Чи могли неандертальці розмовляти?

Що ми знаємо

Неандертальці були нашими найближчими родичами, і вони мали багато спільного з анатомічно сучасною людиною. Декілька доказів свідчать, що вони могли розмовляти, але щоб відповісти на головне питання максимально точно, слід спочатку з'ясувати різницю між мовою та мовленням.

Дивіться також Археологи реконструювали обличчя неандертальської жінки на основі її черепа

Мовлення — це фізична здатність усно вимовляти звуки та слова. Мова ж набагато складніше явище, яке означає свідоме використання цих звуків для спілкування. Деякі дослідження припускають, що мова з'явилася задовго до того, як Homo sapiens і неандертальці розділилися на еволюційному дереві, десь між 400 000 і 800 000 років тому.

Ще до того, як сучасні люди відокремилися від неандертальців, їхній останній спільний предок вже володів членороздільною мовою,
– кажуть учені з Бостонського університету.

Одним із найбільш переконливих доказів на користь цієї теорії є те, що H. sapiens і неандертальці мають дві спільні еволюційні мутації в гені під назвою FOXP2. Цей ген пов'язаний з контролем м'язів рота та обличчя, які допомагають виробляти мову. Мутації в FOXP2 можуть спричинити мовний дефіцит у людей. Це свідчить про те, що неандертальці могли робити рухи, пов'язані з мовленням. Але я як щодо мови?

Вивчаючи сучасних людей з мовними порушеннями, науковці припустили, що люди еволюціонували через три різні фенотипи розуміння мови:

• Найдосконаліший фенотип, яким володіє більшість людей, — це синтаксична мова. Вона передає складні розповіді, використовує присвійні займенники та включає часи дієслів і просторові прийменники.
• Менш складний фенотип розуміння мови, який називається мовою модифікаторів, включає в себе розуміння кольорів, розмірів і чисел.
• Найменш складний фенотип розуміння мови передбачає лише розуміння команд.

Фенотип розуміння командної мови, ймовірно, розвинувся найпершим в нашій еволюційній історії, незабаром після того, як людська лінія відокремилася від лінії шимпанзе шість мільйонів років тому. Модифікаторна мова поступово розвивалася 3 мільйони років потому, коли люди почали виготовляти кам'яні знаряддя праці, а синтаксична мова з'явилася лише 70 000 років тому.

Отже, неандертальці, ймовірно, розмовляли як ми, але мали фенотип модифікаторної мови. Фактично неандертальці могли говорити як 3-річна дитина — добре артикульована мова, але без синтаксичного розуміння мови,
– кажуть дослідники.

Інші дослідження доповнюють картину

Деякі дослідження скам'янілостей також підтримують ідею, що неандертальці володіли мовою. Наприклад, у дослідженні 2021 року, опублікованому в журналі Nature Ecology & Evolution, вчені робили детальну комп'ютерну томографію кісток, пов'язаних зі слуховими здібностями. Вони визначили, що неандертальці та сучасні люди мають більшу чутливість до деяких звуків у частотному діапазоні розмовної мови, ніж інші примати. "Здається, існує схожість слухових здібностей між неандертальцями і Homo sapiens, а також, ймовірно, і мовних здібностей", – сказав тоді Рольф Куам, палеоантрополог з Бінгемтонського університету в Нью-Йорку та співавтор дослідження.

Оскільки підтримка органів чуття енергетично затратна, більшість істот не розвивають сенсорні здібності, якими вони не користуються. Отже, якщо неандертальці мали сучасний людський слух, то, згідно з теорією, вони, ймовірно, були здатні сприймати й сучасну людську мову і, отже, мали якусь форму мови.

Однак Куам визнав, що існує певна невизначеність щодо мовних здібностей неандертальців. Наприклад, деякі дослідження скам'янілостей – наприклад, дослідження під'язикової кістки шиї, яка бере участь у мовленні, – не дали жодних результатів, сказав він. Попри це більшість експертів, ймовірно, скажуть, що неандертальці мали певні лінгвістичні здібності. Принаймні, вони мали систему комунікації, яка була набагато складнішою, ніж у будь-якого іншого виду мавп чи приматів.