повільність в ухваленні рішень щодо підтримки України, французький уряд є сильним союзником України.

Макрон підтримує Україну / фото Forbes

Зверніть увагу! Незважаючи на його початкову популярність та амбітну програму реформ у Франції, президентство Макрона зіткнулося зі значною опозицією з боку профспілок, громадських рухів та політичних партій як лівого, так і правого політичного спектру. Однією з головних причин цього є його елітарність та економічна політика, яку критикують за надання переваги заможним верствам населення та поглиблення нерівності.

Його непопулярна пенсійна реформа (проти якої виступають 70% французів, згідно з опитуванням Ipsos у лютому 2023 року) також викликала гнів населення.

Ліві радикали та проєвропейські соціалісти

Головною партією лівоцентристського політичного спектру є Соціалістична партія (PS), яка керувала Францією під керівництвом Франсуа Олланда з 2012 по 2017 рік. Однак, на президентських виборах 2017 і 2022 років Соціалістична партія зазнала серйозної поразки. Її кандидат Бенуа Амон отримав лише 6,3% голосів у першому турі у 2017 році, а Анна Ідальго – лише 1,7% у 2022 році.

Ексміністр освіти Бенуа Амон / фото Le Figaro

Соціалістична партія намагається переосмислити себе та відновити свої електоральні позиції, стикаючись з конкуренцією з боку інших ультралівих сил, як "Непримиренна Франція" (LFI) і Французька комуністична партія (PCF).

Важливо! Соціалістична партія є проєвропейською і підтримує Україну, тоді як обидві ультраліві партії займають проросійську позицію.

Жан-Люк Меланшон – лівий популіст / фото EPA

Ультралівий і проросійський Жан-Люк Меланшон

Жан-Люк Меланшон – французький політик, лідер лівої партії "Нескорена Франція". Його звинувачують у поширенні російської пропаганди у Франції та просуванні проросійських поглядів. Меланшон критично ставився до західних санкцій проти Росії і висловлював підтримку анексії Криму Росією. Він також виступав з різкою критикою НАТО і Європейського Союзу і закликав до тісніших зв'язків між Францією і Росією.

Заяви Жан-Люка Меланшона щодо війни Росії проти України були суперечливими і викликали критику у французькому суспільстві. Хоча він висловлював стурбованість ситуацією в Україні, він також критично ставився до того, що вважає втручанням Заходу в конфлікт, і був звинувачений у применшенні ролі Росії у війні на Донбасі до повномасштабного вторгнення.

Важливо! В інтерв'ю російському пропагандистському ЗМІ RT у 2019 році Меланшон заявив, що конфлікт в Україні є результатом втручання Заходу і що український уряд контролюється "ультраправими екстремістами". Він також розкритикував західні санкції проти Росії, назвавши їх "марними і небезпечними". У тому ж інтерв'ю Меланшон заявив, що Франція повинна працювати над покращенням відносин з Росією і що він бачить Росію, як "велику націю" зі "славною культурою".

Підтримка праворадикалів та правих

У правій частині політичного спектру основною партією є "Республіканці" (LR), яка виникла на попелищі правоцентристського Союзу за народний рух (UMP) у 2015 році. Платформа базується на традиційних консервативних цінностях: закон і порядок, сімейні цінності та вільне підприємництво. Протягом багатьох років вона є важливим гравцем у французькій політиці.

Однак, також намагається зберегти свою актуальність і згуртованість, стикаючись з внутрішніми розбіжностями і викликами з боку інших правих сил, як-от ультраправе Національне об'єднання (НО) і ліберально-консервативний рух "Ажір" (Діяти!).

Національне об'єднання, колишній Національний фронт, є ультраправою націоналістичною партією на чолі з Марін Ле Пен. Її платформа зосереджена на антиімміграційних, антиєвропейських темах і питаннях правопорядку. У зовнішній політиці вона підтримує Росію, Ле Пен брала багатомільйонну позику в російському банку на свою кампанію після того, як відвідала Москву і зустрілася з Путіним у 2016 році.

