Двадцять, тридцять чи сімсот тисяч: скільки дітей Росія викрала з України?

Статистика, яка дрейфує

За офіційними відомостями Національного інформаційного бюро з початку повномасштабного вторгнення російські агенти примусово вивезли 19 546 українських дітей. Переміщення відбувалося, як всередині окупованих територій, так і в Росію, Білорусь і навіть в Південну Осетію.

Читайте також Як суспільство має відповісти на жертовність добровольців

До цієї цифри справедливо додати ще щонайменше сотню дітей з окупованого Криму, депортованих і протиправно усиновлених російськими громадянами за програмою "Потяг надії" у період з 2014 до 2022 року.

У своєму інтерв'ю американський дослідник та правозахисник Натанієль Реймонд зазначає, що кількість депортованих українських дітей, ймовірно, становить 30 тисяч. Серед них, 10 – 12 тисяч неповнолітніх, які побували в так званих таборах перевиховання, а інші – діти з реєстру Націнформбюро. Останніх дослідник і його команда, вважають депортованими "з установ". Водночас віцепрем'єрка Ірина Верещук наполягає, що кількість дітей із певним статусом, вивезених росіянами, – 4,5 тисячі, а не 19,5 тисячі.

Самі росіяни неодноразово заявляли, що кордон держави-агресорки після початку повномасштабного вторгнення перетнули понад 730 тисяч дітей. Високопосадовці Росії вказували, що серед них більшість – діти в супроводі родичів. Водночас ця обставина не впливає на можливу кваліфікацію такого переміщення, як депортації.

Здійснюючи "евакуацію" дітей без супроводу дорослих, Росія була зобов'язана передати детальні інформаційні картки на кожного в Міжнародний комітет Червоного Хреста. Цього досі не зробили, хоча російський міністр закордонних справ Сєргєй Лавров, маніпулюючи, вказує на публікацію списку вивезених, щоправда, без зазначення, куди саме.

Найближчою до істини може бути цифра в кількадесят тисяч депортованих і примусово переміщених українських дітей. Серед них як ті, хто був "евакуйований", так і ті, кого вивозили з порушенням норм міжнародного права на перевиховання або "медичну реабілітацію". Це сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з інвалідністю, неповнолітні, розлучені з батьками в процесі фільтрації, діти українських комбатантів.

Водночас серед депортованих потенційно можуть бути також воєнні сироти, чиї батьки були вбиті росіянами у зв'язку з невибірковими нападами або ж у ході евакуації.

Важливо Окупанти готуються посилити наступ на Харківщині, але є один нюанс

Водночас чинний реєстр після верифікації треба оновити та доповнити. Інформацію в ньому можна подавати, класифікуючи дітей за гендером, регіоном депортації, віковою групою. Паралельно варто також ініціювати та наповнювати базу даних з генетичними зразками родичів викрадених дітей, аби забезпечити возз'єднання в майбутньому та право на правду.

Ідентифікація вивезених неповнолітніх має відбуватися за чіткою та зрозумілою методологією. У реєстр треба вносити лише ті відомості, які попередньо верифіковані правоохоронними органами.

Чому різняться цифри?

Процес ідентифікації депортованих і примусово переміщених українських дітей триває. З'являються відомості про тих, кого досі не було внесено до реєстру Національного інформаційного бюро. З останнім активно працюють компетентні органи влади, верифікуючи відомості про дітей, їхнє місце перебування й статус. З іншого боку зі списку вилучають повернутих неповнолітніх. Нині їх 388.

Цікаво У Путіна буде шок: ще одна країна задумалася про членство у ЄС

Офіційно доступ до повного реєстру Національного інформаційного бюро має лише обмежене коло службовців державних органів. Це підриває кредит довіри до інформації, яка відображається на платформі "Діти війни".

Серед найбільш поширеної критики: наявність у реєстрі відомостей про вже повнолітніх осіб, про дітей, які повернулися на звичне місце проживання, про тих, хто нині перебуває в іноземних державах, однак не у Росії. Водночас подібні зауваження загалом не є критичними, а радше вимагають продовження діяльності з їхнього усунення без невиправданих зволікань.

Чи потрібен Україні ще один реєстр?

Створення нового реєстру не є виправданим кроком.

• По-перше, це підірве довіру до дворічних зусиль України щодо ідентифікації дітей і негативно вплине, що на процес повернення, що на притягнення винних осіб до відповідальності.
• По-друге, нині інформацію збирає структура, створена відповідно до міжнародного гуманітарного права, що збільшує її репутаційну вагу та потенціал залучення МКЧХ.
• По-третє, для створення нового реєстру необхідні фінансові, людські й, головне, часові ресурси, яких в Україні недостатньо.

При цьому, чи вдасться уникнути повторення помилок і чим суттєво відрізнятиметься один реєстр від іншого – запитання, які залишаються без відповіді.

Важливо Окупанти готуються посилити наступ на Харківщині, але є один нюанс

Водночас чинний реєстр після верифікації слід оновити та доповнити. Інформацію в ньому можна подавати, класифікуючи за гендером, регіоном депортації, віковою групою. Паралельно варто також ініціювати та наповнювати базу даних з генетичними зразками родичів викрадених дітей, аби забезпечити возз'єднання в майбутньому і право на правду.

Ідентифікація вивезених неповнолітніх має відбуватися за чіткою і зрозумілою методологією. До реєстру слід вносити лише ті відомості, які попередньо верифіковані правоохоронними органами.

Хто більше?

Припущення щодо кількості депортованих російськими агентами дітей схожі на неоголошений конкурс, хто зможе обґрунтувати більшу цифру. У ньому беруть участь навіть самі росіяни. Щоправда, незрозумілою залишається мета таких "змагань".

Чи може Україна за підтримки міжнародної коаліції держав створювати і реалізовувати вже зараз механізм для повернення ідентифікованих неповнолітніх? Так. Процеси доповнення реєстру та репатріації є взаємозалежними, однак мають відбуватися паралельно, а не послідовно.

Чи впливає кількість депортованих дітей на кваліфікацію діянь росіян як воєнного злочину? Ні. Такого критерію немає. Чи можна довести злочин проти людяності, де кількість постраждалих справді має значення навіть із сотнею, а не тисячами депортованих неповнолітніх? Так, і в практиці Міжнародного кримінального суду вже є вироки, де кількадесят жертв було достатньо для задоволення критерію широкомасштабності.

Рекомендуємо Росія розколюється через війну, і це вже не зупинити

Будь-які маніпуляції, припущення та "сенсації", не підтверджені доказами, грають проти українських дітей. У майбутньому офіційна статистика неминуче змінюватиметься, що є процесом, якого не слід боятися. Незмінним залишається лише одне: Росія повинна повернути депортованих дітей і відповісти за протиправне діяння.