Як Європі вижити у світі Трампа і Путіна

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.

Важкий шлях Європи до стратегічного суверенітету

Де Голль завжди прагнув забезпечити стратегічну незалежність своєї країни, виступаючи, наприклад, за ядерні сили Франції. Але його позиція не була ізоляціоністською. Навпаки, вона передбачала грандіозне бачення Європи, що простягатиметься від Атлантики до Уралу. Саме тому він запропонував прагматичну угоду з Росією: він вважав її частиною європейського порядку, навіть коли інші західні лідери вважали її ідеологічним ворогом. Росія не могла вважатися європейською, доки не прийме "західні цінності".

Читайте також Як Європа може повернутися до соціалізму через ШІ й до чого тут скорочення професій

Президент США Дональд Трамп не переймається західними цінностями. Він волів би дозволити президенту Росії Владіміру Путіну розділити Україну та залишив би хронічно беззбройну Європу розбиратися з наслідками. Трамп грає роль миротворця в Україні, але кому потрібен миротворець, який не бажає надавати гарантії безпеки, коли існують обґрунтовані сумніви щодо готовності Путіна дотримуватися своєї частини угоди? 

Трамп навіть погрожував анексувати Гренландію – крок, який був би рівносильним оголошенню війни Європі, яка останні 80 років розраховувала на захист США.

Європа "смертна", як минулого року висловився президент Франції Еммануель Макрон, вона "може померти". Для деяких, таких як колишній міністр закордонних справ Німеччини та віцеканцлер Йошка Фішер, Європа повинна стати голлістом – "діяти як один народ, щоб стати справді глобальною державою" і забезпечити своє виживання. 

Але у Франції практично кожен – від Марін Ле Пен з крайніх правих поглядів до Жан-Люка Меланшона з крайніх лівих – вже є голлістом, а Велика Британія ніколи не відмовлялася від своєї незалежної військової традиції. Ба більше, Німеччина та країни Центральної та Східної Європи усвідомили необхідність переозброєння.

Але факт полягає в тому, що шлях Європи до стратегічного суверенітету буде довгим і складним, і голлізму буде недостатньо для його успішного подолання.

Виклики перед ЄС

Почніть з грошей. Може здатися, що Європейський Союз налаштований на вирішення проблеми збільшення своїх оборонних витрат: у його Білій книзі щодо європейської оборонної готовності передбачається понад 800 мільярдів євро інвестицій протягом наступних 4 років. Крім того, європейським країнам дозволено активувати "клаузулу про національний відхід", щоб уникнути штрафів, якщо збільшення оборонних витрат призведе до перевищення ними стелі дефіциту ЄС у 3% ВВП.

Але США вимагають, щоб країни НАТО витрачали 5% свого ВВП на оборону, або, за словами віцепрезидента Джей Ді Венса, припинили "халявити". Водночас більшість європейських країн навіть не досягли цільового показника НАТО у 2% ВВП. Навіть Польща – країна, яка найбільше витрачає на оборону в Європі як частка ВВП – перебуває нижче порогу в 5%.

Витрати на оборону – це лише початок. Війна в Україні – це постмодерністський конфлікт, який частково ведеться в цифровій сфері. Але Європа вже десятиліттями передає свою цифрову інфраструктуру на аутсорсинг американським технологічним гігантам, тим самим ставлячи під загрозу власну безпеку та автономію.

Примітно, що Закон CLOUD Act 2018 року надав владі США широкі повноваження щодо доступу до даних, що зберігаються американськими компаніями, навіть до даних, що зберігаються в європейських центрах обробки даних. У результаті урядові записи, комерційна інформація та персональні дані європейських громадян залишаються відкритими без правового захисту, наданого американцям.

Березневе рішення Трампа про призупинення доступу України до супутникових знімків демонструє, як швидко ця залежність може перетворитися на екзистенційні загрози. Якщо американські фірми припинять доступ до ключових платформ або компонентів, Європа зіткнеться не лише з економічними потрясіннями, а й із серйозними ризиками для безпеки.

Вирішення майбутніх викликів вимагатиме від Європи відповідей на складні питання, можливо, нестандартними способами. Зараз зрозуміло, що будь-яка європейська оборонна стратегія повинна інтегрувати військовий досвід України та Великої Британії. Але чи повинна Європа чекати, поки її власна оборонна промисловість виробить усі передові матеріали, необхідні для реалізації нової стратегії, чи їй слід "купувати американське", тим самим виправдовуючи залякування Трампа? Чи повинна вона запросити інших зовнішніх партнерів до співпраці у сфері кіберзброї, систем на основі штучного інтелекту, протиракетної оборони та безпілотників?

Відповідаючи на такі питання, ЄС, можливо, доведеться переглянути деякі зі своїх основних принципів. Європейська єдність перебуває під серйозним тиском, оскільки деякі держави-члени ЄС схиляються до антилібералізму, а інші стикаються зі зростанням націоналізму та євроскептицизму. На цьому тлі ЄС, можливо, було б краще створити стратегічну військово-політичну "коаліцію охочих", яка виключає країни, що можуть діяти на шкоду, такі як Угорщина та Словаччина.

Навіть такий блок мав би збалансувати пріоритети безпеки. Держави-члени Центральної та Східної Європи стурбовані передусім перспективою російської агресії, тоді як інші, такі як Італія та Іспанія, більше стурбовані складними безпековими, міграційними та економічними викликами, що виникають через нестабільність у Середземномор'ї, на Близькому Сході та в Північній Африці.

Зрештою, є ядерне питання. Нещодавні події – від вторгнення Росії в Україну, яка відмовилася від своєї ядерної зброї у 1994 році, до швидкого завершення нещодавнього протистояння між Індією та Пакистаном – підкреслили тривалу ефективність ядерного стримування.

 Де Голль ніколи не вважав, що його Force de frappe (ядерна сила Франції – 24 Канал) має служити обороні Європи, але сьогодні лише Франція та Велика Британія можуть забезпечити загальноєвропейську ядерну парасольку. У цьому сенсі Європі знадобиться більше, ніж просто голлізм, щоб досягти справжньої безпеки.