Марін Ле Пен та Путін знайомі давно / фото росЗМІ

Зверніть увагу! "Національне об'єднання" здобуло підтримку багатьох французьких виборців, які розчарувалися в основній політиці, а також тих, хто відчуває загрозу з боку глобалізації та мультикультуралізму. На президентських виборах 2022 року Ле Пен отримала 23,15% голосів у першому турі, але Макрон переміг її у другому турі. Однак той факт, що в другому турі Ле Пен отримала 41,45% голосів, викликає глибоке занепокоєння.

Проросійське і антиєвропейське "Національне об’єднання" Ле Пен

Ле Пен відома своєю проросійською позицією у зовнішній політиці, виступаючи за тісніші зв'язки між Францією та Росією і критикуючи західні санкції проти Росії. Її також звинувачують у поширенні російської пропаганди та перебуванні під впливом Кремля. Ле Пен кілька разів відвідувала Москву, зустрічалася з російськими чиновниками, з диктатором Путіним, і висловлювала підтримку російській політиці, включно із порушенням міжнародного права, як-от анексія Криму.

Згідно з останнім опитуванням Kantar Public, опублікованим у грудні 2022 року, "Національне об'єднання" набуло все більшого авторитету в очах французів у 2022 році. У цьому щорічному опитуванні, проведеному для Le Monde і France Info, підтримка праворадикальних ідей, які сповідує "Національне об'єднання", зростає 6-й рік поспіль, 31% французів підримує "Національне об'єднання" (+2). Утім, рівень підтримки не досягнув рекордного показника 2017 року (33%).

• Частка французів, які не згодні з цим (57%), перебуває на найнижчому рівні з 1984 року. Частка французів, які вважають цю партію небезпечною для демократії у Франції, знизилася до 46% (на 2 пункти), як і протягом останніх п'яти років, і досягла одного з найнижчих рівнів за останні 40 років.
• Понад чотири з десяти французів (42%) вважають, що партія стала більш поміркованою за останні роки. Ця частка зростає до 67% серед симпатиків "Республіканців". 40% опитаних вважають, що НО є партією, здатною брати участь в уряді, в чому переконані більше половини симпатиків "Республіканців" (51%, на 19 пунктів більше, ніж минулого року).

Про що свідчать останні опитування

Опитування громадської думки в лютому 2023 року свідчать про те, що Макрон і його партія залишаються найпопулярнішою силою у французькій політиці, маючи близько 25–30% голосів виборців. Однак, їхня підтримка дещо знизилася з часу останніх виборів. Вони стикаються зі значною опозицією з боку інших партій як лівих, так і правих.

Пенсійна реформа

У лютому 2023 року, в умовах високої напруги навколо пенсійної реформи, рейтинг популярності президента та прем'єр-міністра Франції, який вимірюється щомісячним барометром IFOP, продовжував знижуватися. Оскільки лише 32% французів задоволені його діями (-2 пункти), популярність Еммануеля Макрона продовжує падати, досягнувши найнижчого рівня з лютого 2020 року, до спалаху Covid-пандемії.

Водночас політичне опитування Ipsos, проведене в контексті напруженості навколо пенсійної реформи, вказує на те, що рейтинг популярності президента Республіки зареєстрував подальше падіння на 3 пункти до 36% схвальних відгуків.

Його прем'єр-міністр має не кращі показники: популярність Елізабет Борн впала на 3 пункти до 29% схвальних відгуків, що є найнижчим рівнем з моменту її вступу на посаду в Матіньйоні (офіційна резиденція прем'єр-міністра французького уряду, – 24 Канал) у травні минулого року.

Рейтинг політичних лідерів – січень 2023 року, відсоток схвальних відгуків:

• Едуард ФІЛІП 45% (колишній прем'єр-міністр в уряді Макрона)
• Марін Ле Пен 36% (лідерка ультраправих, проросійська)
• Бруно ЛЕ МЕР 34% (правоцентрист)
• Олів'є ВЕРАН 33% (колишній міністр охорони здоров'я в уряді Макрона)
• Ніколя САРКОЗІ 31% (колишній президент, правоцентрист)
• Мартін Обрі 29% (лівоцентрист, мер Лілля)
• Габріель АТТАЛЬ 28% (активіст, потім політик-соціаліст, член міської ради Ванвеса)
• Ксав'є БЕРТРАН 28% (колишній міністр охорони здоров'я, колишній генеральний секретар UMP, правоцентрист)
• Франсуа БАЙРУ 28% (центрист, колишній кандидат у президенти)
• Жеральд ДАРМАНЕН 28% (колишній міністр внутрішніх справ в уряді Макрона)

Лідер ультралівої партії Жан-Люк Меланшон зберігає 26% прихильників, а проросійський та антиімміграційний кандидат у президенти у 2022 році Ерік Земмур – має 17% підтримки.

