На супутникових знімках знайшли давно втрачені біблійні річки, що вели до Едему
- Супутникові знімки виявили сліди великих річок у пустелях Близького Сходу, які збігаються з біблійними описами.
- Дослідники пов'язують виявлені русла з біблійними річками Пішон і Гіхон, що підтримує гіпотезу про реальну географічну основу Едему.
Супутникові знімки знову повернули до життя одну з найдавніших біблійних загадок. У пустелях Близького Сходу виявили сліди великих річок, які давно зникли з поверхні Землі, але дивним чином збігаються з описами у Книзі Буття. Це підживило дискусію про те, чи мав біблійний рай реальну географічну основу, як багато інших місць та подій, описаних у міфах та легендах.
Чи справді біблійні річки існували?
Книга Буття описує Едем як місце, зрошуване однією річкою, що розділялася на чотири – Пішон, Гіхон, Тигр і Євфрат. Дві останні добре відомі й сьогодні, а от Пішон і Гіхон століттями вважалися суто міфологічними. Ситуація почала змінюватися з появою детальних супутникових даних, пише Daily Mail.
Дивіться також Археологічна сенсація натякає на розвинену цивілізацію, що існувала 38 000 років тому
На території сучасної Саудівської Аравії дослідники звернули увагу на висохле русло Ваді-ель-Батін. Воно простягається від нагір’я Хіджаз поблизу Медини до північної частини Перської затоки біля Кувейту. За формою та масштабами це була повноцінна річка, ширина якої в окремих місцях сягала майже 5 кілометрів. Її маршрут добре узгоджується з біблійним описом Пішона, що "обтікає всю землю Хавіла", відому своїми природними багатствами.
Супутникові знімки показали дельту цієї річки біля затоки – піщані дюни та западини виразно окреслюють її колишню велич. Геологічні дані вказують, що річка була активною в період вологого голоцену та остаточно пересохла приблизно між 3500 і 2000 роками до нашої ери через кліматичні зміни.
Другу "загублену" річку, Гіхон, деякі дослідники пов’язують з річою Карун в Ірані, пише National Geographic. Вона бере початок у горах Загрос і має характерне звивисте русло. Давньоєврейське слово "сабаб", яке використовується в Бутті, означає "обвивати" або "огинати" – ідеальний опис для цієї річки. Історично Карун протікав через землі каситів, які частина науковців ототожнює з біблійною землею Куш.
Завдяки новим супутниковим знімкам з'явилися припущення, що між фро Едемський сад може мати реальне географічне підґрунтя / Зображення Mavink
Ще на початку 1990-х років геолог Фарук Ель-Баз з Бостонського університету, аналізуючи радарні знімки NASA зі Space Shuttle Endeavour, звернув увагу на це висохле русло. Нещодавно ці дані знову обговорювалися в науково-релігійних колах, що й повернуло тему в публічний простір.
Якщо поєднати Ваді-ель-Батін, Карун, Тигр і Євфрат, усі вони в давнину сходилися в районі Перської затоки, утворюючи надзвичайно родючий регіон, де в ті часи могли б існувати чудові краєвиди у вигляді лісів та садів, жити численні види тварин тощо. Ба більше, це місце часто називають колискою перших цивілізацій, тож давні люди могли описати цей факт у своїх міфах, даючи самому явищу цивілізації людське обличчя у вигляді Адама та Єви. Вигнання з Едему таким чином демонструє процес розділення народів, розселення їх за межами регіону.
У цій місцевості річки Тигр і Євфрат зливаються, утворюючи Шатт-аль-Араб, який потім впадає в Перську затоку / Фото Daily Mail
Втім, є й альтернативні гіпотези. Частина вчених наполягає, що Гіхон – це Ніл, а земля Куш розташовувалася в Африці. Інші наголошують, що біблійні тексти поєднують історичну пам’ять із символікою та вигадкою, тому спроби точно "нанести Едем на мапу" залишаються спекулятивними.
Окрема, більш радикальна теорія з’явилася у 2025 році. Інженер з Техасу Махмуд Джавайд припустив, що Едем міг бути в районі Бахр-Дар на північному заході Ефіопії, поблизу витоків Блакитного Нілу. Він поєднав біблійні та коранічні описи з даними про ранню еволюцію людини. Але варто зазначити, що це дослідження не проходило наукове рецензування.
Попри суперечки, супутникові карти Родючого півмісяця показують, що регіон колись був значно зеленішим і густо заселеним. Давні річки підтримували землеробство, торгівлю та ранні поселення. Тож цілком можливо, що саме ці реальні ландшафти й стали основою для біблійної історії про втрачений рай, котрий з часом став сухою пустелею.