Там не потрібні ДНР та русскімір

Поверхневі враження. Отже, прифронтове місто на кількох низьких пагорбах, по якому у великих кількостях їздить наша військова техніка, найновіша, нова і не дуже. Бійців ЗСУ з різних областей країни - багато, вони підтягнуті, самовпевнені (вижили під Дебальцевим, у самій м'ясорубці - деякі, видно по очах). Частина місцевих панянок на променаді пускають їм бісики - бо військові гарні, і при грошах.

Саме місто - вилизане, в центрі широка площа, обсажена ялинами, Будинок культури — сталінський ампір, бавляться діти, лавки для старших. Всюди в центрі сміттєві урни, кинути недопалок під ноги - бичество.

Пам'ятники Леніну і Артему, добряче обісрані голубами. Вниз від цертральної вулиці Радянської, в долині — базар, все є, ціни майже київські. Обіч базару у комишах зміїться вузенька степова річка Бахмутка.

Є пристойні кафе, готують прекрасно, борщ видатний. Харчуються і гості "столиці", і багато місцевих. Прислухалася — говорять вони своїм співучим донецько-російсько-напівхохляцьким суржиком майже винятково про війну (вбило когось знайомого, родич-дибіл став сепаром, якщо знову нападуть - переселятись чи ні, і куди — які бандерівці "луччі").

Я для перевірки балакала українською, реакція всюди нормальна, жваво-зацікавлена, за винятком хіба старих хричовок комуністичного віку. Один місцевий мужик купив нам в супермаркеті шампанське, довго дякував одягненому в армійську форму Паші за захист, за сміливість, тиснув руку, ледь обійматися не ліз.

Готель теж був хороший, хто буде їхати — звертайтеся, порекомендую, з персоналом навели мости. Над готелем — доглянутий парк атракціонів, поруч — садиба якогось господаря, який їздить джипом з номерами 0001. Скромна за мірками Кончі-Заспи, метрів 300 будинок максимум.

Коротко кажучи — в цьому симпатичному місті Донецької області зовсім не потрібні ДНР та русскімір (як, зрештою, і ніде на планеті ці помилки еволюції не потрібні).

Прошу вищі сили це місто оберегти.

Читайте також: Війна очищує Донбас від шлаку