Табачник і Герман. Діалог акордеоніста з колишнім журналістом

Зрештою, Табачник і сам належить до журналістської братії – як ведучий власної передачі «Честь маю запросити». Тому, хоча б з огляду на цей факт, йому пасувало б «фільтрувати базар».

Здивувала також реакція Ганни Миколаївни. "Я розумію ваше обурення, але ми маємо бути добрими, Яне Петровичу. Бо ми – влада" – ось і все. Чому колишня журналістка не сказала й слова на захист своїх колег?

Звісно, будь-який журналіст залежить від свого роботодавця. І часто, хто платить, той і замовляє музику. Але ж у кожного журналіста є власна совість, керуючись якою він вже сам визначає ту межу, через яку може переступити, а через яку - ні. Ну згадайте, хоча б, коли під час «помаранчевої революції» тележурналісти відмовилися «співати під дудочку» власників і почали зображувати події такими, якими вони були насправді, а не такими, як їх хотіли показати «хазяї». Таких прикладів можна назбирати чимало.

Втім, що я виправдовуюсь. При всій повазі до Яна Петровича, його висловлювання на адресу журналістів, як мінімум, свідчать лише про його виховання і культуру.

А як вам пропозиція Ганни Герман декларувати видатки журналістів? Можна подумати, що це ми з вами сидимо біля владного корита і розбазарюємо направо і наліво державні мільйони. Але у нашій державі можливо все, тож не здивуюся, якщо замість декларації своїх видатків, високі чини візьмуться за наші. Тож, ховаймо свої Майбехи і Ролс-Ройси подалі, шановні акули пера))