Стратегія Єжи Гедройця: вчора, сьогодні та завтра

Справжнє визнання особистості Єжи Гедройця, знаного в інтелектуальному та політичному осередку Європи не інакше як Редактор з великої літери, відбулося ще за його життя на рівні сучасної польської політичної та культурної генерації.

Єжи Гедройць був першим поляком, який вже у післявоєнні роки почав замислюватися над тим, якими повинні бути відносини Польщі з Білоруссю, Литвою, Україною та Росією. Гедройць був з плеяди стратегів з особливим світовідчуттям, який не спокушався непевним сьогоденням, а вибудовував вектор перетворень у довгій перспективі.

По-батьківськи суворий та вимогливий по відношенню до власної країни, Єжи Гедройць критикував недалекоглядний націоналізм своїх співвітчизників. Інтелектуал закликав позбутися будь-яких зазіхань на Львів та Вільнюс і зосередитися на праці над власною літературною та політичною культурою. У підсумку Гедройць заклав фундамент у виховання польської незалежної думки та вивів на якісно новий, європейський щабель, польську літературу.

Відтак, Гедройць допоміг відбутися Польщі саме як європейській країні. І така заслуга важить понад усі політичні, економічні та мілітарні здобутки. Однак, Польща не змогла б стати повноцінним учасником в складі Євросоюзу та НАТО, якби Гедройць не провів попередньої ревізії з переусвідомлення себе польським суспільством.

Чому сучасні українці повинні ознайомитися з поляком Єжи Гедройцем?

Єжи Гедройць протягом усієї клопіткої роботи редактором всіляко сприяв підсиленню польсько-українського діалогу на рівні рівноправності та взаємоповаги. Завдяки видавничій справі Гедройця, західний світ побачив та відкрив для себе загиблих у 30-ті роки українських письменників з плеяди «Розстріляне Відродження».

В той час, коли Україна не існувала як самостійний суб’єкт на політичній карті Європи, поляк з Мінська, Єжи Гедройць з взаємними силами провідних українських інтелектуалів та публіцистів, витворював на шпальтах паризької «Культури» контури європейської України. За сприянням Гедройця відбулася не тільки Польща, але й Україна, як інтелектуальна нація, що здатна продукувати своїх геніїв і бути духовно близькою для Європи.

Гедройць вірив у спільне демократичне майбутнє Польщі та східноєвропейського блоку, до складу якого мали б увійти Україна, Білорусь та Литва. Ця його ідеологема «Польща+УБЛ» частково залишилися не артикульованою. Частково, тому що Польща та Литва творять свою сучасність в сім’ї інших європейських країн, Білорусь, яка перебуває у системі координат Кремля, видається, надовго втрачена для Європи, а Україна все ще продовжує перебувати у зоні турбулентності, що є однозначною поразкою недалекоглядності безвідповідальності всіх попередніх українських керівників та дипломатів нашої держави.

Східноєвропейська політична тріада: Польща-Литва-Україна могла б створити своє лоббі в складі Європейського Союзу, який був би змушений рахуватися з ними як зі самостійними впливовими політичними суб’єктами і це вивело б відносини на новий політичний рівень. ПУЛ могли б суттєво впливати на економічну та культурну політику Європи, що лише б збагатило останню. Такий східноєвропейський блок також міг би створити надійний щит проти прокремльовської експансії.

Навіть той факт, що європейська політична спільнота помітила Україну можна зарахувати як нехай і невеличку, але переконливу перемогу зусиль польської та литовської дипломатії. Звісно, ці зусилля поляків та литовців не могли б увінчатися успіхом, якби не український протестний рух, що вивів на вулиці народ, який вже на наших очах формується як громадянське суспільство і творить власну історію.

Звісно, такі думки та припущення можуть ще довго залишатися на рівні пропозицій та побажань, але я, як і Гедройць сповідую принцип перетворень у довгостроковій перспективі. Отже, є над чим працювати і є до чого прагнути – до європейського майбуття.