Ультраправий і проросійський Ерік Земмур

Ерік Земмур – французький журналіст, письменник і політичний коментатор, відомий своїми суперечливими поглядами на імміграцію, іслам і французьку ідентичність. Земмура звинувачують у поширенні проросійської пропаганди у своїх коментарях про міжнародні відносини.

Він висловлював підтримку президенту Росії Володимиру Путіну і критикував західні санкції проти Росії. Земмура також пов'язують з Москвою через його виступи на RT (раніше Russia Today), російському державному каналі новин. Земмур захищав свої виступи на RT, стверджуючи, що він просто намагається достукатися до ширшої аудиторії.

Ерік Земмур – пропутінський політик / фото dpa

Консервативний і проросійський Ніколя Дюпон-Еньян

Ніколя Дюпон-Еньян тричі балотувався на президентських виборах у Франції, але щоразу зазнавав поразки в першому турі. Він є головою і засновником консервативної партії "Вставай, Франція" ("Debout la France"). Депутат Національних зборів Франції.

Дюпон-Еньян також відомий своїми проросійськими поглядами, виступаючи за тісніші зв'язки між Францією та Росією і критикуючи санкції, запроваджені Заходом проти Росії після анексії Криму. Його також звинувачували в поширенні російської пропаганди і занадто поблажливому ставленні до Кремля. Його підтримка серед французьких виборців становить близько 1 – 2%.

У Ніколя Дюпон-Еньяна також добрі стосунки з Марін Ле Пен / фото Le Figaro

Новий лідер для правоцентристів

Противагою крайнім правим, які орієнтуються на Москву, є правоцентристи – "Республіканці". У грудні правоцентристи отримали нового лідера. Ерік Сіотті був обраний президентом партії "Республіканці". Ерік Сіотті, який виступає за обмеження імміграції, переміг у другому турі, отримавши 53,7% голосів виборців.

Його головна мета – визначити, хто буде кандидатом від партії на президентських виборах. Сіотті уже заявив, що президент регіону Овернь-Рона-Альпи Лоран Вокьєз повинен "втілити цю надію".

Ми повинні визначитись із кандидатом на президентські вибори 2027 року доволі швидко. Я підтримую у цьому процесі Лорана Вокьєза, який має багато переваг для отримання цього права, 
– сказав пан Сіотті.

Однак до того, як правоцентристам потрібно буде обрати кандидата на наступних президентських виборах, щоб спробувати повернутися до влади, залишилося ще щонайменше 3 роки.

Як протидіяти російській пропаганді

Оскільки ціла низка проросійських партій, як з лівого, так і з правого флангу політичного спектру, мають значну підтримку виборців, то існує загроза збільшення їхньої присутності в парламенті Франції та в Європейському Парламенті.

Так, ультраправа Ле Пен має підтримку 32%, ультралівий Меланшон – 26%, Земмур – 19%, Дюпон-Еньян – 2%. З іншого боку, на тлі кризи, пов'язаної з відновленням економіки після карантинних заходів та непопулярними реформами, знижується підтримка керівної нині партії Макрона.

Очевидно, що Москва мобілізує свої ресурси, зокрема інформаційні, щоб допомогти проросійським силам наростити свою підтримку перед виборами до Європейського парламенту.

Так, після заборони російського державного пропагандистського телеканалу RT у Франції та припинення його діяльності, естафету підхопили новосторені проросійські медіа – Omerta, Reseau International та низка YouTube каналів. Такі дії вимагають контрпропаганди та поширення інформації про небезпеку поглядів крайньоправих та крайньолівих "друзів Москви" для їхньої дискредитації.