Шляхи боротьби з колабораціонізмом– помилкові, – експерт

Про це у коментарі сайту "24" розповів стратегічний радник Балтійського центру розвитку ЗМІ Роман Шутов.

Як і чимала кількість інших ініціатив щодо захисту українського інформаційного простору, цей документ містить у собі дуже серйозні підводні камені. Але, швидше за все, до процесу обговорення будуть долучені люди, які ці підводні камені бачать, щоб мінімізувати ці ризики,
– відзначив Шутов.

Експерт пояснив, які саме "підводені камені" бачить: законопроект про боротьбу з колабораціонізмом містить в собі термін "ворог". У нас немає ніякого досконального закону, де б це визначення розкривалося, хто це – "ворог"? Також у законопроекті є обмеження прав людей – політичних та економічних. Таке обмеження без судового рішення – вже є порушенням демократичних норм.

Читайте детальніше: Захист українського інформпростору: обмеження чи необхідність?

"Ані громадянське суспільство, ані міжнародні партнери не розглядають жодні обмеження поза судом. Це вважається неприйнятним. І навіть якщо ми обмежимо когось займати політичну посаду – потрібне рішення суду, а не якоїсь комісії, яка по факту призначається державою. І якщо дивитися на механізм формування цієї комісії, то він виходить непрозорим. І громадськість усунута від формування цієї комісії, і є ризик, що ця комісія буде не незалежною і нелегітимною у суспільстві. Це високі корупційні ризики, що закладають "міни" під цю комісію", – пояснив Шутов.

Він також наголосив, що автори законопроекту мають чітко прописати, що саме вони мають на увазі під "інформаційною діяльністю на користь ворога". Такі речі завжди відкривають певне поле для маніпулювань. "Я бачу, що автори намагалися максимально чітко окреслити цей спектр дій, який міг би бути підставою для покарання. Але якщо якась людина неодноразово писала у себе на сторінці ФБ якусь критику дій українського уряду, при належному підході завжди цю людину можна звинуватити у співпраці з ворогом, бо йдеться фактично про підрив легітимності нашого уряду, а значить – на користь російської пропаганди. Або якщо журналісти ведуть розслідування про корупцію чи зловживання в українській армії, чи злочини проти мирного населення – за цим документом це є сприяння агресору. Тому цей момент "сприяння діям агресора" – дуже слизький", – пояснив Шутов.

При цьому експерт висловив впевненість, що політична еліта, яка є при владі сьогодні, не є спроможна робити якісь серйозні кроки проти незалежних блогерів тощо. Але ми не знаємо, яка влада прийде завтра і як вона використає ці закони, які ми зараз в ім'я забезпечення безпеки приймемо, і, можливо, що вони будуть використані проти нас.

Не маю підстав говорити, що має місце якесь цілеспрямоване обмеження свободи слова для того, щоб якимось політичним чи бізнесовим групам було легше реалізувати свої цілі. І дивлячись на спроби уряду, парламенту в останні три роки застосувати різні методи для протидії російській пропаганді, посилити інформаційну безпеку, я бачу ці процеси зсередини. Я бачу, як дехто пропонує якісь речі, які йдуть врозріз зі свободою слова і несуть в собі певні загрози. Але за цим стоїть, швидше, брак грамотності, бачення потенційних ризиків. Така сама ситуація – і стосовно законопроекту про захист української державності від проявів колабораціонізму,
– уточнив експерт.

Якимось чином проводити люстрацію людей, які працюють заодно з окупантами – потрібно, але яким інструментом? Модель, запропонована законопроектом про захист української державності від проявів колабораціонізму – не прийнятна. Принаймні, рішення такої комісії має бути направлене до суду. Але ніяк інакше, як через суд. Мета, яку ставлять законодавці – правильна, але шляхи, які вони обирають, помилкові, констатував Шутов.