Росія – не одне ціле

На сьогодні моя гіпотеза в тому, що фраза-узагальнення "в Росії" поступово стає некоректною сама по собі. Сприйняття Росії як неподільного цілого спотворює уявлення.

Читайте також Путін у "хатинці": якими хворими ілюзіями продовжує жити агресор

Зовнішньо Росія (гігантська пляма на карті) виглядає як монолітний колос, що згуртувався навколо царя, віри та спільної долі вітчизни. Але якщо перевести цю картинку в режим "шари", можна побачити, що всередині накопичуються суперечності між регіонами.

Війна працює каталізатором. Тому всі важливі процеси та наслідки треба препарувати на федеральному та регіональному рівні. Тоді виникають цікаві сюжети. Якщо грубо, то зараз за критерієм "залучення до війни" є кілька основних груп регіонів:

  • "столиці" – там все більш-менш добре, вони генерують управлінські рішення, задають повістку та контролюють медіа;
  • сировинні регіони – постачають гроші на оплату війни;
  • регіони з розвиненим ВПК – поставляють зброю;
  • ті, кому не пощастило (немає сировини, немає ВПК та іншої критичної інфраструктури) – окрім "гарматного м'яса" нічим іншим не корисні Кремлю.

Росіяни тонуть у кредитах

Коли до цієї картинки додаєш мобілізацію, то підсвічуються цікаві тенденції. Днями російські пропагандистські ЗМІ опублікувало традиційний рейтинг закредитованості населення у регіоні. Та він побудований те так, щоб розкрити всю драму. Російська статистика наскрізь брехлива, але в ній є певні підказки.

У самій Росії це, напевно, пояснять тим, що люди стали жити краще, впевненості в майбутньому більше, тому почали брати більше кредитів. Такі пояснення вже були. Минулого року кількість росіян-позичальників, які обслуговують 3 та більше кредитів, зросла до 28,6%. Кількість людей з 5 і більше кредитами, порівняно з кінцем 2021 року зросла майже вдвічі – з 4,7% до 8,6%.

Це пояснили більш активним поширенням кредитних карток, лише мимохіть згадуючи, що зростає частка позичальників з "підвищеним борговим навантаженням". Тобто людей у кабалі.

Свіжий рейтинг показав, що кожен економічно активний житель Тиви зараз заборгував банкам 149,4% своєї річної зарплати. Наприкінці 2021 року економічно активний тувинець в середньому був винен 87,4%.

Зауважте Старі еліти – на смітник історії: чому саме добровольці формуватимуть нову владу в Україні

У Калмикії, яка традиційно була лідером із боргів, – зараз 133,9%. На кінець 2021 року було 100,1%. У Башкортостані рівень закредитованості зріс з 80,1% наприкінці 2021 року до 84,8% на початок 2024. У Республіці Алтай (також один із лідерів із відносних втрат) з 69,3% до 79%.

У низці суб'єктів федерації цифри заборгованості (особливо із поправкою на дані про економічну ситуацію) виглядають не райдужно. Виникає низка питань.

Як ми знаємо від полонених російських солдатів та з відкритих заяв у російських медіа, одна з найважливіших мотивацій для російських найманців йти на війну – віддати кредити. При цьому, російські цифри показують, що хтось десь когось обманює.

Наприклад, Тива з великим відривом лідирує за відносною кількістю підтверджених втрат: на кожні 10 тисяч працездатних чоловіків регіон втратив щонайменше 50 осіб убитими (насправді – більше). Тобто війна для тувинців – більше трупів та більше боргів.

У Республіці Алтай – те саме. Подібна залежність – не поодинокі випадки, це тенденція. Виглядає так, що багато жителів неблагополучної російської глибинки набрали ще кредитів з розрахунком на високі зарплати найманців. Погасити ці кредити вони теоретично зможуть:

  • у разі загибелі найманця та отримання одноразової виплати;
  • у разі тривалої війни та унікальної живучості найманця;
  • якщо борги спишуть (покриє влада).

Припинення війни без механізму прощення боргів та повернення найманців додому – це різке зростання кабальних боржників, соціальна пожежа, розгул криміналу.

Актуально Поразка, про яку Путін дізнається від ФСБ

Нова мобілізація буде для Кремля непростою

У цілому нині війна поглибила нерівність між регіонами Росії настільки, що узагальнено говорити про "ситуації у Росії" дедалі складніше. Росія продає нафту, федеральний центр перерозподіляє прибуток регіонам із розвиненим ВПК. Несировинні регіони без ВПК сповзають до ями.

Поки Москва має можливість підкидати їм якісь гроші, ситуацією можна керувати. Але грошей стає менше й удари по НПЗ цьому сприяють. При цьому регіони з ВПК всмоктують робочу силу, зменшуючи доступний мобілізаційний ресурс. Структура підтверджених втрат підсвічує, що частина регіонів уже не може постачати ані найманців, ані мобілізованих.

Важливо Хороші та погані новини про нову допомогу від США

У ЗМІ був матеріал з офіцером-розвізником росіян, де він послався на слова низки військкомів Бурятії: чоловіки фізично закінчилися, мобресурсу немає. Наші цифри показують, що Бурятія, яка довго перебувала в п'ятірці лідерів за кількістю підтверджених втрат в абсолютних числах, сповзла на 8 місце. Це опосередковано свідчить, що окупантів із Бурятії у військах стає чисельно менше.

Кількість регіонів Росії, здатних тягнути війну, неминуче зменшується. Когось вже не чіпають із соціальних причин, боячись протестних настроїв (Кавказ). Десь близькі до вичерпання фізичні можливості. Нова хвиля масової мобілізації, у разі її проведення, може різко загострити ситуацію в суб'єктах федерації, які поки що війну проходять значно м'якше.

Технічно зібрати ще 500 тисяч осіб Росія може із запасом. Особливо, якщо активно залучить Москву, Санкт-Петербург, Московську і Ленінградську області. Але практично і політично це зробити – не так просто, набагато складніше, ніж у 2022 році.

Думаю, саме з накопиченням дисбалансів пов'язаний істеричний тиск на Україну щодо "переговорів" та ядерних ультиматумів. Тобто завтра ще нічого не впаде, але механіка того, як воно може впасти, у самій Росії, мабуть, перейшла з абстрактних категорій в якусь конкретнішу. Через що російська влада вживає заходів.