Телескоп Джеймса Вебба знайшов найдавнішу з відомих мертвих галактик

Знайдена Веббом галактика прожила трохи більше мільярда років після Великого вибуху. У космічних масштабах це дуже мало.

Цікаво Космічний телескоп Джеймса Вебба помітив як далека галактика пожирає своїх сусідів

Мертва галактика

"Це чудове відкриття, – каже астроном Мауро Джаваліско з Університету штату Массачусетс в Амхерсті, який не брав участі в новому дослідженні. – Ми дійсно хочемо знати, коли дозріють умови, щоб зробити згасання широко поширеним явищем у Всесвіті".

Це дослідження показує, що принаймні деякі галактики згасали, коли Всесвіт був ще дуже молодим.

Уперше GS-9209 помітили на початку 2000-х років. В останні кілька років спостереження за допомогою наземних телескопів визначили її як можливу галактику, що гасне, виходячи з довжини хвиль світла, яке вона випромінює. Але земна атмосфера поглинає інфрачервоні хвилі, які могли б підтвердити відстань до галактики й те, що її дні зореутворення лишилися позаду. Тому неможливо було сказати точно.

Джеймс Вебб приходить на допомогу

Астрофізик Адам Карналл та його колеги звернулися по допомогу до космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST).

• Ця обсерваторія дуже чутлива до інфрачервоного світла й знаходиться далеко за межами земної атмосфери.
• У той час як найбільші наземні телескопи могли б побачити GS-9209 в деталях після місяця спостережень, "JWST може розгледіти цю галактику за кілька годин".

Використовуючи спостереження JWST, Карналл і його колеги виявили, що GS-9209 сформувала більшість своїх зірок протягом 200-мільйонного періоду, що почався приблизно через 600 мільйонів років після Великого Вибуху. За цей космічно короткий час вона створила зірок масою в 40 мільярдів сонячних – приблизно стільки ж, скільки має Чумацький Шлях.

Чому галактика померла

Що ж до причини раптової зупинки зореутворювального процесу, то винуватцем, схоже, є чорна діра, що активно живиться. Спостереження виявили додаткову емісію інфрачервоного світла, пов'язану зі швидким закручуванням маси енергійного водню, що є ознакою акреції чорної діри. Чорна діра, схоже, в мільярд разів перевищує масу Сонця.

Щоб досягти такої маси менш ніж за мільярд років після народження Всесвіту, чорна діра повинна була "харчуватися" шаленими темпами на початку свого життя. У міру того, як вона поглинала все більше й більше матеріалу, вона збирала навколо себе розпечений диск з розжареного газу та пилу.